Кібербулінг: хто такі хейтери та як на них реагувати?
Зі злісними коментарями в соціальних мережах не стикався напевно лише той, хто взагалі в них не заходив.
Їх можна зустріти практично під будь-яким популярним дописом і навіть під відео з котиками.
Що ж змушує людей проявляти агресію у віртуальному просторі та як протистояти тролям та хейтерам, якщо вони причепилися до вас?
Що таке кібербулінг?
Кібербулінг - це систематичне цькування людини в мережі, або цькування з використанням цифрових технологій. Це можуть бути образи, поширення компрометувальної чи хибної інформації, глузування, провокації, погрози, шантаж, нападки, що обмежують гідність людини тощо. Агресором може бути одна людина чи група. Жертвою кібербулінгу може стати будь-хто, але найчастіше в групі ризику виявляються підлітки та публічні особи.
Хто такі хейтери та якими вони бувають?
Людина - істота соціальна. Їй важливий контакт з іншими людьми, їх схвалення та визнання. Тому в соціальних мережах більшість людей намагається показувати найкращу версію себе: поширюють гарні світлини, намагаються писати цікаві дописи тощо.
Однак не всі люди готові захоплюватися та радіти прекрасному. Для частини людей, які мають власні травми, ці позитивні картинки стають тригером, який нагадує про якусь їхню ваду, наприклад. Часто ці люди, які самі колись зазнавали цькування й тепер, як компенсацію, передають негатив, який вилився на них, далі.
У реальному житті у них рідко вистачає сміливості висловити комусь свій гнів, тому що там можна зіткнуться з реакцією у відповідь.
Якщо давати хейтерам зворотний зв'язок, це стимулюватиме їх писати ще більше гидоти!
Але в інтернеті, на умовах відносної анонімності, вони абсолютно не обмежені у вияві негативних емоцій.
Загалом можна виділити кілька категорій хейтерів:
Ситуаційні хейтери. Ці люди йдуть писати гидоту в коментарях після того, як у них не вдався день: після сварки з чоловіком або дружиною, прочуханки на роботі або конфлікту з сусідом, в результаті якого хейтер виявився у програші. Вони не дуже перебірливі й «луплять» у мережі всіх, хто підвернеться їм під руку. Їх ще можна назвати людьми-гранатами: вони вибухають, а під уламки потрапляють ті, хто просто випадково опинився поруч. Часто після того, як така людина випустить пар, їй стає ніяково, соромно, й вона просто зникає.
Хейтери-снайпери. Ця категорія ближча до тролів. Вони обирають собі жертву, збирають про неї інформацію, вчитуються в дописи чи коментарі, вишукують орфографічні помилки, шукають усе, до чого можна причепитися.
Рекомендую прочитати:
Тролі. Хто і навіщо пише злісні коментарі
Найчастіше під їхній терор потрапляють знаменитості, або лідери думок оскільки через приниження публічної персони такі хейтери підіймають власну самооцінку.
Також серед цієї категорії багато «диванних експертів», які приходять у коментарі під дописами чи відео фахівців тієї, чи іншої області та починають звинувачувати автора у некомпетентності, використовуючи як аргументи цитати з Вікіпедії.
Хейтери цензори. В епоху інтернету будь-яке опубліковане слово може бути використане проти тебе. І хейтери цим наполегливо користуються.
Як приклад можна навести історію письменниці Джоан Роулінг, яка зазнала цькування за те, що заступилася за нормальну логіку й запропонувала не вигадувати нових слів для позначення людей, з менструаціями, нагадавши, що такі люди називаються жінками. Вона не висловлювалася проти трансгендерів й аргументовано позначила свою позицію, проте зазнала репутаційних втрат. Як наслідок, її, авторку знаменитої історії, навіть не запросили взяти участь у проєкті, присвяченому 20-річчю виходу першого фільму про Гаррі Поттера.
Зрозуміло, що дискримінувати когось на підставі зовнішнього вигляду, одягу, ваги, національності, віросповідання чи сексуальної орієнтації неприпустимо. Однак і робити з цього культ неправильно.
Психологічний портрет хейтера:
Жорстких критеріїв тут, звісно, немає. Це можуть бути різні люди, з різними характерами та різними життєвими ситуаціями. Однак є певні ознаки, які простежуються у більшості любителів писати негативні коментарі в інтернеті:
✓Інфантильність; слабка здатність переробляти власні емоції;
✓Страх виражати агресію поза інтернетом;
✓Підвищена чи занижена самооцінка, відчуття, що тебе не цінують;
✓Відсутність реальних досягнень та комплекси з цього приводу.
✓Схильність до заздрості та невміння екологічно з нею поводитися.
Найчастіше, коріння такої поведінки зростають з дитинства. Батьки, знецінювали, ніколи не були задоволені тим, що робить або як поводиться їхня дитина. Постійно порівнювали з іншими, не на користь дитини, звичайно.
Коли особа росте в такому середовищі, її самооцінка постійно страждає, формується залежність від думки довколишніх. І якщо після цього в житті не вдається досягти чогось значущого, такі люди починають страждати від почуття власної неповноцінності, нереалізованості та недооціненості. Починають проєктувати ці почуття на інших та зливати негатив на довколишніх. Їх дратує чужий успіх, тому що на тлі цього вони почуваються ще мізернішими й захищаються злістю та знеціненням.
Натомість у той момент, коли хтось, кому вони заздрять, показує свою слабкість чи вразливість, вони розквітають.
Чим хейтер в інтернеті відрізняється від хейтера в реальному житті?
З більшою часткою ймовірності, у реальному житті троль або хейтер поводитиметься набагато тихіше й тактовніше. Вони швидше використовуватимуть іронію, приховані глузування, пасивну агресію. І якщо людина, на яку спрямовані знущання справді розсердиться або попросить говорити конкретно, то швидше за все троль стушується і зникне.
Якщо іноді ви відчуваєте, що у вас прокидається роздратування та злість на людину, яка вам нічого поганого не зробила - придивіться до себе. Найчастіше це проєкція. В інших нас дратує те, що ми не визнаємо у собі, чи собі не дозволяємо.
Рекомендую прочитати:
Якщо вас щось дратує, значить з вас це стирчить
Як боротися з булінгом у дитячих колективах?
Головна порада, яку можна дати батькам, - бути на одній хвилі з дитиною. Стежити за її настроєм, розмовляти, підтримувати довірливі стосунки, щоб дитина завжди розповідала вам про те, що відбувається в її житті. І якщо ваш син чи дочка розповідають про систематичне цькування - не залишайте дитину віч-на-віч із цією проблемою, заступіться за неї. Це не нісенітниця і не «діти самі розберуться». Крім вас, вашій дитині ніхто не допоможе.
Булінг у дитячому та підлітковому (а іноді й у дорослому) віці часто спричиняє розвиток серйозних психологічних проблем, залежностей, депресій й навіть суїцидальних спроб. Ніколи не недооцінюйте «дитячі проблеми».
А ви стикалися з булінгом у мережі? Діліться своїми історіями у коментарях!
