Притча про протилежну думку


Якось батько з сином мандрували. Батько сидів на віслюку, а син вів віслюка за вуздечку. 
 
Раптом вони почули, як один перехожий каже іншому:

- Поглянь на цього бідного хлопчика. Його маленькі ніжки ледь встигають за віслюком. А жорстокий батько не знає жалю.

Чоловік взяв ці слова близько до серця. Зліз з віслюка й звелів сину їхати верхи. Не минуло й кількох хвилин, як вони зустріли інших перехожих, які почали показувати на них пальцями й хитати головами:

- Яка ганьба! Малий їде верхи, як султан, а його бідолашний батько біжить слідом.

Хлопчик страшенно зніяковів й попросив батька сісти позаду нього.

- Люди добрі, подивіться на це, заголосила якась жінка. - Як вони мучать нещасну тварину! У неї вже хребет провис, а старий і малий нероби сидять на бідному віслюку, як на канапі.

Батько з сином мовчки злізли з віслюка й, понуривши голови, побрели далі. 
 
За рогом вони зустріли інших перехожих, які почали насміхатись з них:

- Чого це ваш віслюк нічого не робить, не приносить жодної користі, навіть не везе когось із вас на собі?

Батько зітхнув, пригостив віслюка соломою й сказав синові:

- Хоч би що ми робили, хлопче, обов’язково знайдеться той, хто з нами не погодиться. Гадаю, ми самі маємо вирішувати, як нам мандрувати.

Популярні дописи з цього блогу

Якщо ти вже вирішила піти, то йди лише один раз: 8 дорогоцінних заповідей для жінок

Жіноча гординя у стосунках із чоловіками

«Нікому ніколи нічого не пояснюй, тому що...»: геніальні слова Аль Пачіно