10 міфів про подружнє життя
10 поширених міфів про подружнє життя, які багато пар сприймають за правду чистої води:
Міф 1. Подібність та спорідненість - постійна основа для тривалих взаємин. Багато сімейних пар свято вірять в те, що схожість поглядів на життя, інтересів, принципів є обов'язковою умовою для того, щоб прожити все життя зі своїм партнером. Цей міф добре зображає народне прислів'я «Яке їхало, таке й здибало» і т.д.
А насправді: спорідненість та умовна однаковість чоловіка й жінки безумовно важлива на початковому етапі стосунків. Це загальна основа, яка зближує й дає можливість будувати спільні плани на життя. Однак родина - система динамічна, й в подружньому житті в певний момент настає необхідність диференціації. І виявляється, що дуже зручно й цікаво жити, коли різні або навіть протилежні риси партнерів прекрасно доповнюють один одного й збагачують шлюб!
Якщо ж свято вірити в цей міф, то проживши з партнером певний час і виявивши, що у нього з'явилися інші інтереси й звички, відмінні від твоїх, можна запанікувати й вирішити, що вам не по дорозі, що ви більше не споріднені душі, що шлюб вижив себе...
На жаль, багато пар не витримують змін й шлюби розпадаються. У той час, як проживання стадії диференціації та творче пристосування до умов, які змінилися лежить в основі довгого й міцного сімейного союзу.
Міф 2. Все треба робити разом й ділити порівну. Перебільшена ідея рівності між чоловіком і жінкою лежить в основі побудови стосунків за принципом «партнерського шлюбу».
А насправді: Роль і права чоловіка й жінки дійсно рівноцінні в шлюбі, проте перебільшена ідея рівності не враховує індивідуальних особливостей, потреб й бажань кожного. І тоді, наприклад, виникають мегаідеї на кшталт «Раз я прокидаюся о 7 ранку, то дружина не має права спати до обіду», «Якщо я одразу мию за собою посуд - то й чоловік має робити так само», «Ми повинні по черзі виносити сміття, навіть якщо хтось з нас ненавидить цей обов'язок» і т.д.
Сімейна система влаштована таким чином, що в ній дуже багато як симетрії, так і асиметрії. І принцип «в шлюбі все повинно бути паралельно й перпендикулярно» робить подружній союз негнучким, нездатним адаптуватися до індивідуальних особливостей кожного. І тоді в одного або в обох партнерів може виникнути відчуття скутості, тісноти, пригніченості. Найчастіше небажання одного «все ділити порівну» сприймається іншим як знецінення, втрата інтересу та поваги. І тоді виходить не союз двох різних, але люблячих людей, а зовні «правильна» сім'я, в якій кожен відчуває себе самотнім.
Важливо поважати й враховувати індивідуальність кожного, і тоді система сама гнучко розподілить: кому виносити сміття, кому мити посуд, сидіти з дитиною і т.д.
Міф 3. «Нам досить один одного. Можна обійтися хорошими взаєминами в парі, закривши кордони сім'ї від всіх й зберігши свою любов навічно!».
Кожна пара проходить певні етапи розвитку, й перша фаза злиття, коли пара не може надихатися один одним, а ніхто інший їм не потрібен, дуже романтизована й ідеалізована в літературі та кіно.
А насправді: етап первинного злиття минає, і якщо партнери продовжують жити міфом «Я - це ти, а ти - це я», то такий союз поступово перетворюється в задушливі, важкі залежні стосунки, в яких агресія (а вона неминуча в будь-яких взаєминах!) стримуватиметься й рано чи пізно виллється в якийсь дисфункційний симптом: коханець/коханка, хвороба одного з подружжя або дитини (найпоширеніший варіант), алкогольна/наркотична/ігрова/харчова залежність одного з членів сім'ї. Жорсткі кордони, так само як і повна їх відсутність, є ознакою дисфункційності стосунків.
Гнучкі, адаптивні межі дозволяють подружжю, зберігаючи любов та близькість, жити не лише всередині сім'ї, а й за її межами: разом проводити час з різними людьми, їздити в гості, відвідувати батьків, впускати в сім'ю на якийсь час друзів/подруг партнера і навіть (жахіття якесь) допускати іноді флірт (лише флірт!!!) з іншими чоловіками/жінками. Важливо також прояснювати невдоволення стосунками, не перетворюючи дрібні невияснені претензії в великий клубок стримуваної агресії.
