Зошит з рецептами або правдивий блогінг наших бабусь
Пригадала варення з кульбаб, коли у квітні-травні доводилося назбирати цілий кошик жовтеньких квіточок, які пускали липкий сік на пальці. І мені ніколи не хотілося того варення, але жовтуваті сліди ще зо пару днів нагадували мені про таку грандіозну місію, що буде дуже смачне і надзвичайне варення. А потім ціле літо на кухні варилися всякі ягідні варення, компоти, джеми, повидла. Це була справжнісінька магія слоїкового мистецтва. Усе стерилізувалося у великому баняку, потім закручувалося дуже хитрим ключем, який вимагав до себе відповідної освіти. Науку закручування ключем бабця викладала як досвідчений професор, читаючи лекції як то все має бути правильно. І не дай Боже, порушити той ритуал. Слоїки тільки милися, стерилізувалися, поповнювалися новими смаколиками, накриті рушниками остигали і носилися в льох. Цей процес був вічним десь до середини жовтня. Дрелювалися вишні так, що боліли кінчики пальців і червоняві плями розтікалися соком по колінах, ліктях і голові. Але відмовитися від дрелювання було неможливим, це прирівнювалося до смертельної кари. Потім з дрельованих вишень без кісточок цілу зиму пеклися усякі пампушки, пляцки, булочки і наймодніший торт «п’яна вишня».
Ціле літо господині мінялися рецептами і записували у зошит. Той зошит - то була така сама свята книга як Біблія, Коран та інші святі завіти усіх релігій. В ті часи вважалося, що загубити такий зошит є найбільшим прокляттям, що зажене в глибоку депресію усю сім‘ю, бо господиня не матиме спокою і почне по сусідах збирати всі рецепти знову і вручну переписуватиме їх у новий зошит до останньої крапки в останньому рецепті. Зошит з рецептами був набагато популярнішим, ніж тогочасна Мордокнижка. Зошит з рецептами - то була перша соціальна мережа. Підписники і фоловери тільки додавалися і шерили все нові і нові шедеври рецептів. Вважалося, що найкращий коментар зі сердечком можна було отримати від якоїсь мудрої святої жінки, яка своїм вмінням вийшла на найвищий рівень просвітництва - випікала на весілля іншим людям. Таку жінку всюди кликали пекти і готувати на весілля. Рецепти від неї записувалися у зошит із покроковими майстер-класами. Жінки повторювали і рівнялися на неї. Така жінка була найправдивішим блогером з цілою купою сповідників. В нас на вулиці таким блогером була Бодикова баба. Усі заздрили Бодику, бо він щонеділі пригощав усіх найсолодшими тістечками. Бодикова баба принесла на нашу вулицю рецепт компоту з ананасів. Основним інгредієнтом в цьому рецепті було мовчання: не можна було дітям розказувати, що там нема ананасів, щоб вони пили, їли і були здоровими. У ті часи в кожного вдома були десятки трьох літрових слоїків компотів з кабачків та аличі, які всі називали компотом з ананасів. Бодикова баба придумала рецепт як робити цукати зі шкірок апельсинів, щоб потім викладати на пляцки. Це набирало багато репостів і слава про неї поширювалася на інші вулиці. Жінки коментували і записували все у зошит. Той зошит зберігав усю пам`ять про попередні дописи і можна було пригадати усі свої дії минулих років: гортаючи сторінки, вони пахли ваніллю, корицею, яйцями і мукою...
А коли почався період приготування домашніх лікерів, то жінки одна на перед другої пригощали гостей домашніми лікерами на усіх родинних застіллях. Так слава зошита з рецептами досягла світового рівня, бо готувалися домашні лікери за прикладом шоколадних і кремових «моцартів», кавових «бейлісів», жовтково-яєчних «адвокатів».
Українські жінки демонстрували свій креатив, таланти, вміння і харизму. Зошит об’єднував цілі групи, родини і чоловіків також. Від старого до малого, зошит для усіх мав завдання. Коли жінки виконували основні інструкції, то чоловіки мусіли товкти і чистити горіхи, терти мак або нарізати щось на салати, а діти виконували усяку підручну роботу, знаючи, що нічого не можна з‘їсти, тільки облизати язиком збивачку від міксера після крему.
В ті далекі часи не було нормальної роботи, гідних зарплат... гроші затримували, підзаробити також було складно, фінансові кризи тільки змінювали одна одну....Але люди трималися зошита і вигадували все нові і нові рецепти, щоб створити щось прекрасне.
І ще тоді Бодикова баба усім жінкам казала: «не переживай дитино, добра господиня і з гівна зробить чоколядку, головне, щоб в голові порядок був».
Автор: Khrystyna Kishyk
