Пані

    Страждання не роблять вас кращими - це найбільша брехня, в яку ви вірите.   Деякі жінки вважають, що муки очищують, підносять духовно, роблять ближчими до небес…   У мене для них дуже погана новина.   Вас обдурили.   Страждання саме по собі нікого не робить ані чистішим, ані мудрішим. Воно існує лише як сигнал, що ви рухаєтесь у хибному напрямку. Проблема в тому, що замість того, щоб почути цей сигнал, багато жінок починають пишатися власними муками, наче орденом на грудях. Вони переконують себе, що: якщо більше страждають, то більше щастя заслужать.   Насправді ж, на стражданнях можна «доїхати» тільки в ще більші страждання.   Тому настав час поставити собі просте запитання: «Що я можу зробити, щоб це змінити?»   Ось 10 порад, які допоможуть припинити жити в ролі вічної страждальниці та почати будувати власне щастя:   1. Припиніть чекати, що страждання «окупляться»   Життя не вед...

  Ви, мабуть, теж маєте таких знайомих. Тих, хто «не вилазить » з хронічної смуги невдач. І куди б вони не пішли - завжди знайдеться хтось, хто їх образить, підставить, зіпсує настрій чи життя.   Вони наче народилися з табличкою: «Мені завжди не щастить» - і дивуються, чому світ ставиться до них так само, як вони до себе.   Спостерігати це збоку цікаво: шаблон поведінки повторюється до дрібниць. І що уважніше придивляєшся, то очевидніше: тут працює зовсім не «доля» , а психологія жертви.   15 ознак, за якими можна розпізнати психологію жертви:   1. Винні завжди інші Від сусіда до тих, хто «керує світом» - лише б не брати відповідальність на себе.   2. Хронічна образа Дрібний інцидент здатні перетворити на багатомісячний  марафон образ .   3. Невміння казати «ні» Можуть погоджуватися на все, щоб не викликати невдоволення інших, навіть на шкоду собі.   4. Особлива несправедливість долі Чомусь тіл...

  Це завжди починається однаково. Ти даєш більше, ніж отримуєш. Пояснюєш те, що мали б розуміти без слів. Терпиш те, що мало б обурювати. І посміхаєшся. Щоб часом не здатися «складною».   А всередині - ніби щось постійно стирає тебе. Повільно, але вперто. Не одним ударом - а тисячами дрібниць, які ти проковтнула. І найгірше - ти сама дозволила це. Не тому, що не розуміла. А тому, що сподівалася, що щось зміниться. Що хтось нарешті помітить. Що тебе оцінять.   Але не помітили. Не оцінили. І нічого не змінилося. Бо їм зручно. Бо ти показала: з тобою так можна.   Можна не рахуватися. Не дякувати. Не берегти. Можна - бо ти все одно залишишся.   Досить бути зручною.   Ось п’ять кроків, щоб вийти з ролі жертви - раз і назавжди:   1. Подивися правді в очі: тебе не цінують, бо можуть не цінувати   Не через їхні проблеми, не через зайнятість, не через «люди такі». А тому, що ти дозволила. Це не про провину. Це про ...

    Психосоматика - це модне слово, яким люблять пояснювати все: від гастриту до безгрошів’я.   Але що з цього правда, а що - популярна спекуляція?   Зібрала для вас 30 фактів, які допоможуть розібратися в темі без магії, фанатизму й «афірмацій на печінку»:   1. Психосоматика - не вигадка.   Вона справді існує, але не замінює медицину. Її суть - у тому, що психологічний стан може впливати на фізичне здоров’я.   2. Не всі хвороби - психосоматичні.   У багатьох випадках причини - цілком фізіологічні: генетика, інфекції, травми.   3. Але психіка може ускладнювати перебіг хвороби.   Хронічний стрес послаблює імунітет, підвищує запалення, впливає на гормони.   4. Найвідоміші психосоматичні розлади:   Синдром подразненого кишківника, мігрень, виразка шлунка, псоріаз, гіпертонія, бронхіальна астма.   5. Справжня психосоматика - не «все через голову».   Це взаємодія...

Знаєш, в чому парадокс? Люди з реальною глибиною найчастіше сумніваються в собі. А ті, хто насправді мав би трохи пригальмувати свою самовпевненість, - ідуть по життю з піднятим підборіддям та роздають поради «як правильно жити». Але зараз не про них.   Зараз - про тебе. Бо є підозра, що ти себе недооцінюєш. Причому регулярно, системно і навіть не помічаєш цього.   Ось 10 ознак того, що твоя самооцінка заслуговує капітального ремонту:   1. Ти постійно перепитуєш: «Це нормально?» Нормально. Ти нормальна. Але якщо кожне твоє бажання чи реакція проходять через внутрішній дозвіл «чи це не дивно», то хтось (можливо, з твого дитинства) навчив тебе сумніватися в собі.   2. Ти знижуєш планку, бо «краще щось, ніж нічого» Так, звісно. Краще жити з тим, хто тебе не чує, ніж бути на самоті? Краще сидіти на роботі, яка висмоктує душу, ніж шукати іншу? Це не скромність. Це - недооцінка власної значущості.   3. Ти не вмієш приймаєш компліме...