Психологія жертви: 15 ознак, які перетворюють проблеми на стиль життя
Ви, мабуть, теж маєте таких знайомих. Тих, хто «не вилазить» з хронічної смуги невдач. І куди б вони не пішли - завжди знайдеться хтось, хто їх образить, підставить, зіпсує настрій чи життя.
Вони наче народилися з табличкою: «Мені завжди не щастить» - і дивуються, чому світ ставиться до них так само, як вони до себе.
Спостерігати це збоку цікаво: шаблон поведінки повторюється до дрібниць. І що уважніше придивляєшся, то очевидніше: тут працює зовсім не «доля», а психологія жертви.
15 ознак, за якими можна розпізнати психологію жертви:
1. Винні завжди інші
Від сусіда до тих, хто «керує світом» - лише б не брати відповідальність на себе.
2. Хронічна образа
Дрібний інцидент здатні перетворити на багатомісячний марафон образ.
3. Невміння казати «ні»
Можуть погоджуватися на все, щоб не викликати невдоволення інших, навіть на шкоду собі.
4. Особлива несправедливість долі
Чомусь тільки їм роками «не щастить» у роботі, стосунках і навіть в чергах у супермаркеті.
5. Очікування рятівника
Ідеальний сценарій - коли хтось приходить і вирішує всі проблеми замість них.
6. Фокус на негативі
Години розмов про те, як все погано, і жодної конкретної дії.
7. Страх робити вибір
Бо якщо вирішить хтось інший, завжди буде кого звинуватити.
8. Жалість як інструмент
Показують себе слабкими, щоб отримати увагу, підтримку чи бонуси.
9. Життя за оцінками інших
Якщо похвалили - день вдалий, якщо розкритикували - життя зруйноване.
10. Віра у власне безсилля
«А що я можу вдіяти?» - головний аргумент у будь-якій розмові.
11. Самосаботаж
Отримали шанс на зміни - і знайшли мільйон причин ним не скористатися.
12. Життя у минулому
Образи і поразки люблять проживати знову і знову, наче це вчорашні події.
13. Спротив новому
Нові ідеї чи зміни сприймають як загрозу, а не можливість.
14. Драматизація дрібниць
З будь-якої мухи легко роблять слона - і ще трохи його підфарбовують.
15. Відсутність кордонів
Дозволяють іншим вирішувати все за них і користуватися їхніми ресурсами.
💬Замість висновку:
Психологію жертви найкраще видно збоку. І саме тому так легко сказати: «Це точно не про мене». Але уважний погляд рано чи пізно помітить: деякі з цих ознак можуть тихо оселитися і в нашому власному житті. І от тоді варто згадати: роль жертви - це вибір, а не вирок.
Що ж робити?
Почати з малого - перестати шукати винних і почати шукати вихід. Ставити собі просте питання: «Що я можу зробити зараз?». І робити хоч крихітний крок. Бо роль жертви живе тільки там, де немає дій.