Пані

Порушення сепарації (відділення від батьків) між матір'ю та дорослим сином - дуже поширена проблема, у якій страждають усі учасники: сама мати, її син та його сім'я.   Чому ж мамі буває так складно «відпустити» дорослого сина, і які ознаки порушеної сепарації варто звернути увагу?   Що таке сепарація і якою вона має бути?   Сепарація - це процес поступового відокремлення дитини від батьків, завдяки якому дитина стає повноцінною дорослою особистістю.   Залежно від різних аспектів життя, можна виділити кілька ключових видів сепарації.   Функційна - коли дитина навчається самостійності в побуті та соціальному житті, розвиває навички для самозабезпечення та самостійного ведення справ.   Емоційна - коли особисті рішення приймаються на основі власних почуттів і потреб, а не через прагнення заслужити похвалу батьків.   Ціннісна - формування індивідуального світогляду, який може не збігатися з батьківськими цінностями, і обидві сторони не від

Ситуації, коли ми стикаємося з критикою, знайомі всім - незалежно від того, чи ви ризикнули відкрити власну справу, чи просто висловили свою думку у соцмережах. Критика може бути болючою, але як зрозуміти, чи варто її слухати, чи краще пропустити повз вуха?   Зрозуміти різницю між конструктивною порадою та звичайним хейтом може бути нелегко, але це вміння допоможе вам зберегти спокій та впевненість у собі.   1. Дружня підтримка чи агресія?   Конструктивна критика схожа на подругу, яка може сказати: «Ти чудово впоралась, але ось тут я бачу, що можна було б зробити трошки краще». Вона завжди звучить спокійно і з повагою. Хейт нагадує озлоблену бабку під під’їздом, яка сердито шипить: «Шо це вона на себе начепила?» - він агресивний, без підстав і сповнений негативу.   Приклад: Ви вирішили поділитися рецептом свого улюбленого пирога у соцмережах, а коментаторка пише: «Ну, це ж просто смішно. Хто зараз таке пече?» - це хейт. А якщо хтось написам: «Дуже цікаво! Але мо

«Та хіба існують взагалі здорові сім'ї?», «Ой, та у всіх так було!», «У мене була нормальна родина… То чому ж я така нещасна?».   Часто поняття дисфункційної сім'ї асоціюється з крайніми випадками: наркоманія, алкоголізм у батьків, жорстоке поводження з дітьми. Але насправді, дисфункція охоплює значно ширший спектр поведінки та взаємин.   Чим здорова сім'я відрізняється від нездорової, і чому це важливо знати?   Що відрізняє здорову сім'ю від дисфункційної?   Здорова сім'я - це функціональна система, яка вміє визнавати й розв'язувати свої проблеми. В ній є підтримка, взаємоповага, довіра, чіткий поділ ролей між батьками й дітьми. У такій сім'ї всі почуваються захищено й комфортно.   Дисфункційна сім'я має порушені функції та ролі. Це може проявлятися не в усьому, а частково, але наслідки все одно впливають на життя її членів. І хоча дисфункційні сім'ї часто асоціюють із важкими проблемами, реальність значно складніша.

Підвищена тривожність, низька самооцінка, нестабільний настрій, перфекціонізм та постійне почуття провини... Знайомо? Невротичні порушення входять до трійки найпоширеніших ментальних проблем. Джерела цих розладів часто беруть початок у дитинстві, коли руйнівні психологічні травми та внутрішні конфлікти формуються через, здавалося б, «нормальні» виховні методи.   Отже, як саме наші батьки мимоволі «виховують» у нас невроз? Ось п’ять найбільш руйнівних прийомів.   1. «Заслуженість» батьківської любові.   Наші батьки закладають фундамент нашого сприйняття себе. У здоровій родині дитина отримує безумовну любов, яка й формує відчуття власної цінності. Але інколи батьки роблять свої почуття умовними: любов та увага надаються лише за успіхи, гарну поведінку чи високі оцінки.   «Молодець, слухняна дівчинка! Я тебе так люблю, коли ти робиш все правильно!».   Замість безумовної любові дитина отримує установку, що увагу й похвалу треба заслужити. Це веде до хворобливого