13 типових фраз токсичних батьків: що вони означають насправді та як правильно на них реагувати

Всі токсичні батьки токсичні однаково: люди різного віку та виховання, які виросли у великому місті чи в селі, говорять своїм дорослим дітям практично одні й ті самі неприємні маніпулятивні слова.

 

Зібрала для вас найпоширеніші токсичні фрази (у перекладі на мову психології) та поради як їх нейтралізувати.

 

Як зрозуміти, що ваші батьки поводяться токсично?

Ідеальних батьків не існує: кожна людина може робити неприємні вчинки та говорити образливі речі. Питання, чи є така поведінка винятком, чи правилом.

 

✔Перша ознака токсичного спілкування - вам від нього стає погано.

 

Якщо після чергового візиту до батьків (або навіть після телефонного дзвінка) ви відчуваєте зовсім не радість від спілкування з близькою людиною, а провину, безпорадність, пригніченість, роздратування, або навіть агресію - безперечно, проблема є.

 

В цій статті не буде мови про батьків, які стають нестерпними через явні або приховані психічні порушення, або про домашніх тиранів, перебувати поряд з якими по-справжньому небезпечно і від яких можна врятуватися лише втечею.

 

Ця стаття - про способи спілкування зі звичайними батьками з важким характером, які можуть поводити себе жахливо з багатьох цілком пересічних причин: через специфічне виховання чи переконання, особисті психологічні травми, брак емпатії чи освіти.

 

Правила детоксикації стосунків із батьками

Токсичні фрази, якими стріляють у вас батьки, ніколи не треба брати за чисту монету й сприймати буквально. Вони всі з подвійним дном (і навіть із потрійним), тобто з сильним емоційним посланням, яке самі батьки можуть і не усвідомлювати.

 

✔Перший крок до детоксикації - усвідомити це приховане послання. Коли ви розумієте, що вами маніпулюють і як саме це роблять, магія батьківських заклинань зникає, і ви починаєте бачити, що це просто слова, які не обов'язково сприймати серйозно.

 

✔Другий крок до детоксикації - навчитися емоційно не реагувати на провокації. Коли ви зберігаєте спокій, замість того, щоб, як завжди, кричати, плакати, обурюватися, сперечатися, щось доводити, ви зводите нанівець усі зусилля провокаторів.

 

Попри те, що батьки найчастіше заперечують свій злий намір: «Та я анітрохи не хотіла тебе зачепити, чому ти так реагуєш?», він, зазвичай, є.

 

Маніпуляції якраз і використовують для того, щоб зачепити людину за хворе місце і спровокувати: втягнути в заздалегідь програшну суперечку, змусити виправдовуватися або проявити слабкість, заплакавши чи розлютившись.

Ваша емоційна реакція - підтвердження, що цей прийом працює і потрапляє у вашу больову точку, а отже, можна бити в неї і далі. Тому набагато ефективніше зберігати незворушність, спочатку хоча б зовні.

 

Не лише бурхливі емоції ставлять вас у програшне становище, а й участь у дискусії за заданими батьками правилами.

✔У жодному разі не треба виправдовуватися, просити вибачення чи доводити, що «ви не така», адже таким чином ви лише підтверджуєте (причому часто і для себе теж), що претензії справедливі.

 

Допомогти «не зачіпатися» може така думка: батьківські нападки, образи та жовчні натяки насправді не мають прямого відношення до вас. Вони найголосніше говорять про людину, яка їх вимовляє, про її душевні травми та особливості взаємодії зі світом.

 

✔Тому третій крок до детоксикації - побачити, що приховують ваші батьки, нападаючи на вас. Токсичне спілкування - це відображення внутрішніх конфліктів, які мучать їх, їх власний страх, сором, провини і невпевність.

 

Якщо ви зможете побачити перед собою не підступного ворога і не нещасну жертву, а людину зі своєю психологічною історією, вам буде простіше не приймати ці атаки близько до серця і зрозуміти їх справжні причини.

