Пані

  Війна продемонструвала найгірше і в цифрових просторах, і в людях: кількість токсичних коментарів, нічим не підкріплених думок та даних сумнівного змісту останнім часом зашкалює.   Ті, хто продукує контент, забувають, що по той бік екрана перебувають реальні люди й дозволяють собі речі, які в офлайн-житті обернулися б неприємними наслідками.    Саме тому зараз час подбати про цифрову гігієну, адже якість онлайн-життя важлива, так само як здоровий сон, правильне харчування, відпочинок чи заняття спортом.   Чи можна спробувати відгородитися від токсичної інформації?   Д е межа між так званою «надто гострою реакцією» й відстоюванням власних кордонів?   Інформаційна війна   У сучасному світі інформація поширюється вірусним чином: необережна вподобайка, дружнє поширення, репост в популярному пабліку, знову вподобайка - і ось фейк вже має мільйони переглядів.   В брехливі новини повірити набагато легше, особливо ...

Такий вже механізм людської психіки, що ми схильні вестися на неправдиву інформацію, особливо коли виснажені та маємо брак часу.   Тож як не стати жертвами інформаційних атак?   Чому наш мозок схильний вірити фейкам?   Механізм виживання спонукає вірити негативу. Психіка людини настроєна орієнтуватися на все найгірше, це древній механізм, який був орієнтовний на виживання, проте з засиллям інформації він діє нам на шкоду.   Люди вірять в інформацію, яка підтверджує їх світогляд. За цим принципом діє пропаганда. Ось чому так важко пробити інформаційну броню росіян.   Емоції запам'ятовуються найкраще. Коли ми читаємо фейкові новини, то спершу активуються наші емоції, а лише потім інтелект та критичне мислення. Перше може сильно перешкоджати другому, таким чином навіть найбезглуздіші новини так чи інакше впливають на наші переконання.   Вплив оточення. Людина за своєю природою емпатична, нам хочеться повірити новині від лю...

✓ Якщо вас дратує чуже ігнорування - можливо, це страх бути непотрібною.   ✓ Якщо бісить чужа впевненість - можливо, це сумнів у власній цінності.   ✓ Якщо злить чужий успіх - можливо, це стара образа на власні невдачі.   Щось сильно зачіпає - значить, це варто дослідити в собі.   Як колись сказав Карл Юнг: «Все, що нас дратує в інших, може привести нас до розуміння самих себе».    Пропоную прочитати статтю: Психологічно здорова людина не знущається з інших: мудрі думки Карла Юнга   Роздратування - це м’яка форма гніву. І цей гнів майже ніколи не виникає на порожньому місці.   Коли нас щось сильно дратує в іншій людині, дуже часто це сигнал про внутрішній конфлікт, який ми не хочемо визнавати.   З дитинства нас привчають бути «хорошими»: подобатися батькам, вчителям, однокласникам, колегам. Через це ми поступово відрізаємо від себе ті риси, які здаються неправильними або небажаними.   Заздріс...