А що жінкам під п'ятдесят, по суті, треба?

Мабуть, не журавля й не зірку з неба.

Тепла, поваги і своїх кордонів,

І жити з кодексом своїх уже законів, -

Коли, у чому і якім ходити,

Кому - змовчати, а кому - відбрити,

Коли тримать дієту і що їсти,

Щоби до літа в сарафанчик влізти

Так, щоб вага не обігнала вік.

Щоби уважним був /а не просто лише якийсь був/ Ваш чоловік.

І щоб любив /але ж не заважав/,

І на свята дарунки дарував

/на крайній випадок - хоча б не забував/.

Щоб пульт від телевізора давав,

Коли там бойовик, або стрілялки,

А Вам приспічило весь мультик про Русалку...

Щоби без сварок і голосувань

Найкраще - Ваше місце на дивані.

І, коли в гості, всі зібрались, а Ви - ні,

Не говорили Вам усякої дурні.

Щоб до лиця сукенка пасувала

І, разом з тим, фігуру не псувала,

Щоб там, де прибиралось, не смітили,

Щоби, як в світі жити, збоку не учили,

І - спокою... Щоб в тиші й від душі

Могли читать улюблені вірші,

Дивитись серіал, пиляти нігті,

І думати про все-все-все на світі...

І не вважатися дивачкою при тому,

І мати право й на роботу, і на втому...

Прислугою не бути при столі,

Бо діти вже дорослі, не малі.

І не нагадувати всім постійно, що Ви - Жінка,

Не робот, не коняка, і не бджілка...

Робота буде завжди, Ви - одна,

То, може, полюбіть себе сповна.

Ви - варті. Всі ми варті, бо життя

Не гумове. Не буде вороття...

Будуть жалі і пізнє каяття,

Що все було... Але не до пуття...

Пані