 

Зрозуміти - звісно, не означає дозволяти чи прощати таке поводження. Ви маєте повне право висловити свою незгоду відкрито чи пасивно-агресивним способом. 

Тепер, розберімося, як це можна зробити.

 

1. «Я заради тебе всім пожертвувала, а ти…» / «Якби не ти, я б стільки досягла!»

Варіанти: «Навіщо я взагалі тебе народила?» або й зовсім - «Чому я не зробила аборт!».

 

Послання до вас: «Ти мені винна. Я витрачала на тебе сили з розрахунком, що вони окупляться. І я незадоволена тим, як ти повертаєш цей борг».

 

Послання до себе: «Мені здається, що моє життя минає даремно. Я розчарована, що не змогла досягти того, чого хотіла. Але я не можу прийняти те, як склалося моє життя, і визнати свою відповідальність за це. Мені хочеться, щоб ти якось виправила ситуацію або визнала, що ти в ній винна».

 

Деякі матері справді шкодують, що народили дітей, і не відчувають до них любові. Але найчастіше це крик розпачу жінки, життя якої склалося не так, як вона хотіла.

 

Їй нестерпна думка про те, що відповідальність за її життя та рішення несе лише вона сама. Тому вона намагається перекласти цю відповідальність на когось іншого.

 

Ці фрази спрямовані на те, щоб викликати у своєї дитини почуття провини. Іноді з метою досягти чогось конкретного, бо хронічно винною людиною простіше керувати. Боротися з конкретною людиною, яка нібито зіпсувала тобі життя, безпечніше і легше, ніж із розчаруванням у собі.

 

Існує величезна різниця між ситуацією, коли ви допомагаєте своїм батькам (особливо літнім) і відчуваєте до них вдячність за власним бажанням - і ситуацією, в якій вас намагаються змусити жертвувати собою, нав'язуючи почуття провини. Підступність послання про борг перед батьками у тому, що він незмірний і нескінченний: повернути його повністю неможливо. Як би ви не намагалися, ви все одно залишитеся винними, якщо не розірвете це порочне коло сплати нав'язаного боргу.

 

Тому подібну фразу краще не приймати на свій рахунок та відповідати на неї коротко та нейтрально. Ви не маєте відношення до рішень, які приймала ваша мати, коли була дорослою, самостійною людиною. Ви можете зробити для неї щось хороше, коли у вас буде бажання, сили та час.

 

Варіант відповіді: «Мені шкода, що ти так почуваєшся, але це було твоє рішення, а не моє. Будь ласка, не кажи мені нічого подібного».

 

Як собі допомогти? Подивіться на ситуацію з боку: ось лежить зле немовля (ви), яке вимагає від батьків перекроїти їхнє звичне життя за його вказівкою… Ви ж не просили своїх батьків про жертви, вони приймали свої рішення тоді, коли ви через вік (або навіть через те, що ще не народилися) не могли брати у цьому участі. На їхнє рішення впливали їхні родичі, знайомі, норми суспільства, але точно не ви особисто.

 

2. «Ти тільки подивися на неї!»

Варіанти: «Що це ти на себе одягла?», «Що у тебе за друзі?», «Що за дурницями ти займаєшся?».

 

Послання вам: «Тобі має бути соромно, бо ти поводишся не так, як я хочу».

 

Послання собі: «Я не впевнена у собі і дуже боюся засудження. Крім того, я вважаю тебе частиною себе: коли тебе критикують, я відчуваю, що це удар по мені. Щоб перестати відчувати страх і сором, мені треба, щоб ти вписувалася в загальноприйняті норми і люди не мали приводу для критики чи глузувань. Але, головне, я мушу бути впевнена, що моє джерело сорому - не я, а хтось інший».

 

Сором - ще потужніша зброя, ніж провина.

