Свобода бути собою: як перестати зважати на чужу думку

Залежність від чужої думки тією чи іншою мірою властива всім людям, і це нормально.

Людина, як істота соціальна, не може бути абсолютно самодостатньою. Однак якщо думка «а що подумають люди» визначає всі ваші рішення та вчинки, позбавляє вас авторства власного життя, то з цим треба боротися.

 

Як формується залежність від чужих оцінок?

 

Дитина народжується без почуття власного «я». Її уявлення про себе на перших етапах формуються лише завдяки зворотному зв'язку від батьків та інших важливих для неї дорослих. А ці дорослі частенько транслюють дитині думку, що щоб бути хорошою й отримувати любов, треба бути слухняною, зручною, дотримуватися правил і т.д.

 

У дорослому віці ця модель поведінки нікуди не зникає, тільки на місце батьків (або на додаток до них) постає суспільство. Людина залишається залежною від того, як її сприймає оточення, її самооцінка та сприймання себе безпосередньо залежать від думки інших людей.

 

Втім, не лише сім'я може стати причиною низької самооцінки та страху що подумають довколишні. Травматичний досвід, коли дитину висміюють у дитячому садку або травлять у школі, теж може спричиняти розвиток нездорової залежності від чужої оцінки.

 

Що таке висока та низька самооцінка?

 

Висока самооцінка проявляється певним рівнем самодостатності. Люди зі стійкою високою самооцінкою не потребують самоствердження коштом інших, хвастощів, самовихваляння і т.д. Їм не потрібно доводити комусь, що вони мають право бути у цьому світі, адже це право не викликає в низ сумнівів. Найчастіше вони спокійні, не бояться показати свої слабкості та бути вразливими.

 

Люди з низькою самооцінкою весь час чекають, що їх осудять, що оточення подумає про них погано (адже вони самі думають про себе погано). Це породжує велику внутрішню напругу. 

 

 

Щоб впоратися з цією напругою, невпевнені в собі люди, як правило, вдаються до одного з трьох варіантів поведінки:

 

Намагаються підлаштуватися та бути соціально зручними. Не висловлюють свою думку, не сперечаються, весь час за все просять вибачення, бояться просити за свою роботу ті гроші, на які заслуговують, бояться обирати гідних партнерів.

 

Компенсують низьку самооцінку успішністю. Такі люди досягають великих соціальних висот, матеріального добробуту, популярності, але не тому, що їм важлива і цікава їхня справа, а для того, щоб довести довколишнім і собі, що вони мають право бути в цьому світі. Їм важливо постійно демонструвати свої успіхи, хвалитися, отримувати публічне визнання тощо.

 

Постійно виявляють агресію. Люди, які схильні принижувати інших людей, виявляти грубу силу, прагнуть підкоряти довколишніх, найчастіше мають вкрай низьку самооцінку. Агресивна поведінка є спробою самоствердитись, приховати від сторонніх відчуття власної неповноцінності.

 

Як перестати залежати від чужої думки?

 

Усвідомте, що люди більше думають про себе, ніж про інших

 

Ця думка може видатися жорстоко, але насправді люди думають про нас набагато менше, ніж нам здається. Ви можете перевірити це поспостерігавши за собою: скільки часу ви витрачаєте на те, щоб думати про інших, а скільки про те, яке враження ви на них справили.

 

Дуже невеликій кількості близьких людей справді важливо, що ми відчуваємо, про що думаємо, як поводимося. Сторонні люди помічають нас лише тоді, коли ми починаємо становити їм загрозу чи можемо принести вигоду. Причому загроза може полягати не лише в прямому нападі, а й у порушенні картини світу, що склалася.

 

Наприклад: Жінки, які відмовляються від сім'ї, щоб будувати кар'єру, досі часто засуджуються. Але не тому, що їхній вибір комусь шкодить, а тому, що він не вписується в рамки уявлень про нормальність певних людей.

 

Попрацюйте над зміцненням власної самооцінки

 

Якщо залежність від чужої думки сформувалася у вас у результаті травматичного досвіду, цей досвід варто опрацювати з психотерапевтом чи психологом. Якщо ж вона є результатом виховання, то можна спробувати скоригувати її за допомогою наступних рекомендацій:

 

1.

Припиніть порівнювати себе з іншими. Це безглузда та завжди програшна стратегія.

 

2.

Навчіться слухати себе, концентруватися на власних бажаннях та потребах.

 

3.

Чітко визначтеся, хто ті люди, чия думка для вас така важлива, і оцініть, чи справді ці люди такі важливі у вашому житті? Якщо ні, то що з вами трапиться, якщо раптом ви не виправдаєте їхніх очікувань?

 

4.

Частіше згадуйте позитивні моменти, коли вас хвалили та визнавали. Спирайтеся на позитивний досвід щоразу, коли стикаєтеся з критикою.

 

5.

Навчіться відчувати свої межі та відстоювати їх.

 

Дослідіть власні інтроєкти

 

Інтроєкція - це чуже переконання, отримане від поважної людини, сприйняте, але не перероблене власним критичним мисленням. Це установки, отримані від мам, татів, бабусь, вчителів і т.д. У дитинстві ми вбираємо їх, не замислюючись. Не всі з них шкідливі чи зайві, але є серед них й ті, що сильно псують життя. Проаналізуйте усі свої «непорушні» істини, поставте їх під сумнів й, можливо, побачите, що частина з них не витримує зіткнення з реальністю.

 

Наприклад: Багато дівчат виносять з дитинства інтроєкцію «хороші дівчатка не зляться». Але агресивність природне почуття, абсолютно адекватне у ситуації, коли порушуються особисті межі. Його не може не виникати у живої людини.

 

У результаті, якщо вірити цій інтроєкції, доведеться або почуватися «поганою», або з усіх сил придушувати свої почуття, відчувати пасивну агресію, заробляти собі психосоматичні симптоми тощо.

 

Не впадайте у крайнощі

 

У спробі подолати залежність від сторонньої думки, важливо не кинутися в іншу крайність й не почати взагалі відмовлятися від діалогу з будь-ким.

 

Абсолютно нормально дослухатися й брати до уваги думку близьких людей, з якими ви ділите життя. Якщо ви збираєтеся ухвалити рішення, яке вплине і на них, вони мають право голосу.

 

Також не варто відмовлятися від конструктивної критики. Безглуздо відмахуватися від думки експерта у вашій області, яка може допомогти вам досягти кращих результатів. Але при цьому завжди фільтруйте те, що отримуєте у зворотному зв'язку.