У бездушних та злих кактуси не цвітуть...

Одного разу у квартирі у молодої жінки розцвів кактус.

До цього він 4 роки стирчав на підвіконні, схожий на похмурого й неголеного двірника, аж раптом такий сюрприз.

Дивно, що мене вважають злісним та бездушним стервом, - подумала жінка. Це неправда, у бездушних та злих, кактуси не цвітуть.

З приємними думками про кактус вона випадково наступила на ногу похмурому чоловіку у метро. На його зауваження вона не закричала, як зазвичай, з ображеним виглядом: «Ой, якщо вже ви такий пан, то їздіть на таксі!», - а посміхнулася:

- Не гнівайтесь на мене, будь ласка, мені немає за що триматися, якщо хочете - наступіть й мені на ногу і будемо квити.

Похмурий чоловік проковтнув те, що збирався озвучити з цього приводу. Потім вийшов на своїй станції й, купуючи газету, замість того, щоб нагрубіянити продавцеві, яка помилилася з підрахунком решти, сказав їй:

- Не біда, перерахуйте ще раз, у мене теж вранці проблеми з математикою.

Пані продавець, не чекала такої відповіді, розчулилася й віддала безкоштовно два старих журнали та старі газети пенсіонеру - постійному покупцю, який дуже любив читати пресу, але купував лише одну газету. Звичайно, непроданий товар потрібно списувати, проте будь-які правила можна обійти.

Задоволений дідусь пішов додому з оберемком газет та журналів. Зустрівши сусідку з верхнього поверху, він не влаштував їй щоденний скандал на тему: «Ваша дитина, як слон, тупотить квартирою та заважає відпочивати», а щиро поглянув та здивувався:

- Ваша доня так виросла. Ніяк не збагну, на кого схожа більше, на вас чи на татка, точно красунею буде!

Сусідка відвела дитину в садок, прийшла на роботу в реєстратуру поліклініки та не накричала на неуважну бабусю, яка записалася на прийом до лікаря на вчорашній день, але прийшла сьогодні, а сказала:

- Не турбуйтеся, я теж іноді забуваю. Ви посидьте хвилинку, а я з'ясую у лікаря, раптом він зможе вас прийняти.

Бабуся, потрапивши на прийом, не стала вимагати виписати їй дуже дієві, але недорогі ліки, які миттєво допоможуть вилікувати хворобу, погрожуючи в разі відмови написати скарги в усі можливі інстанції, а зітхнула й промовила:

- Я ж не зовсім ще з розуму вижила, розумію, що старість не лікується, але ви мене, вибачте, що ходжу до вас, як на роботу.

Лікар, ідучи ввечері додому, згадав бабусю, пошкодував її та подумав, що життя у звичній метушні летить повз... 

Неочікувано для себе він зупинився біля найближчого супермаркету, купив букет квітів, торт з кремовими трояндами та поїхав зовсім у протилежному напрямку.

Під'їхав до будинку, піднявся на третій поверх й постукав у двері.

- Я подумав, навіщо ми все ділимо, немов діти, що грають я у піску. Я тобі торт купив, тільки я на нього випадково поклав свій портфель і він пом'явся. Але це нестрашно, на смакові якості не вплине. А ще купив тобі квіти, тільки вони теж трохи пом'ялися. Але може відійдуть?

- Обов'язково відійдуть, - відповіла жінка, - ми їх реанімуємо. А у мене новина. Ти тільки уяви, я сьогодні прокинулася, дивлюся у вікно, а у мене кактус розцвів. Поглянь!