Пані

  І давно ти плануєш «почати з понеділка» ?    Рахувала вже, скільки разів обіцяла собі: «це точно останній шматок» ?    Якщо вага вперто показує ту саму цифру (чи навіть більшу), то проблема може бути не лише в калоріях. І навіть не в твоїй силі волі.   Ось 10 причин, чому твоє тіло не хоче відпускати зайве:   1. Ти їси «правильно» - але забагато   Авокадо, горішки, паста з нуту - все чудово, але калорії не зникають тільки тому, що їжа «корисна» .   2. Ти голодуєш - а тіло переходить у режим виживання   Твій організм не дурний. Якщо ти їси дві морквини та каву з повітрям - він вмикає аварійне живлення та накопичує про запас.   3. Твої гормони грають у власну гру   Інсулінорезистентність, проблеми зі щитоподібною чи підвищений кортизол можуть блокувати схуднення, навіть якщо ти харчуєшся «ідеально» .   4. Ти постійно в стресі   А отже, безперестанку перекушуєш, не висип...

  1. Жертвувати собою «заради миру в сім’ї». Бо поки ти жертва - нікому немає діла, що саме ти там пожертвувала.   2. Пояснювати своє «ні». Відмова - це повне речення. Без зноски, епілогу й вибачень.   3. Догоджати всім підряд. Це не любов - це сервіс. А сервіс, який надається 24/7 і безплатно швидко втрачає цінність.   4. Соромитися своїх бажань. Ти не забагато хочеш. Просто досить уже погоджуватись на крихти.   5. Терпіти токсичність. Навіть якщо це чоловік, мама чи троюрідна бабуся кума.   6. Працювати на знос, щоб довести комусь свою цінність. Ти не батарейка. Хоч і заряджена, але не вічна.   7. Забувати про себе в турботі про інших. Якщо ти згориш - не чекай оплесків. Їх отримає та, котра вчасно зупинилася.   8. Мовчати, коли тобі погано. Ти не зобов’язана бути сильною. Ти - людина, не бронеавтомобіль.   9. Порівнювати себе з чужими фото з Instagram. Там не життя - т...

Так, це не кінець світу. І не кінець вас. Це просто нова версія операційної системи: десь глючить, десь перегрівається, зате з новими можливостями - і ви ще всім покажете, хто тут головна.   1. Це не хвороба. Але іноді здається, що саме вона   Вам не треба лікуватися, але здається, що ви переживаєте апокаліпсис. Одна частина вас хоче всіх послати, інша - просто потіє. Обидві мають право на існування.   2. Гормони - не жарти. Але жарти допомагають   Естроген - не просто гормон, а диригент вашого оркестру. Коли він зникає, деякі інструменти починають фальшивити. Саме тому з'являється безсоння, тривожність і бажання розтрощити телевізор через тупу рекламу прокладок.   3. Менопауза не приходить за розкладом - вона спершу натякає, а потім влаштовує сюрприз   Це не кнопка, яку хтось натиснув. Це процес. Повільний, як черга до терапевта. Спочатку - ПМС без М. Потім М приходить, коли їй заманеться. А потім - тиша.   4. Т...

Ти все ще роздумуєш, чому після спілкування з деякими людьми почуваєшся, наче вичавлений лимон?   Кордони - це не мода, не етикет і навіть не інстаграмний «марафон з самоповаги» . Це те, без чого ти починаєш зникати. Особливо поруч з тими, хто чудово живе користуючись твоїм часом, нервами та терпінням.   Отже, якщо в цьому списку ти впізнаєш себе - пора щось змінювати. І починати треба з дозволу собі: бути не зручною.   1. Твоє «ні» автоматично сприймають як «напевно, так»   Вони не чують відмови. Вони знають, що ще трохи натиснуть - і ти здашся.   2. Тебе звинувачують в егоїзмі, коли ти обираєш себе   Бо ти не кинулася рятувати чиюсь драму, не вислухала скарги, не пожертвувала вихідним. Безсоромна егоїстка.   3. Люди діляться з тобою всім - навіть тим, чого ти не просила   Ти не психотерапевт, але твої вуха вже чули більше, ніж деякі сповідальники. Без твоєї згоди, звісно.   4. Твої ресурси - ...

    🧠 Модне слово «гештальт» давно гуляє інтернетом. Хтось його «закриває», хтось «не може відпустити», дехто навіть дарує у спадок, а інші просто кидаються ним направо й наліво - бо звучить розумно і психологічно прокачано.   Але якщо без понтів - що це взагалі таке, той гештальт? І чи справді його треба закривати?   1. Не шматки, а образ   Це як з дитячими пазлами: ще не всі фрагменти на місці, а мозок вже бачить ведмедика - і йому байдуже, ти цього хотіла чи ні. Бо він (мозок) - фанат завершеності. І якщо якийсь образ не склався, він добере його сам. Навіть якщо це образ твого минулого, який ти намагаєшся забути.   2. Мозок ненавидить невизначеність (а ти - його заручниця)   Залишили без відповіді? Не попрощалися? Не пояснили? Все, мозок розкрутив драму на три сезони. Бо для нього гірше за правду - лише тиша. І він обов’язково «домалює» сенс. Навіть якщо це буде повний треш.   3. Незавершене не зникає - вон...

  Колись ми сварилися в коментарях про політику. А тепер - про все.   Про те, хто що сказав. Як подивився. Про емоції, які «не на часі». Про мовчання, яке «вже підозріле» .   Люди більше не шукають сенсу. Вони шукають зачіпку.   Ми стали злими.   А точніше - виснаженими до межі.   А від виснаження - злиться навіть той, хто ніколи не підвищував голосу.   Іноді здається, що ми більше не чуємо одне одного. Ми тільки вловлюємо щось своє - страх, образу, втому - і кидаємо у відповідь. Навмання. На кого впаде.   Коли в людині накопичується надто багато болю - вона починає бити.   Не завжди фізично. Частіше - словом, тоном, байдужістю. І найболючіше - коли б’є не ворог, а той, хто був поряд.   Чому так?   Бо ми всі - в хронічному стресі.   Бо війна - не марафон і не спринт. Це біг без фінішу. А сил - все менше.   Бо ми втомилися боятися. І втомилися триматися. І не маємо д...