 

Провина - це наслідок конкретного вчинку, який можна якось згладити. Почуття сорому глибше й переживається глобально. Через цю емоцію ми бачимо себе неправильними, такими, що не заслуговують на увагу чи схвалення. Люди, яких соромили з раннього дитинства, не впевнені в собі, бояться бути знехтуваними, вони вважають себе негідними любові - так само як і їхні батьки, які виховали їх у цьому почутті сорому.

 

Якщо вас присоромили, ви можете захотіти виправдатися й спробувати довести, що ви не такі вже й погані. Але такий крок змушує вас прийняти батьківський сором на себе.

 

Зупиніться й поміркуйте: якщо ви не відповідаєте батьківським уявленням про порядне, належне чи прекрасне - це їхня проблема, а не ваша. Їхній сором - також їхня проблема, яку вони мають вирішити самі із собою, а не за рахунок вас.

 

Варіанти відповіді: сказати «Я одягаю те, що хочу», «Займаюся тим, що мені подобається» або просто «А мені норм» - і перемкнути розмову на іншу тему.

 

Якщо батьківські коментарі нав'язливі чи навіть агресивні, можна піти на конфлікт та їх віддзеркалити: «А що це на тобі за страшна кофта? Вона тебе старить років на 20!».

 

Як собі допомогти? Дивіться на батьків і повторюйте про себе: «Я - не ти, я інша і я сама визначатиму, якою хочу бути».

 

3. «Та кому ти така, крім мене, потрібна?»

Варіанти: «Там на тебе ніхто не чекає», «Це не для тебе», «Ніхто не буде дружити з тобою просто так, без вигоди для себе», «Ці люди тебе використовують».

 

Послання вам: «Ти маєш належати мені повністю і навіть не намагатися шукати стосунки «на стороні».

 

Послання собі: «Я болісно прив'язана до тебе і шалено боюся самотності. Також я боюся небезпек зовнішнього світу. Щоб заглушити ці страхи, мені треба тримати тебе при собі та залишатися єдиною важливою людиною у твоєму житті - навіть ціною твоїх проблем у суспільстві і безпорадності».

 

Досить жорстока заява, спрямована на підрив вашої самооцінки. Дітям таких батьків увесь час здається, що вони недостатньо хороші і що вони не гідні всього хорошого, що може дати доросле життя: справжнього кохання, дружби, успішної кар'єри чи визнання. З іншого боку, це послання батьків до вас, про те, що ви маєте бути вдячні їм за те, що вони, такі добрі люди, вас таку безнадійну й бідну терплять. Тож будьте вдячні і навіть не смійте бажати якогось іншого чи кращого життя!

 

Коли ви чуєте щось подібне, намагайтеся думати не про те, яка ви невдаха (це нав'язана вам думка про вас, а не факт), а про те, який страх самотності відчувають ваші батьки, якщо намагаються вас втримати поруч у такий нечесний спосіб.

 

Токсичні батьки часто сумніваються у власній цінності, а тому намагаються прив'язати дітей до себе не теплими, близькими стосунками, а навіюваннями, що ви більше нікому та ніде у цьому світі не потрібні.

 

Варіант відповіді: «Ну, комусь я точно буду потрібна», «Поживемо-побачимо», «А ось це я перевірю на власному досвіді».

 

Як собі допомогти? Найкращий спосіб захиститися від подібних висловлювань - уявляти, що співрозмовник розмовляє сам із собою. Щоб бути менш сприйнятливим до таких фраз, згадайте, що ви відчували, коли хтось цікавився вами чи піклувався про вас, і скажіть собі, що ви цього цілком гідні.

 

4. «Ти така ж, як і твій батько!»

Варіанти: можуть бути різними. Спільне в них одне: всі погані риси сина чи доньки приписуються ненависному колишньому, або нинішньому негіднику чоловікові, а добрі - собі коханій. Дитина виявляється «черствою, егоїстичною, бездарною», «як її батько».

 

Послання вам: «Я зла на твого батька. Доведи мені, що ти краща за нього».

