Позитивна самооцінка: 10 ознак того, що ти себе недооцінюєш
Знаєш, в чому парадокс? Люди з реальною глибиною найчастіше сумніваються в собі. А ті, хто насправді мав би трохи пригальмувати свою самовпевненість, - ідуть по життю з піднятим підборіддям та роздають поради «як правильно жити». Але зараз не про них.
Зараз - про тебе. Бо є підозра, що ти себе недооцінюєш. Причому регулярно, системно і навіть не помічаєш цього.
Ось 10 ознак того, що твоя самооцінка заслуговує капітального ремонту:
1. Ти постійно перепитуєш: «Це нормально?»
Нормально. Ти нормальна. Але якщо кожне твоє бажання чи реакція проходять через внутрішній дозвіл «чи це не дивно», то хтось (можливо, з твого дитинства) навчив тебе сумніватися в собі.
2. Ти знижуєш планку, бо «краще щось, ніж нічого»
Так, звісно. Краще жити з тим, хто тебе не чує, ніж бути на самоті? Краще сидіти на роботі, яка висмоктує душу, ніж шукати іншу? Це не скромність. Це - недооцінка власної значущості.
3. Ти не вмієш приймаєш компліменти
«Ой, та це стара сукня», «Та ну, просто пощастило» - знайомо? Люди бачать у тобі щось хороше, а ти похапцем це знецінюєш. Наче комплімент - це атака, а твоє завдання - захиститись.
4. Ти терпиш те, що тебе ранить
Не тому, що «сильна», а тому, що глибоко в середині не віриш, що можеш жити по-іншому. Що заслуговуєш на краще. Хоча вже давно варто було б не терпіти, а щось робити.
5. Ти боїшся висловити незгоду
Особливо з тими, хто має авторитет. Бо що як образяться? Що як подумають, що ти невдячна/вредна/зарозуміла? Стоп. Захищати свої кордони - не зарозумілість, а зрілість.
6. Ти порівнюєш себе з усіма, хто, як тобі здається, живе краще
І, звісно, не на свою користь. У когось тіло худіше, у когось робота легша, у когось чоловік ідеальніший. А що у тебе? Пошук недоліків, замість фокусування на тому, що справді важливо.
7. Ти працюєш більше за всіх, але не дозволяєш собі відпочинку
Бо «ще не заслужила». Бо ще не зробила достатньо. А правда в тому, що ти трудишся на знос не тому, що така працелюбна, а тому, що не дозволяєш собі просто бути.
8. Ти часто говориш: «Та кому я потрібна з цим усім?»
Це не самоіронія. Це червоний прапор. Бо якщо ти так думаєш - ти себе не бачиш. Не цінуєш. І не дозволяєш іншим побачити тебе справжню.
9. Ти намагаєшся всім догодити
І думаєш, що це любов. Але насправді - це страх, що якщо ти не будеш «зручною», тебе не любитимуть. А любити тебе мають не за щось, а попри все. Разом з усіма твоїми «незручностями».
10. Ти не називаєш себе красивою, сильною, мудрою - навіть подумки
Бо ніяково. Бо раптом це самозакоханість. Ні. Це - елементарна чесність. І вона тобі не завадить. Повір.
І що з цим робити?
Не треба героїзму. Почни з малого. Помічай ці прості моменти. Лови себе на самознеціненні. І став запитання: а як би діяла людина, яка себе адекватно оцінює? А потім - пробуй робити так. Навіть якщо поки лячно. Навіть якщо ніби не твоя це роль. Просто дозволь собі трошки більше. І подивись, як змінюється світ довкола.
Бо недооцінена жінка - це вразлива тінь самої себе. А та, що вчасно себе згадала - це вже магніт.