Мистецтво реагування на провокації та хамство: 5 способів захистити себе

На роботі, в колі друзів і навіть у сім'ї ми регулярно стикаємося з пасивною агресією та маніпуляціями. Запитаннями та фразами провокатори намагаються зачепити, викликають неприємні емоції, бажання виправдовуватися та захищати себе - і роблять це так майстерно, що їх прямо не й звинуватиш.

Як працює провокація: цілі та правила гри

У психологічних провокацій та завуальованого хамства завжди є мотив - мета, яку намагається досягти агресор.

Нав'язати емоції. Змусити вас відчувати сором, провину, сум, злість, тривогу, невпевненість у собі та своїх близьких (наприклад, дітях чи коханій людині).

Знайти слабкі місця. Перевірити на міцність ваші особисті межі та знайти в них пробоїни - зрозуміти, що ви готові, а що не готові терпіти, і яким чином вами можна маніпулювати.

Поставити у слабку позицію. Зробити вас емоційно вразливими та «розгойдати» на емоції, щоб похитнути авторитет та репутацію, продемонструвати свою домінацію над вами.

Змусити до чогось. Спровокувати потрібні емоції, щоб нав'язати невигідні вам угоди чи умови поведінки, вивідати цінну інформацію, домогтися поваги та страху, відстояти свої інтереси.

Щоб цього досягти, провокатор використовує

 3 ключові принципи придушення опонента:

Спокій. Домінує той, хто зберігає спокій, адже головна мета маніпулятора - намацати ваші болючі точки та викликати потрібну емоцію. І якщо ви піддаєтеся, то втрачаєте контроль над своєю поведінкою й опиняєтеся в уразливому становищі: так вами легше керувати.

Розмова про опонента. Домінує той, хто ставить запитання і говорить про іншу людину набагато більше, ніж про себе. Жертва поступово видає всю інформацію і стає вразливішою.

Коли ви довіряєте комусь важливу інформацію про себе, то відчуваєте це як підтвердження близькості. У результаті до цієї людини вам складніше ставитися вороже й встановлювати кордони.

Критика та знецінення. Головний той, хто ставить питання, оцінює, критикує, звинувачує та знецінює. А у слабкій позиції той, хто виправдовується та доводить протилежне, намагається реабілітувати свої заслуги.

Топ-5 способів захистити себе від провокацій та хамства:

Звичайно, найкращий спосіб захисту від провокацій - це обмеження спілкування з токсичними людьми. Але реалізувати це можливо далеко не завжди: наприклад, ви не можете відмовитися від контактів із колегами, друзями, родичами тощо.

Тому, знаючи головні цілі та інструменти провокаційної поведінки, вам треба навчитися захищатися від нападок та диктувати власні умови гри.

1. Злив енергії

Критикуючи, провокатор хоче змусити вас емоційно реагувати, хвилюватися та виправдовуватися.

Ваше завдання. Вам треба зберігати спокій та дозволити людині спустити всю свою негативну енергію, як то кажуть «у молоко».

Вислухайте критику до кінця, не перебиваючи. Спостерігайте за людиною зі спокійним та ввічливим інтересом, проявляйте цікавість, стимулюйте до продовження.

Вам заявляють:

«І який ти професіонал після цього! Все зроблено жахливо! Ти не компетентна!».

«Мені здається, що тобі цей стиль зовсім не підходить, роби щось з цим».

«Ти погана мати, твої методи виховання не працюють!».

Відповідайте щось на кшталт:

«Дуже цікаво, продовжуй, будь ласка».

«Що ще?».

«Які ще будуть зауваження/претензії/заперечення?».

Результат. Людина не може досягти бажаної реакції, відчуває сум'яття і невиразну тривогу. Йому нема за що зачепитися, - і конфлікт потихеньку зводиться нанівець.

У техніки «злив енергії» є ще 2 різновиди:

Ввічлива подяка. Вислухайте співрозмовника, не перебиваючи. Спокійно подякуйте за думку і повертайтеся до своїх справ.

«Ваша думка дуже цінна/цікава для мене. Дякую за коментар».

