Коли ви випромінюєте світло - дратуєте тих, хто живе в темряві

Ви, напевно, не раз стикалися з ситуацією, коли просто світитеся від щастя, хочете поділитися цим почуттям з усім світом, а у відповідь - лише косі погляди й несхвалення. 

 

Чому ж ваше внутрішнє світло так дратує людей, що живуть у темряві?

Дійсно, таке відбувається доволі часто. 

 

У нашому житті зустрічаються люди, які буквально наповнені світлом й освітлюють все довкола. 

 

А є ті, хто «світить навпаки» - засліплює нас своєю токсичністю. 

 

Найдивовижніше полягає в тому, що ці токсичні «світильники» з'являються саме в той момент, коли ми щасливі й хочемо «обійняти весь світ» - поділитися своєю радістю з кожним.

«Заздрість в тисячу разів страшніша від голоду, тому що це духовний голод»,

  

- Мігель де Унамуно, іспанський філософ.

Насправді ви абсолютно не цікаві й не потрібні цим людям, так само як і для вас - вони дуже деструктивні. Адже справжні друзі - це ті, хто не лише підставить своє плече у важку хвилину та підтримає, але й розділить з вами радість та щастя.

Світло і темрява є частиною природи людини. 

 

У когось в душі - світло, у когось - пітьма, тобто заздрість і злість. Проблема полягає в тому, що нам доводиться спілкуватися з цими «носіями темряви», і, як не прикро констатувати - вони отруюють наше «світло». 

 

Світло чужих душ буквально ріже їм очі, викликає викид отрути й гнів.

Річ у тому, що деяким людям необхідно позбавити вас світла, щоб відчувати себе краще. Адже в їх душі живе лише зло, а тілом тече не кров, а заздрість.

Це як гриби, які на вигляд їстівні, а насправді - небезпечні для життя. Те ж саме і з цими злими людьми: вони втираються нам в довіру, клянуться у вічній любові та дружбі, а насправді хочуть лише одного - отруїти. Щоб ми так яскраво не світили, дратуючи своєю радістю й відкритістю.

Але якщо людина не здатна розділити наше щастя, то що ми поруч з нею робимо?

 

Погасити світло - дуже легко, а ось запалити знову – може й не вдатися. І що довше ви будете поряд з токсичними людьми - то складніше повернутися потім до себе колишнього.

Коли нам радісно, то ми поспішаємо поділитися з тими, кого добре знаємо. Це абсолютно нормальна реакція: хочеться розповісти іншим, що ми знайшли ЙОГО - своє маленьке щастя на Землі.

 

 

Кожен робить це по-своєму. Хтось пише допис у соціальній мережі, хтось - телефонує і розповідає останні новини, інші - пишуть вірші... Способів безліч, але суть одна - ми хочемо поділитися своєю радістю з кимось, щоб і йому стало світліше на душі.

«Я радію, що ви радієте, що я радий, що ви щасливі»,

 

 - Пол Аустер, американський письменник.

У такі хвилини зіткнутися з невдоволеними поглядами й зневажливою реакцією - найгірше. Радість - як «рукою знімає». Одного лише виразу обличчя співрозмовника (чи інтонації) досить, щоб зрозуміти: наша радість комусь поперек горла.

Тим паче, що ми очікуємо усмішки у відповідь, радісного сміху й захоплення: «О, так це ж просто фантастично! Вітаю, друже!»

Але наш світ зустрічається з безпросвітною тьмою. Темрявою заздрості та недоброзичливості. І світло починає згасати... Наче хтось підрізав крила в польоті. Емоції слабшають, радість кудись випаровується...

Якщо подібний стан ви часто відчуваєте з вашим другом чи коханою людиною - час задуматися про те, що ви, власне, робите разом. Щастя дійсно заразне, але лише для тих, хто теж світиться зсередини.

У «людей темряви» чужа радість викликає дискомфорт і агресію. 

 

Не подумайте, що вся справа в вас! Нічого особистого! Їх нездорова реакція пов'язана виключно з їх травмами й комплексами.

Ваше світло має світити та висвітлювати цей світ добром та радістю. І люди, що живуть у темряві, не повинні йому заважати. Видаляйте їх сміливо й продовжуйте радіти життю!