5 речей, на які начхати, коли тобі за 40

40 років - це особливий вік. Він прекрасний! 

 

До цього часу стільки довелося всього випробувати й пережити, як хорошого, так і поганого, що мене вже неможливо чимось здивувати чи розчарувати. 

Ні, це зовсім не означає, що я вже все побачила - попереду ще стільки всього цікавого й захопливого. 

Це означає, що я просто вже не плакатиму цілу ніч через «кохання»💔 та не перейматимуся, що про мене хтось щось не те чи не так сказав😏.

Просто одного дня я раптом збагнула, що насправді всі ці роки лише віддавала, нічого не отримуючи натомість. 

Я не спала ночами. Переживала. Страждала. 

Й все лише тому, що була надто щирою, надто любила, надто вірила.

Але це все - в минулому. 

Вже не болить і вже не турбує. 

Рани загоєні, шрами зійшли. 

Тому тепер, коли мені 40+, прийшов час нарешті зупинитися!  

Я більше нікому й нічого не винна.

Я більше не дозволю висмоктувати з себе енергію й використовувати. 

 

Я більше не чіплятимуся за абсолютно чужих мені ментально людей лише через страх самотності. 

 

Справжня самотність - саме поруч з такими людьми. 

 

Одним словом - час прийшов. Час нарешті навчитися любити себе. Ставити своє здоров'я і добробут на перше місце.  

 

І хай весь світ зачекає!

Отже, якщо тобі 40 плюс або мінус😉, то ти вже можеш дозволити собі розкіш абсолютно не турбуватися про наступні 5 речей:

1. Я не намагаюся сподобатися іншим людям

Я ще молода й красива, як і в юності, але вже набула досвід. Завдяки якому, вже давно маю власні міркування з приводу людей, ситуацій, подій та іншого. Мені більше не потрібна чиясь оцінка чи порада, що робити або кого обирати.

У будь-який момент, якщо я не почуваю себе комфортно з будь-ким, то можу просто встати та піти. Без сумнівів та пояснень. Це дуже легко. 

 

А якщо ти все ще не можеш наважитися, на таке, то не роздумуй жодної секунди. Ти ще зустрінеш людей, поруч з якими тобі буде добре й комфортно. І при цьому не доведеться йти на якісь жертви або відмовлятися від своєї індивідуальності.

Ти абсолютно не зобов'язана йти кудись з подругою-занудою, аби лише не образити її відмовою й не прославитися неввічливою. Ти не маєш носити сукню чи підбори, лише тому, що твої подруги вважають, що це доречно.

Тобі давно пора дозволити собі цю розкіш - бути собою. Справжньою, з усіма своїми «тарганами» й «заморочками». Це комусь не подобається? Ну що ж - це їхні проблеми.

2. Я не терплю поруч з собою токсичних людей

Я за своє життя «з'їла» чимало горя. Причому - НЕ чайною ложечкою. Я намагалася врятувати взаємини, які давно померли. Дбала про тих, кому була байдужа. Любила тих, хто згадував про мене лише тоді, коли їм щось було потрібно.

Що ж я отримала натомість за всі ці жертви й поступки? Лише стрес. 

 

Час спровадити той стрес зі свого життя. Можна навіть грайливо помахати рукою услід. Після всього, через що я пройшла, прийшов час викреслити зі свого життя всіх негативних й токсичних персонажів. Вони мене просто використовували, харчувалися моїм позитивом та крали радість.

Поруч з такими я ніколи не буду щаслива. 

 

Не бійся та не соромся викреслити зі свого життя таку «компанію». На їхнє місце прийдуть інші - добрі та світлі. Ті, кого ти заслуговуєш, а не ті, хто тільки й думає, як би використати тебе у власних інтересах.

3. Я не переймаюся через критику чи засудження

Як би я не старалася, що б я не робила для інших й в ім'я інших - їм завжди було й буде мало. Така людська природа. Я ж намагалася бути такою, якою мене хотіли бачити інші. І що з цього вийшло? Думаєте, що мене полюбили, оцінили, почали поважати? Ні, я просто зрозуміла, що ніколи не буду достатньо хорошою для них. Тому просто буду собою.

Тебе засуджують за безглузде, на їх погляд, вбрання? Посміхайся. Це не про тебе, це - про них. Критикують? Посміхайся! Посміхайся та люби себе - бо ти у себе одна!

4. Я не стараюся завжди бути милою

Нас всіх з дитинства вчать усміхатися й бути добрими до інших людей. Звучить на словах дуже красиво, але на практиці - це дуже складно. І я вже знаю про це з власного досвіду.

Існують неприємні, і підлі особи. Якщо ти не хочеш бути з ними доброзичливою, то й не варто! Не усміхайся тим, хто тобі неприємний. Ти не зобов'язана пристосовуватися й прикидатися милою лише тому, що тебе цього колись навчили. Будь доброзичливою, але лише з добрими людьми!

Це стосується не лише поганих та неприємних людей. Якщо ти втомилася після роботи чи просто падаєш з ніг, то зовсім не повинна радіти й посміхатися навіть близьким. Поясни їм, що втомилася, що не завжди є сили бути милою після важкого дня.

5. Я не роблю щось за компанію

По-перше, бажання або небажання робити щось чи ходити кудись не має жодного стосунку до віку. Я не вважаю, що надто стара  чи надто молода для будь-чого. Однак, якщо на мене виразно тиснуть, щоб я прийшла на якийсь вечір чи захід, то мені вже ніщо не заважає сказати «ні». Я не зобов’язана бути ввічливою. 

Якщо ти любиш проводити час на самоті, а великі компанії, часто складаються з напівзнайомих людей, лякають й приносять дискомфорт. То чому ти маєш приліплювати чергову посмішку й безупинно відповідати на нескінченні «Як справи?» Всім цим людям байдуже до тебе, то що ж ти серед них робиш?

Все, що завдає шкоди твоєму спокою й конфіденційності, заслуговує лише одного: «Я не хочу і не можу!».