Міф 4. Стосунки, які були спочатку, залишаться такими ж хорошими назавжди! Цей міф перетинається з вище написаним, однак він гідний бути виділеним окремо. Звичайно ж, багатьом з нас хочеться, щоб закоханість ніколи не минала, а стосунки продовжували радувати яскравими фарбами й метеликами в животі без жодних додаткових зусиль.
А насправді: ідеалізований образ подружньої любові й відсутність шкільних дисциплін з сімейного життя - хвороба нашого століття! Сьогодні молоді люди кидаються у взаємини стрімголов, поспішно будують шлюби, а як тільки медовий період минає - розчаровуються й руйнують союзи. На жаль, в сьогоднішньому суспільстві абсолютно непопулярна очевидна істина про те, що хороші взаємини - результат роботи над ними подружжя!
Безперечно, ідея про те, що над стосунками треба працювати, позбавлена романтизму й далека від ліричного ідеалу. Але можна все життя стрибати з одних взаємин в інші, «збираючи вершки» медового періоду, але тоді необхідно відмовитися від ілюзії, що таким чином можна побудувати міцний подружній союз на довгі роки. Зараз навіть стало популярним поняття «серійна моногамія» - коли людина не зраджує своїм партнерам, а просто часто їх змінює, багаторазово за своє життя вступаючи в шлюби.
Міф 5 (продовження Міфу 4). Можна прожити в тривалих подружніх стосунках, не розчарувавшись один в одному.
Вищим ступенем зрілості подружжя й абсолютно необхідною умовою для довгого щасливого подружнього союзу є необхідність прожити розчарування в партнері, залишаючись у взаєминах. На жаль, розчарування неминуче, тому що ідеалізований спочатку образ «принца» або «принцеси» виявляється реальною живою людиною, що живе поруч. І тоді раптом з'ясовується, що «чоловік не досяг тих висот, яких я від нього чекала, він не забезпечує мене настільки, як хотілося б», «моя дружина - НЕ усміхнена прекрасна фея, а жінка з перепадами настрою, й характер у неї не завжди ідеальний, і виглядає вона не завжди на всі 100». Розчарування в партнері - найчастіша причина розлучень. Тому в нашому суспільстві дуже багато розлучених чоловіків й жінок, які доводять наліво й направо, що «всі баби - стерви», а «мужики - козли».
Важливо мати велику сміливість, щоб відкрито визнати розчарування в партнері, прожити його, залишаючись у взаєминах, творчо переглянути свої вимоги й бачення один одного - тоді й лише тоді можна побудувати тривалий хороший подружній союз. А як бонус ви будете вдячні партнеру, що він приймає ваші особливості й обов'язково відкриєте в ньому риси, за які полюбите його нового, реального й живого «не принца».
Міф 6. «Ми удвох, ми вільні люди й зможемо побудувати щось, що буде відрізнятися від моделей сімей наших батьків». Думаю, тут коментарі зайві)
А насправді: неусвідомлене абсолютне заперечення батьківських моделей спричиняє те, що пара, принципово уникаючи шаблонів з батьківських сімей, в результаті їх відтворює у своєму подружньому житті. Тут ключем до розривання порочного кола є усвідомленість. Лише чесний аналіз як слабких, так і сильних сторін батьківських взаємин дозволяє знайти й добути успішні «рецепти» з моделі батьківської сім'ї (а їх не може не бути). І тоді, опираючись на цей ресурс уже у власних стосунках, пара зможе побудувати щось авторське.
Міф 7 (модифікація Міфу 6). Ми побудуємо шлюб такий же хороший, як у батьків одного з партнерів. Цей міф з розряду «Мій чоловік з гарної родини, а моя була не дуже, тому ми будемо жити так, як його батьки»
А насправді: Про абсолютне заперечення моделей своєї сім'ї читай вище. Не буває «хороших» і «поганих» моделей сім'ї в абсолютному прояві. У кожній родині є свої ресурси й свої дисфункції. І залежна тенденція (тобто безумовне відтворення батьківської моделі) так само небезпечне як і контрзалежність (тобто будувати свою сім'ю за принципом заперечення «аби не як у них»). Це помилкове судження, а правда - десь посередині.
Міф 8. «Наша сім'я повинна бути краща, ніж у сестри/брата/подруги/друга». Часто трапляється так, що пара начебто «озирається» на сім'ї зі свого оточення, й бореться за першість в рейтингу «найкраща сім'я року».
