Притча про мудрого кота
Старий мудрий кіт
лежав на травичці та грівся на сонечку. Раптом повз нього промчало маленьке
спритне кошеня. Воно шкереберть прокотилося повз кота, потім жваво підскочило і
знову почало бігати колами.
Старий кіт лежав та дивився, а кошеня все крутилося,
падало, вставало й знову ганялося за своїм хвостом.
- Чому ти ганяєшся
за своїм хвостом? - ліниво
поцікавився старий кіт.
- Мені
сказали, - відповіло кошеня, - що
мій хвіст - це моє щастя. Якщо я зловлю свій хвіст, то зловлю і своє щастя. Ось
я й бігаю вже третій день за своїм хвостом. Але він весь час вислизає від мене.
Старий кіт
посміхнувся, так як це вміють робити лише старі коти і сказав:
- Коли я був
молодим, мені теж сказали, що в моєму хвості моє щастя. Я довго бігав за своїм хвостом
і намагався схопити його. Я не їв, не пив, а тільки бігав за хвостом. Я падав
без сил, вставав і знову намагався зловити свій хвіст. У якийсь момент я
зневірився і пішов. Просто пішов, куди очі дивляться. І знаєш, що я раптом
помітив?
- Що? - з подивом запитало кошеня.
- Я помітив,
що куди б я не йшов, мій хвіст скрізь йде зі мною.
Де
б ми не були, наше Щастя завжди з нами, потрібно всього лише пам'ятати про це!