Пані

Токсичні стосунки часто починаються не з криків, принижень і драм, а з тихого, майже непомітного зміщення реальності. Ти ще не можеш сформулювати, що саме не так, але вже ловиш себе на дивному відчутті: наче з тобою щось не в порядку.   Аб’юз майже завжди працює через сумнів. Не через силу, а через повільне руйнування внутрішньої опори, і поки ти намагаєшся зрозуміти, «може, це я перебільшую» , система вже працює проти тебе.   Ось 25 сигналів, які не виглядають як насильство, але поступово змушують сумніватися у власній адекватності:   1. Тобі часто кажуть, що ти «занадто чутлива» . Не обговорюють ситуацію, а знецінюють твою реакцію. Розмова миттєво зміщується з проблемної події на «проблему твоєї реакції».   2. Ти починаєш пояснювати очевидні речі. І щоразу відчуваєш, ніби говориш іншою мовою. Що більше пояснюєш, то більше відчуваєш, що тебе не чують, а перекручують.   3. Тебе змушують сумніватися у власній пам’яті. Ти чітко пам’ятаєш ...

Якщо тебе все задовбало - це не «криза жіночності » і ти не «втратила контакт зі своєю внутрішньою богинею». Це означає, що ти перевантажена. Фізично, емоційно або ментально. А може, все одразу. І жодна езотерика тут не допоможе.   Термін «жіноча енергія» часто подають як щось ефемерне і загадкове. Насправді це дуже приземлена річ. Жіноча енергія - це твій ресурс . Сон, гормони, нервова система, обсяг відповідальності, кількість людей, яких ти «тримаєш» на собі. Якщо ти спиш по шість годин, думаєш за всіх і ще паралельно стараєшся бути «мудрою та спокійною» , не дивуйся, що замість жіночої енергії в тобі живе сарказм.   Багато жінок виснажуються не від складності життя, а від його тотального контролю. Вони пам’ятають все: де лежать документи, хто що сказав три роки тому, коли і хто записаний до стоматолога і чому у всіх знову поганий настрій. Це не суперздібність. Це неоплачувана робота диспетчера всесвіту. І за неї ніхто не платить - навіть «дякую» не завжд...

  Почнімо з популярного міфу, що «психологи не дають порад» . Це формулювання звучить доволі категорично, і вводить в оману. Психолог справді не бере на себе роль того, хто вирішує за клієнта, як йому жити , однак це не означає відсутності рекомендацій. В терапії регулярно пропонуються конкретні підходи, стратегії поведінки й способи реагування - різниця лише в тому, що це не директиви, а професійні орієнтири, які залишають людині право вибору і відповідальність за наслідки .   Психотерапія не продає магію. Вона працює з ясністю. І ця ясність часто доволі проста - настільки проста, що її важко прийняти. Саме за цю ясність люди й платять великі гроші.   Парадокс в тому, що більшість з цих речей не є якимись таємними знаннями. Вони доступні кожній дорослій людині. Проблема не в доступі до інформації. Проблема в готовності застосувати її до власного життя, не перекладаючи відповідальність на обставини, батьків чи «складний період» . Більшість людей все це вже чули....

    Схуднення - одна з небагатьох тем, де люди масово роблять все можливе, крім того, що працює. Не тому, що вони дурні. А тому, що ринок схуднення заробляє на ілюзіях, а не на результатах.   Більшість людей наступають саме на ці граблі:   1. Схуднення як покарання «Я об'їлася - тепер буду худнути». Дієта як спокута. Тренування як покарання. Таке мислення завжди закінчується зривом, бо тіло не любить, коли з ним воюють.   Що робити: перестати карати себе їжею і її відсутністю. Схуднення - це не покарання за минулі гріхи, а догляд за тілом, в якому ви плануєте жити далі.   2. Очікування швидкого результату Тиждень без солодкого - і вже мріємо про «мінус 5». Коли цього не стається, з’являється думка: «Мій організм зламаний».   Що робити: прийняти просту реальність - стабільне схуднення повільне. Якщо вага накопичувалася роками, вона не зникне за два тижні без зусиль.   3. Надто жорсткі обмеження Мінус цу...

Ефект Даннінга-Крюґера - це не просто психологічний термін. Це соціальне явище, яке пояснює, чому люди з мінімальними знаннями найчастіше мають максимальну впевненість. І чому саме вони так люблять вчити інших жити.   Суть ефекту проста й неприємна: щоб усвідомити власну некомпетентність, потрібен певний рівень компетентності. А якщо його немає - мозок радісно заповнює порожнечу самовпевненістю. Людина не просто помиляється. Вона щиро переконана, що розуміє все краще за інших.   Саме тому найгучніше щось доводять не фахівці, а дилетанти. Не тому, що їм є що сказати. А тому, що вони не бачать меж власного незнання.   Невіглас не сумнівається. Сумнів - це розкіш тих, хто вміє думати. Він потребує досвіду, зіткнення з помилками, болючого усвідомлення: «Я знаю менше, ніж вважала». А людина на нижньому щаблі компетентності цього етапу просто не проходить. У неї все ясно. Вона «і так розуміє, як правильно».   Тому вона: ✓дає поради, яких у н...