Пані

  Ви, мабуть, теж маєте таких знайомих. Тих, хто «не вилазить » з хронічної смуги невдач. І куди б вони не пішли - завжди знайдеться хтось, хто їх образить, підставить, зіпсує настрій чи життя.   Вони наче народилися з табличкою: «Мені завжди не щастить» - і дивуються, чому світ ставиться до них так само, як вони до себе.   Спостерігати це збоку цікаво: шаблон поведінки повторюється до дрібниць. І що уважніше придивляєшся, то очевидніше: тут працює зовсім не «доля» , а психологія жертви.   15 ознак, за якими можна розпізнати психологію жертви:   1. Винні завжди інші Від сусіда до тих, хто «керує світом» - лише б не брати відповідальність на себе.   2. Хронічна образа Дрібний інцидент здатні перетворити на багатомісячний  марафон образ .   3. Невміння казати «ні» Можуть погоджуватися на все, щоб не викликати невдоволення інших, навіть на шкоду собі.   4. Особлива несправедливість долі Чомусь тіл...

    Мізогінія - це отрута, яку часто подають у гарному посуді. Вона може звучати як «турбота» , виглядати як «жарт» або ховатися у приказках, фільмах та навіть у «компліментах» . Вона тихо вчить дівчат сидіти рівно, не сперечатися, сміятися тихо й обов’язково подобатися.   Найпідступніше - вона може жити у головах самих жінок, змушуючи їх знецінювати себе та інших. І тоді ми дивуємося, чому у XXI столітті досі треба доводити, що жінка - це теж людина.   1. Вона не завжди відкрита. Мізогінія рідко приходить із плакатом «Я проти жінок». Вона ховається у «дотепних» жартах, легких шпильках і «невинних» коментарях.   2. Може бути несвідомою. Люди повторюють стереотипи, навіть не замислюючись, що вони принижують жінок.   3. Її носіями можуть бути й жінки. Внутрішня мізогінія - коли жінка дивиться на іншу і думає: «Ну, вона точно не на своєму місці» .   4. Коріння - у культурі. Казки, фільми, релігія, прислів’я, де ж...

  Іноді ми роками шукаємо причину своїх недуг - у генах, гормонах, неправильному харчуванні. Але не помічаємо головного: наше тіло просто кричить за нас. Бо ми не можемо вголос сказати: «Мені погано не через погоду, не через брак магнію, а через тих, хто поряд».   Хвороба часто починається не з тіла. Вона починається з фрази, яку ми проковтнули. І з людини, яку ми не наважилися тримати на відстані.   1. Вони звинувачують тебе у своїх бідах   «Це все через тебе», «Я через тебе все втратила», «Ти зіпсувала мені життя». І навіть коли ти знаєш, що це брехня - тіло стискається, як у маленької беззахисної дитини. Постійне почуття провини - це в'язень, який з’їдає тебе зсередини. А потім - гастрити, безсоння, напади паніки.   2. Вони не визнають твоїх кордонів   Ти кажеш: «Я втомилася». А у відповідь: «А я що - не втомлююсь?». Ти кажеш: «Я не хочу це обговорювати». А у відповідь: «Я маю право!» Коли твої «ні» постійно знецінюють - ...

Буває, що ти ще не встигла й «привіт» сказати, а тебе вже обпекло. Не словами - енергією. Присутністю. Тим, чого не видно, але відчувається.   Людина, яка сидить навпроти - ніби й ввічлива, ніби й посміхається. Але після спілкування з нею таке враження, наче тебе облили слизом - і хочеться терміново в душ, на холод, на вітер. Та куди завгодно - аби змити з себе її присутність.   Це - не про побутові конфлікти. І не про «розбіжності характерів» . Це про щось глибше. Про душу, яка давно втратила світло. І живиться чужим.   Ось 7 ознак того, що перед тобою саме така людина:   1. Вона чує виключно себе - навіть коли мовчить   У неї завжди своя правда, свої складні історії, свій Всесвіт, у якому ти - просто фон. Вона може слухати тебе, але не чути. Може ставити запитання, але їй не потрібні відповіді. Головне - щоб ти говорила, а вона просто збиратиме інформацію. Для майбутніх маніпуляцій, контролю та гри. Її увага - не про доброзичливі...

  Це завжди починається однаково. Ти даєш більше, ніж отримуєш. Пояснюєш те, що мали б розуміти без слів. Терпиш те, що мало б обурювати. І посміхаєшся. Щоб часом не здатися «складною».   А всередині - ніби щось постійно стирає тебе. Повільно, але вперто. Не одним ударом - а тисячами дрібниць, які ти проковтнула. І найгірше - ти сама дозволила це. Не тому, що не розуміла. А тому, що сподівалася, що щось зміниться. Що хтось нарешті помітить. Що тебе оцінять.   Але не помітили. Не оцінили. І нічого не змінилося. Бо їм зручно. Бо ти показала: з тобою так можна.   Можна не рахуватися. Не дякувати. Не берегти. Можна - бо ти все одно залишишся.   Досить бути зручною.   Ось п’ять кроків, щоб вийти з ролі жертви - раз і назавжди:   1. Подивися правді в очі: тебе не цінують, бо можуть не цінувати   Не через їхні проблеми, не через зайнятість, не через «люди такі». А тому, що ти дозволила. Це не про провину. Це про ...