Сепарація від батьків: 10 ознак того, що ти не живеш своїм життям!

 

Можна поїхати дуже далеко від батьків, але якщо у тебе немає психологічної сепарації з ними, то ти так назавжди й залишишся несамостійною особистістю, яка грає другі ролі у власному житті!

 

Одразу ж, з народження, для дитини починається процес сепарації від батьків, а саме від матері. Немовля росте, дорослішає, стає повнолітнім, починає працювати і жити окремо, створює власну сім'ю. Але чи означає це, що дитина сепарувалася від батьків.

 

Взагалі, що воно таке ця горезвісна сепарація?

 

Сепарація - це відокремлення від батьків не лише фізично та матеріально, а й психологічно. Часто це не вдається зробити до дуже зрілого віку через різні причини. Доводиться навіть псувати стосунки, оскільки іноді батьки просто «не відпускають» своїх дорослих дітей. Такі важливі та необхідні зміни в житті часто вимагають серйозної роботи над своїм способом думок та поведінкою.

 

Сепарація - це справжня незалежність, коли доросла людина стає повністю самостійною у всіх аспектах життя і бере відповідальність за власне життя у свої руки.

 

Насправді цього треба починати вчити дитину ще з раннього дитинства, тому що ставати самостійним в дорослому віці набагато важче. Паростку простіше допомогти рости прямо, а дерево, яке вже нахилилося, випрямити набагато важче.

 

Перевір себе, чи вдалося тобі сепаруватися від батьків!

 

Ось деякі з ознак, які можуть вказувати, що сепарація не відбулася:

 

1. Ти залежиш від батьків у фінансовому плані.

 

2. Ти не маєш окремого житла (свого чи орендованого).

 

3. Ти не прагнеш створити власну сім'ю або тобі ніяк не вдається побудувати стосунки.

 

4. Ти справно телефонуєш батькам, як мінімум раз на день (просто так, без вагомих причин!).

 

5. Ти приймаєш всі рішення лише після погодження з батьками.

 

Рекомендую прочитати:

13 типових фраз токсичних батьків: що вони означають насправді та як правильно на них реагувати

 

6. Твоя самооцінка залежить від думки довколишніх.

 

7. Тобі важко сформувати та відстоювати власну думку.

 

8. Сценарій з сім'ї твоїх батьків проглядається й у твоїй власній сім'ї.

 

9. Ти дозволяєш батькам виховувати твоїх дітей.

 

10. Ти часто відчуваєш почуття провини чи сорому.

 

Сепарація - процес непростий. Часто батьки не розуміють, чому ти не хочеш робити так, як вважають правильним вони, ображаються, провокують в тебе почуття провини.

У процесі сепарації мають брати участь і діти, і батьки. Завдання дітей - відділитися, батьків - відпустити.

Лише ставши по-справжньому самостійною, ти зможеш стати дорослою, перестанеш бути дитиною. Після сепарації життя кардинально змінюється і завжди на краще!

 

Деякі поради про те, як завершити сепарацію:

 

1. Усвідом, що ти вже виросла! Дитинство минуло і тепер ти - доросла людина.

 

2. Стань нарешті самостійною. Вчися оплачувати рахунки, знайди житло, приймай всі рішення без батьків.

 

3. Відокрем свою думку від батьківської. Можна виписати такі установки на аркуш паперу і поміркувати, наскільки твоя власна думка схожа або не схожа на їхні погляди.

 

Рекомендую прочитати:

Звичка «завдавати добро»: навіщо люди лізуть із непроханими порадами й чому не треба цього робити

4. Навчися помічати, коли батьки маніпулюють тобою. Метою цього може бути їхнє небажання того, щоб ти переїхала від них, приймала власні, відмінні від їхньої думки рішення і так далі.

 

5. Зрозумій, що твоя мета - не будувати своє життя так, як цього хочуть твої батьки, а так, як хочеш цього ти сама. Поміркуй, що тебе радує, а що напружує. Подумай, чого ти справді хочеш, а чого ні.

 

Що доросліша людина, то важче їй розпочати та пройти сепарацію від батьків. Часто для цього потрібна підтримка кваліфікованого спеціаліста. 

 

Що буде, якщо доросла дитина так і не сепарується від батьків?

 

У нас половина населення так живе, і для багатьох цілком нормально і навіть зручно існувати в дитячій позиції. Але таке життя доволі сильно відрізняється від того життя, яке проживають дорослі зрілі люди.

 

Дитина багато в чому обмежена: у дитинстві ми не можемо багато собі дозволити, все за нас вирішують батьки. 

 

У контексті дорослого життя відбувається те саме: неавтономна особистість, незріла, не може реалізувати свій потенціал. Їй важко жити дорослим повноцінним життям, заробляти, будувати здорові стосунки, важко бути задоволеною, щасливою.

 

Тільки зріла особистість може жити усвідомлено: вона має розуміння того, що відбувається, доросла людина несе за себе відповідальність, сама обирає свій шлях. 

Автономна від батьків людина дуже добре відчуває цю свободу: вона вільна, вона наповнена, у неї багато ресурсу, бо ніщо її більше не обмежує. Вона абсолютно вільно діє, дозволяє собі помилятися, набуває досвід, рухається далі. Захотіла - переїхала, змінила роботу. Саме тут проявляється почуття свободи.

 

Ознаки успішної сепарації

Процес сепарації вдалося прожити повною мірою, якщо ти:

✔Не бажаєш щось доводити своїм батькам, рятувати чи переробляти їх.

✔Не чекаєш від них вибачень чи каяття.

✔Почуваєшся абсолютно вільно у присутності батьків: не ховаєшся від них з сигаретою, можеш дозволити собі лайливе слівце, не боїшся показати татуювання.

✔Не відчуваєш себе зобов'язаною їм життям, чи просто тому, що «вони стільки для тебе зробили».

✔Не відчуваєш провину, якщо довго не телефонуєш батькам.

✔Не ідеалізуєш і не демонізуєш їх.

✔Не погоджуєшся на прохання батьків, які шкодять тобі.

✔Сама будуєш особисте життя та бачиш у своєму партнері окрему особистість.

✔Не оцінюєш свої рішення як «правильні» та «неправильні», подумки звіряючись з думкою батьків.

✔Спираєшся на власну думку більше, ніж на друга, партнера, начальника.

✔Більше не вважаєш, що є речі, з якими можуть впоратися тільки твої батьки, а ти ще не доросла.

 

Короткий підсумок

Сепарація - це поступове відокремлення від батьків, щоб у результаті стати незалежною особистістю. І це не лише про «жити окремо» чи фінансову самостійність. Сепарація має бути й емоційною.

Процес цей двосторонній - у ньому бере участь і дитина, і батьки.

Він відбувається поступово і плавно, як перші кроки чи підлітковий бунт. Наприклад, відпускаючи мамину руку, ми вчимося ходити самостійно. І якщо в цьому нашому бажанні ми отримуємо достатньо підтримки та свободи, то йдемо без страху та з задоволенням, дедалі більше пізнаючи світ, віддаляючись від мами все далі й далі.

 

Відділяючись, ти опираєшся на себе та свої цінності, відрізняєш свої почуття та бажання - від батьківських.

 

Незавершена сепарація проявляється у відчутті постійної батьківської присутності - коли всі рішення, усі кроки, та й узагалі, всі частини твого життя внутрішньо поєднані з думкою батьків, ти ніби символічно озираєшся на них. Це заважає стосункам, саморозвитку, кар'єрі.

 

Хороша новина: сепарацію можна завершити у будь-якому віці. Якщо важко впоратися самостійно, то за допомогою психотерапевта.