Цитати Лесі Українки: найкращі крилаті вислови про мову, Україну, любов і життя

За матеріалами: maximum.fm

Поетеса, драматург-новатор, публіцист, критик, громадський діяч - це лише незначний перелік характеристик Лесі Українки. Її життя стало прикладом боротьби, а її зброя - це слово, яке й зараз є актуальним.

Добірка цитат видатної поетеси, у яких є все: 

і кохання, і спогад про Батьківщину, і незламна сила духу. 

Черпайте мудрість та натхнення!

Цитати Лесі Українки про кохання і любов

 

Це почуття їй принесло немало радості та горя, адже в ньому воєдино сплелися безнадія та сподівання. «Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами!» - писала вона Сергію Мержинському. Зустріч з ним стала доленосною для Лесі Українки як жінки, адже вперше вона відчула, що означає кохати й бути коханою.

 

Всупереч всім, навіть матері, яка була проти цих стосунків через громадську діяльність Мержинського, Леся Українка виборювала своє щастя, свою любов. Ледь не уся інтимна лірика поетеси присвячена Сергію. У ній радість кохання й смуток розлуки, віра й безнадійність, відвертість й таємничість.

***

Всі - жінки, коли вони кохають.

***

Хто зрікся всього, а себе не зрікся, – не любить той.

***

Кров без любові викупить не може.

***

Тільки зрада шлюб християнський розлучити може. А справжній – тільки смерть.

***

Хто любить, той уподобитись може до любого і тілом, і душею.

***

Як може бути, щоб тіла ходили вкупі, але душі двома шляхами й врозтіч?

***

Як я заздрю жінкам, що в них сльози завжди на готові! А ще ся вічна комедія перед самим собою, сей страх «сентиментальноті», «бабства», як се безглуздо! Епічні давні герої плакали, не соромлячись, і проте були справжніми, щирими героями, а ми? Тільки над сльозами і маємо владу, більш ні над чим.

***

Кохання – як вода: плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. Де пал – воно кипить, а стріне холод - стає, мов камінь.

***

Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись.
Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання - то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та смутний, -
Плюща обійми гублять силу дуба…
(«Відповідь»)

***

Все, все покинуть, до тебе полинуть,
Мій ти єдиний, мій зламаний квіте!
Все, все покинуть, з тобою загинуть,
То було б щастя, мій згублений світе!...
(«Все, все покинуть до тебе полинуть»)

***

Коли дивлюсь глибоко в любі очі,
в душі цвітуть якісь квітки урочі,
в душі квітки і зорі золотії,
а на устах слова, але не тії,
усе не ті, що мріються мені,
коли вночі лежу я у півсні…
(«Коли дивлюсь глибоко в любі очі»)

Вислови Лесі про Україну та патріотизм

 

Червоною ниткою проходить мотив України у творчості поетеси, адже він оголює найболючіші проблеми рідного краю, викриває неправду, закликає до боротьби та змушує повірити у національне визволення з-під ворожого ярма. Вона вірила про щасливу долю Батьківщини, і ця віра була основним лейтмотивом її життя.

***

Будь проклята кров ледача, не за рідний край пролита.

***

І доки рідний край Єгиптом буде? Коли новий загине Вавилон?

***

Малоросійство - це не політика і навіть не тактика, лише завжди апріорна і тотальна капітуляція.

***

Терпіть кайдани - то всесвітський сором, забуть їх, не розбивши, - гірший стид.

***

У нас велика біда, що багато людей думають, що досить говорити по-українськи, щоб мати право на назву патріота, робітника на рідній ниві, чоловіка з певними переконаннями… Така легкість репутації приманює многих.

***

Тепер можна у нас почути фразу: «Говорить по-нашому» - се вже ценз! А послухати часом, що тільки він говорить по-нашому, то, може б, краще, він говорив по-китайськи.

***

Одвага наша - меч, политий кров'ю.

***

Сором мовчки гинути й страждати,
Як маєм у руках хоч заржавілий меч.

***

До тебе, Україно, наша бездольная мати,
Струна моя перша озветься.
І буде струна урочисто і тихо лунати,
І пісня від серця поллється.
(«Do» (Гімн. Grave))

***

Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки
Золоті надіть кайдани!
(«Давня казка»)

***

Скрізь плач, і стогін, і ридання
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
(«Скрізь плач, і стогін, і ридання»)

Цитати про українську мову та рідне слово

 

***

Слово - то мудрості промінь,
слово - то думка людська.

***

Поетична мова - це найприродніша мова.

***

Слово, чому ти не твердая криця,
Що серед бою так ясно іскриться?
Чом ти не гострий, безжалісний меч,
Той, що здійма вражі голови з плеч?

***

Боги в тім винні, що дали тобі пізнати правду, сили ж не дали, щоб керувати правдою.

***

Тоненька смужка брехню від правди ділить у минулім, а в прийдешньому нема вже й смужки.

***

Над всіх старшин найстарша правда.

***

Ту брехню, що справдиться, всі правдою зовуть.

Леся Українка - про себе, життя і цінності

***

Геройство мусить мати нагороду, се і Боги, і люди признають.

***

Для гордої і владної душі життя і воля - на горі високій.

***

Люди й покоління - се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може.

***

Немає честі нападати ззаду.

***

Сором - хилитися і долі коритися.

***

Не раз, хто забувається про завтра, той має вічність.

***

Хто не жив посеред бурі, той ціни не знає силі.

***

Трудно вірить, щоб погану одіж могла носить якась ідея гарна.

***

Хто на розпутті прожив все життя, не піде ні в рай, ані в пекло.

***

Врятуєш душу, коли загубиш тіло.

***

Пекло страшніше горить в нашім краю.

***

Хто не був високо, той зроду не збагне, як страшно впасти.

***

Крила знов на волі виростають у соколів приборканих.

***

Хто визволиться сам, той буде вільний,
Хто визволить кого, в неволю візьме.

***

Той тільки вільний від громадських пут,
Кого громада кине геть від себе.

***

При світлі волі всі краї хороші,
Всі води гідні відбивати небо,
Усі гаї подібні до Едему!

***

Права без обов’язків - то сваволя.
Ніхто не має більшої любові,
Як той, що душу поклада за друзів.

***

Солодка хвала від ворога на полі бою, та не в полоні!

***

Чия сила, того й воля. На чиєму возі їдеш, того й пісню співаєш.