Звідки беруться справжні жінки?
Він побачив
її вперше багато років тому й одразу зрозумів, що пропав. Зрозумів, що
дозволить їй все: вона плестиме з нього мотузки, вередуватиме, тупатиме ногами,
а він - лише щасливо усміхатиметься у відповідь. Тому що вона - Жінка всього
його життя.
І хай поки вона важить лише 3 кг 500 г (так написано в метриці) -
це була Вона. Його донька.
Сьогодні він
видає її заміж...
Ось вона сидить - така гарна, така щаслива. Зовсім скоро
зазвучить їх улюблений Hotel California - й він знову буде танцюватиме зі своєю
дівчинкою.
Вона обійме
його за шию й притулиться до щоки - так, як робила це щоразу, коли звучала Їхня
Пісня. Він добре пам'ятав їх перший танець - у неї була температура, вона
вередувала, він взяв її на руки на маленькій кухні, де по радіо передавали
Eagles.
Вона була в
рожевих колготках та смішній футболці з Міккі-Маусом - їй було всього 3. Він
чув, як б'ється її маленьке серденько, а вона знала, що він поруч і все буде
добре. Так і заснула тоді на його руках - а вранці температури як не бувало.
Він завжди
знав, що вона красива. Він не втомлювався повторювати їй про це - навіть тоді,
коли вона хворіла на вітрянку та вся була в зелену крапочку, коли в запалі
підліткового бунту вона виголила налисо пів голови, коли була застуджена та шморгала
носом... І тепер він точно знає: жоден глянцевий журнал у світі зі своїми
вигаданими стандартами не змусить її сумніватися у своїй красі.
Вона
народилася в любові. Тоді він дуже любив її матір й не міг уявити, що колись
«непримиренні розбіжності» розведуть їх в різні боки. «Непримиренні розбіжності»
- так дружина написала в заяві про розірвання шлюбу.
Але їм
вдалося розлучитися красиво - друзями не стали, але й посуд не ділили. Він
завжди поважав свою колишню та був вдячний їй за все - й особливо за дочку.
Вони так і залишилися люблячими батьками - просто перестали жити в одній
квартирі. А тепер його дівчинка знайшла свою любов. І він щиро сподівався, що
справжню.
Як гарно
вони проводили свої вихідні! Він навчив її всього, що вмів сам - плавати, керувати
автомобілем, стріляти з рушниці та ловити рибу. Він став її проводирем в
невідомому чоловічому племені - брав її з собою на футбол, в гараж, на картинг.
Після цих
походів йому доводилося відповідати на купу питань: а чому дядько Михайло
лисий? А куди від дяді Колі пішла дружина? А чому дядя Ігор - професор, а
працює таксистом? Але тепер він упевнений - вона багато чого зрозуміла про
чоловіків з тих несерйозних дитячих бесід.
Він був
поруч з нею завжди - в печалі та радості. Він першим дізнався про те, що її
призначили головною Сніжинкою на святі, що їй дали сольну партію в шкільному
хорі, що її твір посів перше місце на міському конкурсі та що Макс з 11-го
класу запросив її в кіно.
А скільки
разів вона ридала в нього на плечі, обливаючи сльозами нову сорочку! Причин завжди вистачало: Павлик зі старшої групи подарував квітку Оленці, в Ірки з 10-А
ноги довші, і на ЗНО всього два бали не вистачило!
Але вона завжди знала, що на
світі є принаймні один чоловік, на якого завжди можна покластися - її татко.
Що б вона не
накоїла - він ніколи не підвищував голосу й тим більше не кричав на неї. Він
багато чого міг сказати без слів - одним рухом брів, а іноді навіть однієї
брови.
Він завжди
був у курсі її повсякденного життя - знав, хто стоїть з нею зазвичай в парі в
дитячому саду, чому вона посварилася зі шкільною подружкою, що вчора сказав
викладач про її курсову і коли ж нарешті бос зрозуміє, який вона цінний
співробітник.
Він навіть
іноді давав їй поради щодо вбрання та вважав, що чоловіків даремно звинувачують
у некомпетентності з цього питання. Адже жінки (що б вони там не говорили) одягаються
не лише для себе. А хто крім батька може точно сказати, чи приверне чоловічу
увагу поєднання шароварів та косухи?
У них були
свої таємні ритуали - лише для двох. Код 1 позначав похід в кіно, код 2 - свято
ласунів в улюбленому кафе, код 3 - шопінг в книжковому магазині.
Коли вона була
маленькою, він ніколи не відмовлявся від участі в дівчачих іграх: адже за
допомогою ляльок можна розповісти про найскладніші моделі сімейних стосунків й
способи вирішення конфліктів.
А коли вона залишалась
у нього на вихідні, він завжди готував свої фірмові млинці - з вишневим
варенням. І зараз готує - а вона наминає їх, забуваючи про те, що на дієті.
Млинці він освоїв не одразу - спочатку годував її бутербродами. Зате якими.
Він часто
дарував їй квіти - просто так, без жодної нагоди. Вона підносила букет до
обличчя, вдихала його аромат й щасливо шепотіла: «Татусю, я так тебе люблю!». І
дорожче цих слів немає нічого. Він ніколи не шкодував для неї поцілунків та
обіймів, бо вважав, що зіпсувати чи розпестити дочку з їх допомогою неможливо.
І мав рацію.
Все, час!
Ось уже звучить їхня пісня.
Вона йде до нього - Справжня Жінка, яку міг
виховати лише він - Люблячий Татко.
