Смакуйте літо з великого баняка!

Ілюстрація: Virpi Pekkala

Літо для мене — це гастрономія.

 

Це сплетіння смаків, запахів, барв. Літо своїми розмаїтими рецепторами-проміннями торкається мого тіла, збуджує мозок та уяву, легкими мурахами трепетно розкидає по тілу безліч ендорфінів і кличе за собою в город, сад, ліс, а потім поважно руками веде на кухню. І каже до мене: «Смакуй людино. Все свіженьке. Не відмовляйся».

 

І я слухаюся його. Влітку їсти хочеться чогось легкого, особливого, літнього.

 

Літо - це не просто гастрономія. Це смак, який родом з дитинства.

 

Вареники з вишнею, черешнею, чорницею та іншими ягодами. Мама колись робила нам дітям і вареники з полуницею. Додаєш до них трішки сметани, обов`язково посипаєш цукром... і все! Це більше за любов.

 

Солодкий зелений горошок, який влітку найкраще смакує, коли поїдаєш його цілим табуном дітлахів просто в городі на грядці. І він такий смачний, що тебе навіть не лякає, що з-за кущів вийде бабця з віником.

 

Пиріжки з вишнею, румбамбаром, яблуками, абрикосами. Це не вареники. Це печені в духовці або печі булочки. Тільки в нас на такі булочки говорили пиріжки. Ароматні, соковиті, зі скоринкою. Пеклися такі пиріжки в неділю, щоби потім декілька днів було щось солодке в хаті.

 

Кабачки. І абсолютно всі наїдки з кабачків. Рагу з кабачками, солодким болгарським перчиком, зеленим горошком, помідорами, заправлене сметанкою і томатним соусом... смакувало так, що хотілося додаткову порцію. А кабачкові ікру їли вже тоді, коли геть голодними були. Все-таки, царське їдло, а не дитяче.

Фаршировані солодкі болгарські перці зводили мене з розуму. Запах від них, коли вони блаженствували у духовці, розходився по всій хаті так, що коти починали тертися шиями до одвірків і просили м‘яса.

 

Червоний борщик з усього молоденького. Бурячок, морквочка, картопелька, петрушка, кріп і обов`язково дрібнесенько нарізалося до борщу молоденьке листя буряку. В тарілку насипали борщик ще гарячим, додаєш ложку сметани... і цілуєшся з літом.

 

Лісові гриби. Ми збирали лисички і потім тушкували їх з цибулькою у сметані. Ця страва справжній антидепресант. Лікує одразу ж з першого погляду і доторку. Аромат прадавнього лісу, опрілого листя, дикої радости тоненькою стрічкою гарячої пари пробивається в ніздрі і залягав у мозку хмаринкою щастя. Потім ця хмаринка тримала тебе ще декілька годин. І ти починав літати від справжнього щастя. Тільки живіт тягнув тебе до землі.

 

Свіжі ягоди і фрукти. За чорницями обов`язково треба йти до лісу. Бажано на світанні і погодувати трохи комарів. Інакше, без комарів, чорниці смакують не так. Черешні, груші, абрикоси, яблука, сливи найліпше смакують, коли їх їси, сидячи на дереві і випльовуєш кісточки, а качанами від яблук кидаєшся в того, хто сидить на гілці нижче тебе. Аґрусом ми влітку не смакували. Аґрус в дитинстві виїдався ще геть зеленим, навіть не вспівши достигнути. Спокійно їсти зелений аґрус можна було доти, поки не побачила бабця. Бо тоді вона починала нам розказувати, що від зеленого аґрусу в животі жаби заведуться. Ми трохи тих жаб боялися, тому їли аґрус так, щоб баба не бачила і жаби нічого не чули.

 

Великий баняк компоту з порічок, аличі та смородини. В кожній хаті влітку мусів бути такий компот. Компот - це символ літа.

 

Смакуйте літо з великого баняка!

 

А у вашому літі які страви були?

 

Авторка: Khrystyna Kishyk