Все! До літа ми готові!
Пані, панночки, панянки,
І подружки, й коліжанки,
Молодиці і дівчата,
Щось я маю вам казати -
Скоро літо і тепло,
Щоби зручно всім було,
І комфорно, і спокійно,
І без комплексів, і вільно,
Гайда, купим капелюшки,
Щоб на очки і на вушка.
Щоб не бачити й не чути,
Що про нас говорять люди
Тишком нишком, а не в очі
І сплітають, і торочать -
Чи ми добрі, чи погані
І кому коли кохані.
Чи хазяйки, чи нероби,
Чи посапали городи.
Чи спимо, а чи дрімаєм,
Звідки на щось гроші маєм.
Чи щасливі, чи не дуже,
Хто з ким водиться і дружить.
Як, у чім, куди ми ходим,
Як у ліжку милим годим.
Котра грішна, котра чесна
І в котрої в хаті безлад.
Чи фарбуємось, чи сиві,
Чи в короткому красиві.
Хто кому неправду каже,
Хто ціпи із кимось в'яже.
Хто чого і скільки має -
Чи дають, чи заробляє.
Хто й за що купив машину,
Хто кому зробив дитину.
Чи є діти, чи нема
І чия у тім вина.
А як є - на кого схожі,
Чи порядні, чи пригожі.
І як виховані нами,
Чи - як тато, чи - як мама.
Де взяли, куди поділи,
Чи болять душа і тіло.
Чи поправились, чи схудли,
В чому, з чим ідемо в люди.
Що у голові тримаєм,
В чому спатоньки лягаєм,
Як живемо, що їмо,
Що, коли і з ким п'ємо.
Що приховуєм, що сниться -
Для людей то не дурниця.
В них своїх проблем немає,
Всяк із них чуже шукає.
Їм не варто дивувати,
А пора пораду дати,
Щоб не бризкали слиною
Й не шипіли за спиною:
Заспокойтесь, писки витріть
І не будьте такі хитрі.
В кожній хаті всього вдосталь,
Просто сховане під постіль.
І чужу білизну прати -
То себе не поважати.
Кожен хай на себе гляне
І судити перестане.
Між всіма, якщо відверто,
Є тупі, дурні і вперті.
Є скупі, є марнотратні,
Є на всяку підлість здатні.
Є, що каламутять миром,
Є, що бісяться із жиру.
Є хвальки, є пліткарі,
Брехуни і казкарі.
Пияки, і наркомани,
Й невдоволені тирани.
Є гуляки і гулящі -
І пристойні, і пропащі,
Скандалісти і артисти,
Розбишаки й аферисти.
Ледацюги і злодії,
І підпільні лиходії.
Завидющі є і мстиві,
І холодні є, і хтиві.
Волоцюги, гниляки
Й нікудишні хазяйки.
Так, що ви під ніс дивіться
І своїм «добром» гризіться.
Бо негоже лізти всюди,
Пригадайте, що ми - люди.
Просто різні, просто інші,
Не найкращі і не гірші.
Бог усім дає, що треба,
Бо Йому видніше з Неба
Що, кому, коли й для чого
Дати на земну дорогу.
Всі своє життя живуть,
Щось ковтають, щось жують.
Не судіть, не мийте кості,
Досить ненависті й злості.
Позаочі не пліткуйте,
Краще в сво'є носа всуньте
І наводьте там порядки,
Бо чужа душа - загадка.
А якщо ще й в капелюшку,
То летить усе повз вушка.
Так, що свої балачки
Почіпляйте на гачки,
Де висить одежа ваша,
Бо то - ваше, а не наше.
Всяк про все по собі судить,
Час себе глядіти, люди,
І не пхати свого носа
До життя чужого й проса.
Все! До літа ми готові,
Всі розумні і чудові.
Гонорові, стильні, модні,
Всі здорові, файні, годні.
Наперед всім носа втерли,
Щоб ціліші були нерви.
Можна літо літувати,
Працювать, відпочивати,
А, якщо ще й в капелюшку -
Щоб на о'чки і на вушка,
Літо буде - просто диво -
Гарне, добре і щасливе!
Авторка: Людмила
Муріна
