Твоя територія: що таке особисті кордони і як їх відстоювати
Ти постійно замовчуєш образи, поступаєшся своїми інтересами та шукаєш компроміс там, де його немає й бути не може?
Очевидно, ти - мудра й неконфліктна людина. Але не треба так.
На роботі ти не можеш сказати «ні» начальнику, який вимагає затриматися.
Дома терпиш, якщо близькі беруть твої речі без дозволу.
Схоже, ти не знаєш, що таке особисті кордони та як їх захищати.
Час братися до оборони, поки твоє терпіння не спричинило депресію або нервовий зрив.
Особисті кордони - що це?
Особисті кордони - це певні правила, за якими ми взаємодіємо з довколишніми.
Якщо точніше - розуміння, як з нами можна і як не можна чинити.
Особисті кордони на те й особисті, що у кожної людини вони власні.
Хтось вважає нормальним, коли до нього приходять без запрошення, а інший - абсолютно неприйнятним.
Хтось спокійно відреагує на те, що колега взяв ручку з його столу, а інший одразу вибухне гнівною тирадою.
Лише ти вирішуєш, що й кому конкретно ти можеш дозволити.
До поширених порушень психологічних меж відносяться:
* непрохані поради;
* оцінки дій людини;
* знецінення досягнень;
* читання особистого листування;
* фізичне вторгнення в особистий простір.
Чому важливо відчувати свої кордони?
Злість та агресія - перші ознаки порушених кордонів.
Ти відчуваєш, що щодо тебе вчиняють недопустимо, й організм видає природну захисну реакцію. Але оскільки в нашому суспільстві на злість накладено табу, багато хто воліє ігнорувати такі «дзвіночки».
Ми мовчимо, коли хочеться виказати «по перше число».
Ми вдаємо, що нічого не відбувається.
Але наша злість нікуди не дівається.
Вона накопичується в організмі, а в результаті спричиняє нервові зривів та депресії.
Якщо ти не вмієш говорити «ні» й пояснювати довколишнім, що їхні вчинки тобі неприємні - чекай проблем зі здоров'ям.
Придушення емоцій - перший шлях до психосоматики.
Багато лікарів переконані, що виразки й коліти є наслідком пригнічених емоцій.
Якщо ти не відчуваєш власних кордонів, то відкриваєш можливість маніпулювати тобою.
Наприклад, на тебе звалюватимуть чужі обов'язки або викликатимуть почуття провини без будь-яких причин.
Як зрозуміти, що твої кордони порушують?
Спочатку ми не завжди чітко розуміємо, що наші кордони порушені.
Ми можемо відчувати непевну тривогу, роздратування, збентеження.
Психологи впевнені: найкраще про порушення кордонів скаже наша інтуїція. Тому головне завдання - навчитися чути себе.
Почни з простого: заведи щоденник емоцій. В одну колонку коротко записуй ситуацію, в іншу - емоції, які вона викликала, в третю - можливі причини.
Спочатку це може викликати труднощі. Нас ніде не вчили відрізняти тривогу від занепокоєння, а гнів від люті.
Довіряй своїм почуттям. Повір у те, що відчувати будь-які, в тому числі й негативні, емоції - природно.
Напиши на аркуші паперу «Все, що я відчуваю - нормально» і повісь його на видному місці.
Як навчитися встановлювати межі?
Склади список, як з тобою не можна чинити. Там можуть бути глобальні незаперечні істини, наприклад: «ніхто не має права підіймати на мене руку». А можуть бути дрібниці, які важливі саме для тебе: «я можу витрачати час на улюблене хобі й не виправдовуватися за це» або «у вихідні я маю право спати, скільки хочу».
За один раз згадати всі моменти навряд чи вдасться, тому періодично повертайся до записів й доповнюй їх.
Якщо чиясь дія викликає у тебе неприємні емоції, одразу говори про це.
Використовуй принцип «я - висловлювання».
Говори про лише себе й про власні почуття, а не звинувачуй людину.
Не «ти мене бісиш», а «я злюся, коли мої речі беруть без дозволу» або «мені неприємно, коли хтось читає мої смс».
Не соромся говорити «ні» у відповідь на прохання, яке не хочеш виконувати.
Відмова - це нормально. Ти не зобов'язана бути гарною для всіх.
А якщо довколишні продовжують порушувати твої кордони?
Будь готова до того, що спроби встановити особисті кордони зіткнуться з протидією.
Стільки років ти була поступливою й зручною, а тут раптом вирішила заявити про свої потреби. До того ж у багатьох людей старшого покоління немає навіть розуміння особистого простору - за радянських часів усе було спільним.
Вибудовуючи психологічні кордони, будь послідовною.
Не чекай, що ситуація зміниться сама по собі, без твоєї участі.
Пояснюй, що тобі неприємно, одразу ж.
Якщо людина не слухає або ігнорує прохання, застосовуй «санкції».
Якими вони можуть бути, знаєш лише ти: від зміни ставлення до особи до повного припинення спілкування.
Що почитати на цю тему?
Ти зрозуміла, що тема для тебе актуальна?
Ось кілька книг, які допоможуть вивчити її глибше.
Психотерапевт Дженні Міллер у своїй книзі «Особисті кордони. Як їх встановлювати й відстоювати» розповідає про те, як долати складнощі у взаєминах з родичами, колегами та друзями. Міллер наводить багато прикладів з практики, в яких ти зможеш впізнати себе, а також дає корисні вправи.
Джон Таунсенд впевнений, що порушення особистих кордонів завдає серйозних душевних травм й руйнує стосунки. У книзі «Межі особистості. Перезавантаження» він розповідає, як не допустити подібне.
Ще одна книга Таунсенда - «Діти. Межі, межі...» написана в співавторстві з психологом Генрі Клаудом. Вона для батьків, які хочуть, щоб їхні діти з дитинства вчилися позначати свої кордони.
«Взаємозалежність. Сила відстороненості» Карен Кейсі розповість про те, як перестати залежати від думки довколишніх й навчитися чути себе.
А книга Патті Брайтман «Як говорити «ні» без докорів сумління» навчить відмовляти, не переживаючи з цього приводу.
Позначати свої кордони не вчать у школі.
Але ти можеш навчитися цього самостійно - й це стане однією з найкорисніших життєвих навичок.
