Вік - це коли гірше зі здоров'ям, але краще зі свободою...
Мамин улюблений вислів, і головний девіз її життя з того часу, як вона вийшла на пенсію...
*****
Ноги її ходять гірше, але лише туди, куди вона хоче...
Навчилася нікуди не ходити з ввічливості, чи тому що покликали, а їй нецікаво...
Не виправдовується. Спокійно говорить «ні» та відкриває чергову книгу...
Продовжує любити приголомшливо дорогі парфуми й нові сукні...
Хандрить іноді.
Доволі сильно хандрить.
Це вона теж вже собі це дозволяє, раніше імітувала, як і майже всі ми, постійну бадьорість...
«Дід прийшов», - говорить вона, перекладаючи частину відповідальності на важкий характер свого діда, про якого я знаю лише за бабусиними розповідями...
Як не дивно, але це діє на неї позитивно - чесно визнати емоційний спад, прожити його, не витираючи пилюку, не готуючи гаряче, й вимикаючи телефон...
А потім - відновитися для нового танцю відпочилих емоцій...
Я вважаю її в сімдесят років більш психологічно здоровою, ніж в п'ятдесят...
Вона вільна від будь-яких забобон, від будь-яких суспільних шаблонів, від будь-яких розмов за спиною...
Їй байдуже...
Обожнює свою самотність настільки, що не лише не скаржиться на неї, а й рідко дає себе вмовити навіть на поїздку...
Спілкуватися з нею - задоволення...
Гостра, іронічна, завжди в темі...
Мені подобається...
І я точно знаю, дивлячись на неї, ЩО важливо в собі виховати вже зараз, щоб потім не кидатися істерично перекроювати собі обличчя в бажанні повернути молодість...
Не зупиняти те, що все одно піде, як не хитруй...
Плекати в собі свободу й вміння бути з собою...
Коли ти вмієш бути з собою, з тобою хочуть бути всі...
І навпаки...
Живіть на своїй хвилі, друзі мої, й не слухайте тих, хто приходить прочитати вам лекцію про те, як потрапити на чужу...
Хвиля - лише ваша!
За матеріалами Лілії Град