 

Послання до себе: «Твій батько розчарував мене, і я не знаю, що мені робити з цим морем негативних емоцій. Тому я виливаю їх на того, хто поруч, - на тебе. А ще я дуже боюся, що ти теж від мене відвернешся, і тому вимагаю від тебе щоденних доказів того, що ти не така, як він».

 

Це фраза-проєкція: негатив, «призначений» чоловікові, виливається на дитину.

 

Ваша головна мета - перестати постійно порівнювати себе з батьками і сказати собі: я - окрема людина і я живу своє окреме життя, не повторюючи за ними.

 

Якщо ви навчилися не брати на себе почуття провини під час таких розмов, ви вже на шляху до свободи. Наступний крок - повернути матері відповідальність за її життєвий вибір.

 

Варіанти відповіді: «Мамо, ти обрала собі такого чоловіка, висловлюй свої претензії йому, я тут до чого?»

 

Як собі допомогти? Почувши таке висловлювання, уявіть собі, що ваша мати бачить не вас, а привид її чоловіка - і звертається до нього. Уявіть собі, що цей привид стоїть перед вами і поглинає собою всі звинувачення, адресовані йому, бо вас вони зовсім не стосуються.

 

5. «Ти черства егоїстка!»

Варіанти: «Думаєш тільки про себе».

 

Послання вам: «Як ти можеш думати про свої інтереси, коли ти маєш думати про мої!»

 

Послання собі: «У своєму дитинстві та юності я не отримала необхідної мені любові, розуміння та підтримки і живу з величезним дефіцитом. Щоб заглушити цей біль, я вимагаю від тебе всієї уваги, яку ти можеш мені дати, але цього мені все одно буде недостатньо».

 

Часті звинувачення в егоїзмі - це також проєкція: егоїстичні токсичні батьки, вимагають від дитини повністю підлаштуватися під їхні потреби. Насправді такі батьки називають егоїзмом будь-які вчинки, спрямовані на щось інше, крім задоволення їхніх потреб.

 

Вони постійно ревнують дорослих дітей до їхньої роботи, сім'ї, захоплень, тому що бачать у них «конкурентів» за увагу. Біда в тому, що заповнити цей дефіцит, навіть потураючи батьківським примхам, просто неможливо. Для цього необхідне бажання самих батьків розібратися в собі та робота з психотерапевтом, щоб навчитися задовольняти свої потреби самостійно, а не силами дорослих дітей.

 

Варіант відповіді: «Так, я вважаю важливим дбати про себе і тобі раджу робити те саме».

 

Як собі допомогти? Спробуйте вловити в цьому звинуваченні нотки заздрощів до вашої дуже корисної навички дбати про себе та своє психологічне здоров’я.

 

6. «Ти так і збираєшся жити у своє задоволення?»

Варіанти: «Є таке слово «треба», «Якби всі робили, що хочеться…», «Як ти хочеш, так не буде!».

 

Послання вам: «Я страждала і терпіла, і ти страждай. Мені жилося важко, і ти мусиш жити так само».

 

Послання собі: «Я змирилася зі стражданнями та поневіряннями, які мені довелося пережити, завдяки переконанню, що так влаштований світ, і що в мене не було іншого вибору. Але коли ти поводишся вільніше, ти підриваєш цю мою віру, демонструючи, що можна було бунтувати проти такого стану справ. В результаті я почуваюся обдуреною і обділеною».

 

Усе наше життя пронизане християнською ідеєю «шляхетного страждання», яке загартовує характер, робить сильнішим, очищує душу… З погляду психології надавати високого значення своїм поневірянням - це один зі способів психологічного захисту, який проявляється у самообмані, щоб уникнути відповідальності та почуття вини. Щоб упокоритися з несправедливістю світу, токсичні батьки переконують себе, що це природний порядок речей та інакше жити просто неможливо. Вільніша та впевненіша молодь постійно ставить під удар цю віру старшого покоління.

 

Є тут і нотка заздрощів: швидше за все, ваші батьки хотіли б мати вибір, який є у вас, але, на жаль, багато можливостей вже втрачено.