А насправді: частка змагання й конкуренції - це дуже хороший ресурс для того, щоб тримати себе в тонусі. Однак проблеми починаються тоді, коли чоловік і дружина раптом виявляють, що їх шлюб в чомусь програє «сім'ї Галі та Петра». І тоді настає тотальне знецінення стосунків, за принципом: якщо ми не кращі - то у нас все погано. І подружжя мимоволі починає копатися у своїй парі, вишукуючи проблеми. А якщо довго та багато копати - то обов'язково щось та накопаєш.
Або можлива інша варіація: інтимні стосунки - чудовий ґрунт для міфології та хороший спосіб знецінити себе. Якщо в парі в певний момент інтимні відносини стають менш регулярними, особливо на тлі розповідей друзів про їх «супер-пупер пристрасні», то в парі може виникнути почуття сорому за свою недосконалість. А оскільки тема сексу дуже інтимна й для когось навіть хвороблива, то обговорити те, що відбувається подружжя не наважується, поступово віддаляючись одне від одного.
В такому випадку добре б поставити собі питання: «А нам самим вистачає?» І тоді може з'ясуватися, що парі зараз так треба, їм так зручніше, їм добре, що активність їх інтимного життя зараз не зашкалює, й вони можуть опиратися на власні бажання, а не на «Галю і Петра». Може бути й таке, що одному з партнерів зараз потрібно більше інтиму ніж іншому. І це теж важливо прояснити, щоб разом знайти гнучке рішення.
Загалом, рецепт тут один: Хороший шлюб - це коли добре обом партнерам, а не коли «ми ж не гірші за інших».
Міф 9. Є хороші та погані ролі в подружніх стосунках. Наприклад, «Я не хочу бути матір'ю для свого чоловіка/батьком для своєї дружини!», «Якщо в родині чоловік сидить з дітьми, то він - як баба!», «Якщо в родині заробляє дружина - то це неправильна сім'я».
А насправді: відсутність в нашому суспільстві необхідної освітньої підготовки в області сімейного життя ставить молоде подружжя в ситуацію, де опиратися вони можуть лише на стереотипи й кліше, які диктує їм суспільство. І тоді будь-який перекіс в сімейних ролях сприймається подружжям як відхилення від норми. І пара починає жити, сприймаючи себе як «ненормальну сім'ю», потім найчастіше настає розлучення й пошук партнера, який відповідатиме загальноприйнятим стереотипам.
В реальності ж що більше у пари свободи у виборі різних ролей, то вона гнучкіша. Основне завдання для подружжя - переглянути свої потреби, визначити свої вигоди від займаних ролей й знайти своє власне творче рішення. І тоді раптом виявляється, що чоловікові, наприклад, зручно сидіти вдома з дітьми, а дружині подобається заробляти й відчувати себе успішною, а іноді їм важливо пограти один з одним в «дочки-матері», виконуючи ролі батька або дитини. І пара щаслива, і байдужі їм суспільні стереотипи!
Міф 10 (трагічний). Мій партнер хороший, якщо він задовольняє всі мої потреби. Все, що мені потрібно, я можу отримати в сімейних стосунках. Трагічний цей міф тому, що дуже складно визнати його швидше помилкою, ніж правдою.
А насправді: Так, це прекрасно, коли партнери можуть багато давати один одному. Так, сім'я - це те місце, де людина може отримати те, що вона не отримає ніде. Але важливо усвідомити, що навіть зустрівши партнера своєї мрії, ти не потрапиш в рай, і більшість твоїх особистих «тарганів», невирішених внутрішніх проблем й страхів не зникнуть як за помахом чарівної палички. У кожної людини свій шлях і своя відповідальність за те, щоб пройти його, долаючи внутрішній опір. Хороший партнер дуже допомагає полегшити тягар й зробити твоє життя якісно кращим, але він не може пройти цей шлях за тебе. І навіть перебуваючи в ідеальному шлюбі (а таких не буває), все одно неможливо розв’язати свої проблеми лише через партнера.
Важливо створити сім'ю, де кожен зможе задовольняти свої індивідуальні потреби та розвиватися, спираючись на свої бажання.
Дорогі й шановні подружжя! Частіше говоріть один з одним, з'ясовуйте бажання та потреби один одного, шукайте способи творчого пристосування й обирайте жити так, як подобається вам! А кліше, стереотипи й норми поведінки залиште «Галі та Петру», а також тим людям, які «знають, як треба».
