Сильна жінка. Хто вона?
Їй трохи за
тридцять, соціально успішна, вміє забезпечити себе та дітей. Здатна вразити
чоловіків своєю неординарністю та силою духу, вона добре знає, що їй потрібно та
як це отримати.
Але є один
парадокс в її житті - це чоловік. Чоловік у такої жінки досить посередня
особистість, яка колись подавала надії, але втілити так і не змогла. Вона
вийшла заміж, щоб не бути самотньою, втекти з батьківської сім'ї, довести, що
може бути самостійною. Зауважте, що й зробила вже давно, - стала успішною у
своїй діяльності та фінансово незалежною. Але він - навіщо це їй, кажуть довколишні!!!
Він пасивний, з великими амбіціями, але має невеликі можливості, не готовий
щось дати окрім обіцянок, іноді буває запальний, депресивний, але загалом
хороша людина. Як вона може жити з тим матрацом, невдахою та слабаком?
Вона
втомилася від прийняття рішень, видаючи свою силу за його, щоб ненароком його
не образити. Вона втомилася брати відповідальність у свої руки, радити йому, що
робити. Адже він такий тендітний з ніжною психікою, її критику сприймає за
утиск своїх можливостей. Коли вони на людях, вона забуває про свою гідність й
передає уявне командування сім'єю в його «сильні руки», адже в соціумі так
годиться.
Вона купує йому речі, забезпечує затишок, щоб він не був знецінений як чоловік і не зіпсував день кислим обличчям. Він може довго ображатися, навіть вдарити її, за те, що йому дорікнули в низьких заробітках, жіночій функції, нікчемності. Вона завжди перебуває в стресі, оскільки, в будь-який момент він готовий визнати поразку й капітулювати, поклавши відповідальність за сім'ю на неї. Тихо плачучи, проклинаючи долю за такого «слабака», продовжує грати в цю злу гру, постійно виправдовуючи його та себе.
У моменти
прозріння вона здогадується, що сама продукує все це, тому, що звикла до
провідної ролі. Лише з такою людиною, вона відчуває себе сильною, адже хто як
не він, згоден сидіти з дітьми, готувати вечерю та чекати її з роботи. Їй так
зручно? І так і ні. Вона щиро страждає, розуміючи, що порушено баланс природи та
ролі змішалися. Вона часто, під час скандалу, звинувачує його в слабкості (ти легкодухий,
у мене немає чоловіка на якого можна покластися, ти ганчірка і. т.д.) Гра
триває, а він, як зазвичай, звинувачує її в надмірних амбіціях й погрожує
довести, що він справжній чоловік. Наступного дня, чоловік починає
демонструвати пошук роботи чи кращого заробітку, продукувати ідеї, але до кінця
тижня все повертається у звичне річище. Є ще варіанти, він починає хворіти або
пити, може на якийсь час піти з дому, але суть залишиться тією ж. Вона
переконується в тому, що так і знала та краще б мовчала, інакше цей «цирк» може
погано закінчитися для неї самої.
Так працює «порочне коло» підводячи до висновку, що слід фінансово міцніти, більше працювати, а він безнадійний.
Вона
продовжує мріяти про сильного чоловіка, який зможе взяти відповідальність за
неї у свої руки. Вона вишукує в натовпі знайомих таких сильних чоловіків, але
як тільки розуміє, що відносини заходять дальше й мрія, ось-ось, здійсниться, в
ній щось руйнується й вона біжить назад до свого «слабака».
Є ще
варіант, вона все ж кидає свого «слабака», йдучи назустріч любові, але тут
виявляється що цей, ще слабший від попереднього.
Чому,
запитаєте ви?
Адже вона
знає, чого хоче?
Звичайно знає, але вона прагне конкуренції з чоловіком, довести, що сильніша й успішніша, адже в дитинстві вона так страждала від слабкості когось із батьків. На кому, як не на ньому, вона зможе самоствердитися.
Психіка
працює так, що ми на інтуїтивному рівні відчуваємо людину та ситуацію, де можна
змагатися силою й виграти. Таким чином, вона свого наступного обранця
перетворює в «ганчірку», заробляючи у себе ж медалі за досягнення. Вона
приходить до висновку, що не роби, а вони все одно «слабаки», адже вкладала
гроші, вчила, піддавалася та терпіла, а він так і не став чоловіком.
Вона дійсно
сильна, може все, змінити світ, досягти висот, але нещасна лише в одному, вона не вміє бути слабкою, не знає як. Її життя - це постійна боротьба за виживання, першість та силу. Яка різниця хто, дитина, чоловік, колега, вона повинна бути кращою,
що б їй це не коштувало. Така ціна дитячої травми, яка зумовила отримання парадоксального
задоволення від відчуття власності, переваги, водночас самобичування та розриваючого
почуття провини й душевного болю…