 

З цими повчаннями немає сенсу сперечатися, як і сприймати їх серйозно. Цілком можна пропускати їх повз вуха, як шумовий фон.

 

Варіант відповіді: «Так, це круто - жити у своє задоволення. Раджу і тобі спробувати».

 

Як собі допомогти? Озирніться довкола і зрозумійте, що ми давно живемо в індивідуалістичному суспільстві, в якому жити для себе - нормально. Подивіться на своїх батьків через призму соціальної психології: після розвалу колективістської радянської системи вони почуваються обдуреними, а ваше покоління - ходячий доказ цього.

 

7. «А ось я у твої роки…»

Варіанти: «А ось племінник Сашко…» та «А ось дочка моєї подруги…».

 

Послання вам: «Доведи мені, що ти гідна моєї любові!»

 

Послання собі: «Я не впевнена у власній цінності і вважаю себе недостойною любові. Мені треба, щоб ти постійно підтверджувала мою цінність, здійснюючи подвиги заради мене».

 

«Поділяй і володарюй» - улюблений прийом токсичних батьків. Вони порівнюють дітей один з одним, із сусідами, з однокласниками та випадковими перехожими, щоб таким чином «мотивувати» їх постійно боротися за своє визнання.

Не варто й казати, що це спричиняє суперницькі та навіть ворожі взаємини між братами та сестрами. А коли батьки порівнюють дітей із собою ж у їхньому віці, вони представляють ідеальний образ себе, який може дуже відрізнятися від реального.

 

Найкраща реакція - звісно, як завжди, нічого нікому не доводити. І не піддаватися імпульсу зненавидіти того самого «сина сусідки», який, швидше за все, і не підозрює про власну ідеальність.

 

Варіанти відповіді: можна флегматично нагадати: «Але я - не Сашко», або посміхнутися: «Ну хай тоді Сашко буде твоїм сином», або взагалі перевести стрілки: «І я була б рада, якби й ти була такою доброю та турботливою як тітка Таня».

 

Як собі допомогти? Ваші батьки намагаються погрожувати вам тим, що любитимуть більше когось іншого, але вам треба усвідомити, що у них немає в рукаві козиря, тому що, крім вас, вони більше нікому не потрібні - тим більше з їхнім нестерпним характером, тим більше якимось уявним ідеальним людям. І не забувайте, що вам подобається бути собою.

 

8. «Ти поки що ніхто, щоб щось вважати»

Варіанти: «Я знаю краще», «Поживи спочатку моє життя», «От будеш на моєму місці», «Нічого твого тут немає».

 

Послання вам: «Я не збираюся визнавати тебе рівною собі і не хочу вважати тебе самостійною особистістю. Підкоряйся мені, поки я жива».

 

Послання собі: «Я не впевнена у собі та у своєму статусі в суспільстві. Я страшенно боюся втратити авторитет або визнати, що чогось не знаю. Мені здається, якщо я визнаю свою неправоту, я перетворюся на нікчему, якою я себе іноді відчуваю в глибині душі. Мені треба постійно підкріплювати свою самооцінку за допомогою придушення тих, хто слабший за мене, у тому числі моїх дітей. У самостійній дорослій дитині я бачу загрозу, а тому намагатимуся тримати її в залежному становищі якнайдовше».

 

Типова фраза авторитарних батьків, діти яких так ніколи і не заслужать права вважатися повноцінними дорослими. Щоразу будуть нові відмовки, чому вони «поки не доросли» до вибору професії, окремого житла, власної сім'ї тощо. При цьому такі батьки активно заважають дитині дорослішати, позбавляючи її можливості приймати самостійні рішення. Часто після кількох років боротьби син чи дочка здаються і змирюються з роллю вічної дитини, нездатної на самостійні рішення.

 

Вплинути на авторитарних батьків словами не можна. Єдине, що можна зробити, щоб позбутися контролю, - це якнайменше від них залежати.

