Чому не можна віддавати свої речі й носити чужі: чим ми ризикуємо
Речі чужих
людей можуть приховувати в собі небезпеку. Раніше вчені пояснювали негативний
вплив таких речей самонавіюванням або наявністю на них бактерій чи вірусів, які
є причиною потрапляння інфекції в організм нового власника. Всі інші пояснення
вважалися мракобіссям, поки наука, нарешті, не озброїлася знаннями в галузі
квантової фізики.
Одне з відкриттів квантової фізики досить просте за своєю суттю: якщо дві системи хоча б раз перетнуться, ефект від цього збережеться назавжди.
Одяг та інші
речі, що належали хворому чи померлій особі, зберігають в собі інформацію про
їх власника. А те, наскільки шкідливою може виявитися ця інформація для нового
власника, залежить від безлічі факторів, включаючи рівень психологічного
захисту, імунну систему, емоційні реакції й багато-багато інших чинників.
Існує безліч
ритуалів, пов'язаних з одягом та речами, які належали тяжкохворим або померлим
людям. Щоб позбутися хвороби, невдач чи «прокляття», з якими асоціювався хворий
або покійний, родичі залишали всі його речі на перехресті. Якщо людина, яка проїжджала
повз зупиниться й підбере їх, то забере з собою й всі хвороби та невдачі.
Цікаво, що
різні культури й системи вірувань однаково попереджають людину про небезпеку,
яку приховує в собі володіння вживаними речами. Адже раніше вони могли належати
комусь хворому або нещасливому, а тепер впливають на нового власника.
Також лікарі виступають проти того, щоб діти доношували одяг чужих малюків. Це може стати джерелом інфекції, а очищення такого одягу сильнодіючими хімічними речовинами також не йде здоров'ю на користь. Краще купити щось нове. Втім, в сімейному колі речі можуть передаватися від старших членів молодшим (представники однієї родини мають схожу мікрофлору й енергетику).
Особливо
небезпечним вважається носіння чужого взуття. Воно дотикається до землі й
залишає сліди. Жителі Нової Гвінеї й слов’яни колись дуже боялися магії «на
слідах».
Краще
купувати недорогі, але все ж нові речі, а свої старі, але «чисті» речі
віддавати лише хорошим людям.
До речі,
Пабло Пікассо прожив понад 90 років. Він нікому не давав свій одяг, зношуючи
його до дірок. Художник боявся, що може перетворитися на того, хто носитиме
його штани чи светр, тобто в якогось волоцюгу або алкоголіка. Він був дуже
забобонною людиною...