Ігнорування. Це цікавий метод, який допомагає прилюдно поставити людину на місце. Вислухайте тираду провокатора зі спокійним холодним виразом обличчя, навіть із легким подивом. Ніяк не реагуйте, нічого не відповідайте, після прослуховування критики демонстративно повертайтеся до своїх справ.

«Ок». Обов’язково виконайте попередній варіант техніки - дозвольте людині висловитись. Після цього з холодним виразом скажіть: «Ок», «Так» або іронічне «Ага» і продовжуйте свої справи, ігноруючи провокатора.

2. Переведення фокуса уваги

Мета провокатора - сконцентрувати увагу на вас, ваших емоціях та словах, спровокувати на виправдання.

Ваше завдання. Щоб зняти фокус, переведіть його на співрозмовника. Для цього ставте запитання. Існують дві варіації цієї техніки.

Питання, яке зіб’є з пантелику. Уважно слухаючи співрозмовника, із занепокоєнням ставте йому питання про нього ж, щиро цікавтеся причинами його випадів у ваш бік. Намагайтеся не перегравати та не допускати театральних інтонацій, зберігайте ввічливий спокій.

«Що трапилося?».

«Чому ти це мені кажеш?»

«З тобою все гаразд?.

«Може я можу чимось тобі допомогти?»

«Ти нормально почуваєшся?»

Уточнювальне запитання. Усі претензії до вас уважно вислухайте, розбийте на складові та уточнюйте. Виводьте провокатора на відповіді.

Якщо вас звинувачують у некомпетентності, запитайте:

«Що саме ви маєте на увазі?».

«Що ви хотіли сказати цією реплікою?».

«Що саме вам не подобається?».

«Будь ласка, уточніть цей момент, і цей, і  ще цей».

Вам закидають, що жінка не повинна так поводитися:

«Що конкретно ви маєте на увазі?».

«Ви говорите про гендерні норми?».

«А чому у вас сформувався такий погляд на це?».

«Чим підкріплені ваші переконання?».

Результат. Ці техніки дають змогу перехопити ініціативу. Завдяки навідним питанням вже ви розмовляєте, тим самим послаблюючи позицію провокатора і змушуючи його виправдовуватися, шукати відповіді, видавати свої думки та мотиви.

3. Розкриття карт

Головна сила маніпуляції - у прихованих мотивах та пасивній агресії. Провокатор має перевагу: він грає «в темну», не видаючи своїх справжніх намірів і приховуючи недоброзичливість під масками стурбованості, бажання допомогти, «конструктивної» критики.

Ваше завдання. Щоб нейтралізувати головну зброю маніпулятора - скритність мотивів, важливо зробити їх видимими, дати їм назву. Для цього є дві техніки.

«Це цікаво…». Після того, як провокатор виговорився, спокійно припустіть його мотивацію.

«Ти хочеш мені допекти? Дуже цікаво…».

«Ти хочеш знецінити мою роботу? Цікавий спосіб…».

«Ти хочеш спровокувати в мене почуття вини\сорому\недовіри? Цікавий розвиток подій…».

Пряме питання. Це складніша техніка. Ви маєте не просто констатувати намір провокатора, а поставити йому про це навідні або навіть відверті питання, щоб перевести фокус уваги та продовжити дискусію вже на власних умовах.

«Шановний, а навіщо ви вирішили зараз мені це висловити? Ви хочете звинуватити мене в некомпетентності чи яка ваша мета?».

«А з якою метою ти мені про це говориш? Хочеш знецінити мою роботу\стосунки\материнство? Чи маєш якісь ще мотиви?».

Результат. Навіть якщо провокатор починає виправдовуватися: «Про що ти взагалі, я не це мав на увазі, я ж не зі зла, що ти перекручуєш!» - його карти вже розкриті, ґрунт вибитий з-під ніг. І ви вже перехопили ініціативу у свої руки, змусивши маніпулятора пояснювати свою поведінку та відповідати на конкретне запитання.

Техніка «розкриття карт» особливо ефективна при публічній бесіді. Вона допомагає захистити ваш авторитет та вивести маніпулятора на чисту воду, продемонструвати його справжні наміри. Головне тут - не видавати власних емоцій, спілкуватися спокійно та стримано, не вдаючись до театральності.