Це важко, бо заради збереження влади деякі батьки готові купувати квартири, дарувати машини та утримувати дорослих дітей разом із їхніми партнерами та дітьми. Але все ж таки свобода того варта.

 

Варіант відповіді: «Я почула твою думку, але мені таке рішення не підходить» або «Я знаю, що в тебе на все є власна думка. І якщо ти висловлюватимеш її як пораду, а не як наказ, то існує більша ймовірність, що я до неї прислухаюся».

 

Як собі допомогти? Справді, видатні люди можуть бути авторитетними без образ та погроз - а це не про ваших батьків. Постарайтеся побачити в них домашніх тиранчиків з роздутим й дуже вразливим почуттям власної важливості та спробуйте навчитися сміятися з їхньої бундючності та випендрювання.

9. «Хто тебе проти рідної матері налаштував?»

Варіант: «Раніше ти такою не була!».

 

Послання вам: «Ти стала більш незалежною і більше мені не підкоряєшся. Поверни все, як було!»

 

Послання собі: «Коли ти була маленькою і повністю від мене залежала, я почувалася важливою і потрібною. Через те, що тепер ти менше потребуєш мене, я почуваюся відкинутою. Лише ворог міг зруйнувати нашу ідилію».

 

Багатьом батькам важко прийняти той факт, що їхні діти виросли і почали жити своїм життям, стали їм непідконтрольні. Дехто вважає ідеальними стосунками злиття та співзалежність - наприклад, коли доросла дочка не має секретів від матері, вона ділиться з нею всіма переживаннями, як із кращою подругою. Також такі батьки продовжують говорити про тридцятирічного чоловіка «наш хлопчик», «наша дитина». Будь-яка спроба сепарації дорослої дитини сприймається як трагедія.

 

Батькам, які прагнуть контролювати своїх дітей, нестерпна думка про те, що вони самі відштовхнули дитину своєю вимогливістю та неповагою до її особистого простору. Тому вони починають шукати ворогів, які зіпсували такі чудові (для них) стосунки.

Найчастіше «розлучниками» призначаються партнери по шлюбу або найкращі друзі дорослих дітей.

 

Відповідаючи на подібні фрази, не варто піддаватися спокусі всіма силами доводити, що нічого не змінилося, і ви - та сама «матусина крихітка». Навпаки, не приховуйте того, що змінюєтеся.

 

Варіанти відповіді: «Так, мамо, мені вже не 12 років, маю інші інтереси. Якщо ти припиниш мене опікувати і не ставитимешся, до мене, як до малої дитини, ми зможемо чудово проводити час разом - як рівні дорослі люди» або «Я змінююся і стаю дорослою людиною, тому й наші стосунки змінюються, але ти завжди залишишся моєю мамою».

 

Як собі допомогти? Спробуйте побачити в матері самотню дитину, яка боїться. Якщо ви не збираєтеся насправді рвати з нею стосунки, приготуйтеся повторювати, як папуга, що ви змінюєтеся і змінюєте стиль або частоту спілкування, але це не означає, що ви менше любите батьків. Є шанс, що це допоможе їм легко прийняти вашу трансформацію у дорослу людину.

 

10. «Хіба це привід для гордості»?

Варіанти: «Що за сертифікат? Хіба даремно гроші викинула», «Підвищення на роботі? Твої однокласники вже давно…», «Він тобі не підходить. Будуть інші».

 

Послання вам: «Як не старайся, ти ніколи не будеш кращою за мене».

 

Послання собі: «Я побудувала зовнішній образ власної переваги, щоб приховати невпевненість у собі і страх бути викритою. Щоб зміцнити мою тендітну самооцінку і не думати про власну нікчемність, я постійно засуджуватиму й оцінюватиму тебе».

 

Знецінення досягнень та суперництво з власними дітьми - поведінка, властива батькам, схильним до нарцисичності. З одного боку, вони нав'язують власні амбіції дітям, вимагаючи відповідати завищеним очікуванням, а з іншого - відчувають заздрість до їхніх успіхів.

