Притча про слона

Один мандрівник, подорожуючи Індією побачив, як місцевий житель перевозить на слоні колоди й каміння для будівництва свого будинку. Величезний сірий звір виглядав неймовірно сильним - здавалося, що не кожен автомобіль може перевозити такі вантажі.

Коли настав час відпочинку, індієць прив'язав слона за ногу звичайною мотузкою до кілочка у дворі будинку.

- Цього слона треба прив'язувати, щоб він не пішов й не нашкодив. Це неслухняний слон, - примовляв індієць.

- Ви, мабуть, жартуєте, - здивувався мандрівник, - хіба мотузка втримає слона, якщо він захоче піти? Він з легкістю порве її.

- Е, ні, - засміявся індієць, - цю мотузку він ні за що не зможе порвати.

- Це якась спеціальна мотузка? - зацікавився приїжджий, - з чого вона?

- Це звичайна мотузка, - відповів індієць. Проте розповів цікаву історію.

Зовсім маленьке слоненя прив'язують до кілочка звичайною мотузкою. Слоненя, природно, не хоче залишатися на цьому місці, але мотузка не пускає. Слоненя намагається порвати мотузку - але воно ще зовсім маленьке й мотузка занадто міцна для нього. Згодом слоненя остаточно переконується в цьому - й припиняє спроби.

У слонів хороший інтелект та відмінна пам'ять, як у людей.

Потім слоненя виростає, стає великим та дужим слоном, може з ранку до ночі тягати величезні камені й колоди. Щодня його прив'язують до кілочка тією ж мотузкою, якою прив'язували в дитинстві.

І слон добре пам'ятає, що він не може порвати цю мотузку. Марно навіть намагатися - адже в дитинстві він вже зробив так багато спроб. 

Тому слон й залишається на місці.

Дійсно - все як у людей...