Сповнена відчаю історія про нещасну, знедолену жінку та її безсердечного чоловіка

 

Її щоденник:

 

Сьогодні ввечері мій чоловік поводився дуже дивно. Ми домовилися повечеряти у нашому улюбленому ресторанчику. Я цілий день ходила по магазинах з подружками й трохи спізнилася до ресторану, думала, що його засмутило саме це.

 

Розмова між нами ніяк не клеїлася, і я запропонувала переміститися в тихіше місце, щоб ми могли спокійно поговорити. Він погодився, але говіркіший від цього не став. Я поцікавилася у нього, що сталося, а він відповів, що нічого не сталося. Я запитала його, чи винна я в тому, що він засмучений. Він сказав, що зовсім не засмучений, і що я ні в чому не винна, і що турбуватися зовсім нема про що.

 

Дорогою додому я сказала йому, що кохаю його. Він усміхнувся й продовжував стежити за дорогою. Я не можу пояснити його поведінку, не можу збагнути, чому він не відповів, що теж кохає мене.

 

Коли ми прийшли додому, я відчула, що втратила його, що він не вже хоче мати зі мною нічого спільного…

 

Він просто тихо сидів на дивані та дивився телевізор. Він здавався таким байдужим й відстороненим...

 

Врешті-решт, я сказала, що йду спати. Через 15 хвилин він також прийшов до спальні. Я відчувала, що його щось турбує, і його думки витають десь далеко звідси.

 

Він заснув, а я проплакала півночі...

 

Тепер я не знаю як мені жити далі. Я знаю, що він у думках десь в іншому місці. Моє життя руйнується.

 

Його щоденник:

 

Мотоцикл так і не заводиться, не можу зрозуміти чому.

 

Мораль:

Якщо щось здається, краще не накручувати себе, а прямо запитати, що відбувається.

 

А ви знаєте людей, які люблять на рівному місці накрутити казкові сюжети?