 

Вимагаючи від дітей все більшого, щоб почуватися ідеальними батьками, вони знецінюють їхні досягнення, щоб побороти заздрість та страх залишитися на других ролях. Важливо розуміти, що нарциси так чинять не через переконаність у своїй величі, а, навпаки, через глибоку невпевненість і страх бути викритими.

Найкращий спосіб нейтралізації - не брати участі у цьому дивному змаганні. Коли ви самі, а не батьки, встановлюєте свою шкалу оцінок і вирішуєте, що вам важливо, а що ні, їхні оцінки втрачають свою владу.

 

Варіант відповіді: «Так, саме цим я і пишаюся. Жаль, що ти не можеш порадіти разом зі мною, а лише критикуєш».

 

Як собі допомогти? Це дуже важко, але вам доведеться, по-перше, поховати ідею будь-коли домогтися від батьків схвалення. По-друге, вам дуже треба знайти людей, на оцінку яких ви можете опиратися, думаючи про свої досягнення, щоб протиставляти їхню думку батьківській.

 

11. «Якщо ти так зробиш, я цього не переживу!»

Варіанти: «Ти мене доведеш», «От помру, тоді ти зрозумієш…».

 

Послання вам: «Ти відповідаєш за мої почуття. Якщо мені погано, то це твоя провина».

 

Послання собі: «У моєму дитинстві на мене звертали увагу лише коли мені було погано. Я не хочу сама піклуватися про себе, бо боюся втратити увагу дитини».

 

Це послання співзалежних батьків, які вважають дорослу дитину частиною себе, своїм продовженням. І, звичайно, не сприймають самостійних рішень своїх дітей: в очах такої матері чи батька вони настільки ж абсурдні, якби незалежність проголосила їхня рука чи нога.

 

Співзалежні батьки схильні жорстко контролювати своїх дітей і постійно знаходять привід для занепокоєння за них. Деякі батьки готові навіть спеціально шкодити своєму здоров'ю (наприклад, відмовлятися від допомоги лікарів, пропускати приймання ліків), щоб продемонструвати, як вони страждають через дитину.

 

Позбутися їхнього контролю дуже важко з моральної точки зору, оскільки своє занепокоєння вони видають за доказ любові. Але заохочувати такий шантаж небезпечно, в тому числі й для самих батьків: вони можуть загратися, розхитати і без того нестабільні нерви, а ви в певний момент не зможете відрізнити «показовий» серцевий напад від реального.

 

Щоб позбавитися тиску, треба, по-перше, якнайменше посвячувати таких батьків в подробиці свого життя, щоб у них було менше приводів до вас причепитися.

 

По-друге, треба повертати батькам відповідальність за їхні почуття та стан здоров'я. Коли токсичні батьки отримують у відповідь на шантаж не бурю ваших емоцій та хвилювань, а спокійну пропозицію викликати швидку, або відвідати профільного лікаря, стан їхнього здоров'я чудовим чином покращується.

 

***Виняток становить ситуація, коли ваші батьки недієздатні і не можуть обійтися без вашої допомоги. Ви не можете залишити недієздатну особу в небезпеці. Переконайтеся, що залежна від вас людина має все необхідне: їжу, ліки, контакт з потрібними лікарями, доглядальницю.

 

Варіанти відповіді: «Якщо тобі так погано, сходи до лікаря, випий заспокійливого, давай я запишу тебе до психолога».

 

Як собі допомогти? Загрози хворобою, як і загрози суїцидом, переживаються дуже важко - ніхто не хоче вважати себе винним у хворобі чи смерті іншої людини. Пам'ятайте, що якщо людина дієздатна, то тільки вона сама приймає рішення щодо свого здоров'я та життя - і ніхто не може розділити з нею цю екзистенційну відповідальність.

 

12. «Тоді я тобі не мати!»

Варіант: «Мені така дочка/такий син не потрібна/не потрібен».

 

Послання вам: «Роби так, як я хочу, або я відвернуся від тебе».