4. Нестандартна реакція

Маніпулятор розраховує на вашу передбачуваність: виправдання, емоційне реагування, спроби захисту.

Ваше завдання. Найбільш яскравий, дошкульний і складний спосіб протистояти провокатору - повністю розірвати шаблон, перетворити те, що відбувається на фарс. Зробити це допомагають нестандартні або навіть абсурдні питання та жарти.

«О, який у тебе цікавий діалект. Ти звідки?».

«О, гарний светр. Де брав?».

І майстер-клас:

«Серед мудрих я мудра, серед сміливих - смілива, серед талановитих - талановита!».

«А серед дурнів?».

«А от серед дурнів - я вперше!».

Результат. Нестандартні відповіді розривають шаблон і змушують людину відчути себе незручно з перших секунд конфронтації, допомагають вам перехопити ініціативу і звести бесіду до комедійної вистави - особливо, якщо є глядачі.

Але ця техніка може бути небезпечною: якщо жарт виявиться невдалим, ваша позиція ослабне ще сильніше. Тому вкрай важливо зберігати спокійний тон та не займатися «бравадою»: провокатор та глядачі легко розпізнають фальш та невпевненість.

5. М'який захист

Бувають ситуації, коли вищеописані техніки застосовувати безглуздо та небезпечно: наприклад, коли вам доводиться співпрацювати із провокатором, вести з ним складні переговори. І тут важливо зберігати коректність. 

 

Тому варто застосовувати техніку м'якого захисту - покрокову модель придушення напруги.

Крок 1. Погасіть емоції: дайте людині виговоритись, зберігайте спокій. Ставте уточнювальні запитання:

«Чим я можу допомогти?».

«Що трапилося?».

«Розкажіть докладніше, я хочу розібратися у всіх деталях».

Крок 2. Вислухавши всі претензії, постарайтеся перетворити опонента на союзника, констатувавши факти та позначивши свою лояльність.

«Так, я вас розумію та бачу, що проблема є. Треба подумати, як виправити становище.

«Думаю, ми зможемо вирішити це питання».

Крок 3. Зміст фокус уваги з емоцій на факти та аналітику. Намагайтеся дізнатися мотиви, цілі та потреби опонента.

«Так, проблема є. Поміркуймо, як її вирішити».

«Запропонуйте, як ви бачите розвиток ситуації?».

«Які ваші пропозиції? Будь ласка, проясніть свою позицію».

«Так, я розумію, що ви засмучені. Але ж нам з вами не потрібні проблеми - від цього постраждаємо ми обоє (наведіть аргументи, чому конфронтація не вигідна обом)».

Крок 4. Коли позиції та потреби прояснилися і ви позначили точки дотику, постарайтеся взяти паузу й завершити розмову.

«Добре, з цим ми визначились. Тепер треба розібратися у ситуації, знайти ресурси, скласти план дій, розпочати роботу. Призначмо наступну зустріч *дата\час*. Думаю, до цього моменту ми зможемо вирішити проблему розібратися з основними моментами».

Якщо ж розмова йде з близькою людиною, наприклад, з родичем, і вам хотілося б зберегти або навіть зміцнити стосунки, у вищеописаній розмові варто використати Я-висловлювання.

Змалюйте свої відчуття та потреби, не закликаючи до почуття провини співрозмовника, постарайтеся встановити емоційну близькість.

Неправильно:

«Ти мене образила/зневажила/розлютила! Чому ти не хочеш мене зрозуміти і поводитись інакше?».

Правильно:

«У цій ситуації я відчула «злість, тривогу, образу». Я розумію твою позицію, але хотіла б попросити тебе не використовувати такі фрази надалі не підіймати цю тему, тому що (аргументуйте наслідки). Все-таки ми не чужі люди, нам варто триматися разом, бути опорою один одного, правда?».

І пам'ятайте, головне завдання: зберігати спокій та не піддаватися емоціям. Якщо усвідомите, що не здатні впоратися з почуттями, відмовтеся від конфронтації - швидше за все, переживання не дозволять ефективно застосувати жодну техніку та видадуть вашу слабкість позиції. Якщо є можливість уникнути продовження розмови в цьому випадку (попрощатися та піти, закрити тему) - зробіть це.