Чому іноді необхідно поставити життя на паузу
Чудове нагадування
про те, що відпочинок - наше все. А народна мудрість нагадує нам: якщо ми не
зупинимося самі, нас зупинять хвороби.
Моя мама, повертаючись з роботи, ніколи не бігла з порогу в кухню терти картоплю на деруни або крохмалити підковдри. Вона лягала на 20 хвилин перепочити - і лише потім бралася за домашню роботу.
Крім того, безперестанку
боролася з моєю упертістю, доводячи, що після школи корисна гра «Тихіше їдеш -
далі будеш», а не синуси-косинуси. Наводила в приклад епізод з «Москва сльозам
не вірить», в якому Катерина, повертаючись з заводу, насамперед сідала на диван
відпочити. Просто в робочому костюмі й черевиках.
Але мені
нічого не допомагало. Я вважала, що відпочинок - доля слабких, а ті, хто має мету
повинні працювати двадцять чотири години на добу.
Подруга вже
10 років не бере відпустку. 10 років дівчина не купається ні в Чорному, ні в
Червоному, ні в Середземному морі, не підіймається на Говерлу або вулкан Тейде,
не ходить вулицями Будапешта, Кракова та Львова і не милується краєвидами
Дніпра. Вона спить лише 5 годин на добу і наполегливо робить кар'єру, щиро
вірячи, що будь-яка пауза відкине її на кілька років назад. Ось тільки тіло
підводить: впав зір, бешкетують нерви, і серце працює з перебоями.
Я довго
брала з неї приклад, поки не дізналася про закон нейтрального положення. Він
простий, як теорема Піфагора.
Для
будь-яких змін в житті потрібна зупинка. Привал. Можливість перевести дух,
витерти піт, з'їсти лазанью та підфарбувати губи. Перевірити рівень пального у
власному енергетичному баку, щоб уникнути ризику заглохнути посеред дороги.
Неможливо на повному ходу вписатися в поворот. Нереально вибратися з лісу, не зупинившись і не визначивши північ-південь. Нікому не під силу засвоїти всі шість уроків без обов'язкових змін.
Паузи
потрібні на кожному кроці: перед стрибком у воду або в висоту, перед взяттям
фінішного акорду під час виконання Бетховена або високої ноти в романсі, перед
виходом на сцену і початком нових відносин. Щоб збрехати чи сказати правду.
Ми
зупиняємося під час різдвяних свят і на червоне світло. Фігурист - перед
виконанням потрійного тулупа. Шахіст - обдумуючи наступний хід. А якщо паузи
ігнорувати й мчати зі швидкістю двісті кілометрів на годину - нас зупинять
обставини: застуди або досить серйозні хвороби, аварії, пожежі й землетруси.
У житті все
ритмічно: день-ніч, зима-літо, вдих-видих. Навіть на дискотеці чергуються
швидкі та повільні композиції. Навіть в залі тренажери ставлять на
профілактику.
Так що правий був якийсь просвітлений, стверджуючи, що
в житті обов'язково повинні бути моменти, коли з нами нічого не відбувається:
ми просто сидимо і дивимося на світ. А світ в цей час дивиться на нас.
Автор: Ірина Говоруха