 

Послання до себе: «Я бачу світ у чорно-білому кольорі і мислю крайнощами: все або нічого. Якщо мої діти не ідеальні, то вони жахливі. Якщо мої діти не виконують мої вимоги, то я порожнє місце».

 

Вкрай категоричне чорно-біле мислення типове для невротичних особистостей. Це означає, що їхній психічний стан перебуває межі між нормою і розладом. При стресі та сильних переживаннях вони схильні впадати в паніку і поводитися неадекватно.

 

Подібні фрази - це чистий шантаж та зловживання прихильністю. Але найчастіше маніпулятор зовсім не має на увазі повний розрив стосунків зараз. Він лише хоче домогтися негайного «повернення» йому почуття власної значущості, що має проявитися у вашому підпорядкуванні.

Ці фрази кажуть, щоб побачити ваш переляк, жаль і почути щось на кшталт: «Ні, ні не роби цього, вибач мені, я виправлюся!» - і саме цього маніпулятору давати не треба. Можна, навпаки, незворушно погодитись і реагувати з усією серйозністю: якщо проганяють - йти. Це подіє, як витверезне.

 

Варіанти відповіді: Реакція, на яку не чекає маніпулятор, - це спокійна згода та повернення йому відповідальності за його слова. Наприклад: «Ок, якщо ти справді хочеш, щоб я зараз пішла і ми більше ніколи не спілкувалися, то хай так і буде» або «Мені шкода, що я тобі не потрібна. Але якщо таке твоє бажання, я даю тобі спокій».

 

Як собі допомогти? Батьківські прокляття та відречення - це просто слова, причому слова емоційно нестабільної людини. Вони мають над вами силу лише до того часу, поки ви вірите в їхню владу і дуже боїтеся бути відкинутим. Якщо ви не боїтеся (або принаймні здатні не показувати свій страх), швидше за все, батьки переконаються, що їхній прийом не спрацював, і продовжать спілкуватися з вами як ні в чому не бувало.

 

13. «Я тебе бачу наскрізь»

Варіанти: «Я тебе знаю краще». Є ще загрозливий варіант: «Я про тебе щось знаю і всім розповім».

 

Послання вам: «Ти моя, я хочу тебе контролювати».

 

Послання до себе: «Я не довіряю людям і навіть боюся їх. Безпечними для мене є лише ті, кого я можу повністю контролювати, - мої діти».

 

Навіть про десятирічну дитину мама і тато знають не все, і, звісно, ніхто не має здатності бачити іншу людину наскрізь. А звернені до дорослих чоловіків чи жінок, такі висловлювання зовсім абсурдні, але це не знижує їхньої дієвості: ви звично напружуєтеся і починаєте нервово гадати, що ж такого поганого дізналися про вас батьки і чим це вам загрожує.

 

Насправді це лише спосіб батьків заявити про свою незаперечну владу та право контролювати дитину. Виявляючи страх і тривогу, ви підтверджуєте цю владу. Тож найефективніше показати, що ви не сприймаєте ці заяви серйозно.

 

Загрози «викриттям» (перед чоловіком, друзями, колегами) говорять насамперед про те, що такі батьки глибоко соромляться якогось власного реального чи уявного недоліку і бояться виявитися викритими.

Цікаво те, що найчастіше так поводяться батьки, які насправді зовсім не знають своїх дорослих дітей. Вони створили в уяві якийсь фантастичний образ дитини, а до її реальних переживань залишаються сліпі та глухі.

 

Варіант відповіді: «Якщо ти бачиш мене наскрізь, вгадай, що я хочу зараз?» Обеззброює «викривачів» легка безсоромність: «Та, будь ласка, мені немає чого соромитися» або «Я цього не соромлюся, я цим пишаюся».

 

Як собі допомогти? Щоб не боятися викриття, доведеться прийняти всі свої бажання та захоплення і знайти в них свої переваги. Думайте про те, що ви вже зробили свій вибір, і вам він подобається.