Легенда про мудру жінку, яка отримує все, що їй хочеться

Всім жінкам присвячується!

У далекі доісторичні часи, коли планетою бродили дикі жахливі звірі, готові з'їсти все, що їм попадеться на очі, коли клімат був настільки холодним, що замерзнути й перетворитися на бурульку було легше, ніж знайти хоч якусь їжу, коли спека зводила з розуму, жило одне плем'я, а в ньому жінка, про яку склали легенду й передавали з уст в уста всі жінки від матері до дочки.

 

Ніхто не пам'ятає вже її імені, але, завдяки їй всі її дочки, внучки, правнучки та нащадки досі отримують не лише те, що їм потрібно від життя, але й все, що їм хочеться.

 

А починалося все так:

 

У той рік плем'я відчайдушно захищалося від атак звірів, які ставали все частішими.

 

Жінки захищалися й полювали пліч-о-пліч з чоловіками. Ніхто не міг навіть уявити такого, що жінки можуть залишатися в печері й не виходити на полювання разом з чоловіками.

 

Так було завжди - всі члени племені робили всі справи разом.

 

- Здобич важко йде в наші руки, - сказав одного дня вождь. - Вона хоче, щоб ми стали її закускою. Голод чекає нас, якщо удача не повернеться до нас обличчям.

 

Плем'я не бачило їжі вже 10 днів. Сили покидали воїнів. Видно було пониклі їхні голови в сутінках печери, заваленої величезними каменюками.

 

Гарчання й скрегіт кігтів до валунів нагадували про те, що плем'я в пастці.

 

Звір чекав нагоди, щоб дістати людей з печери та зжерти їх, як кішка мишку у власній нірці.

 

Раптом одна жінка, яка зовні нічим не відрізнялася від інших встала й підійшла до вождя.

 

- Ти сильний воїн, - сказала вона. - Ти спритний мисливець. Ти можеш швидко бігати. Твоя швидкість - наш порятунок. Жоден тигр не зрівняється з тобою. Тому що ти не лише швидкий, ти ще й розумний. Ти легко перехитриш цю кішку, й перемога, як і раніше, дістанеться тобі.

 

Слова жінки нагадали вождю його минулі дні і його голова піднялася.

 

Йому подобалося слухати цю жінку, тому що від її слів сила поверталася в його м'язи разом з гідністю й гордістю за себе.

 

Жінка поглянула в очі вождя й прочитала в них: «Будь ласка, не зупиняйся, говори ще!». І тому вона продовжила:

 

- Ми твій тягар, славний воїне. Ти один вб'єш звіра швидше, ніж разом з натовпом жінок, яких змушений захищати. Непомітно вибравшись з печери, ти станеш для звіра несподіванкою, він не встигне й оговтатися, як твій спис простромить його серце. Я знаю - буде саме так! Ти вб'єш його, і ми з'їмо його, а потім переберемося в місце, де нас жодна тварюка не дістане. Ти приведеш нас до перемоги. Я знаю це!

 

Сказавши це, жінка повернулася на своє місце й сіла, заплющивши очі. Вона нічого не чекала від вождя, вона просто вірила, що цей сильний чоловік врятує їх. І хоча вождь не рухався, вона не хвилювалася - він завжди приймав правильні рішення.

 

Настав полудень 11-го дня. Від спеки всіх зморило, й жінка заснула, як, втім, і багато інших...

 

Вона прокинулася від криків. Всі збуджено кричали й стрибали, і вона не одразу збагнула, що вимазаний в крові вождь не поранений, а тримає в руках м'ясо. Вона зрозуміла: вождь переміг!

 

Поки всі спали, в тому числі й величезний шаблезубий тигр, стомлений пекучим сонцем, вождь виліз з печери й зіштовхнув камінь на звіра. І поки той оглушений підіймався, вождь стрибнув на нього й встромив свій спис йому в серце.

 

Перемога була настільки легкою, що вождь, навіть не міг до кінця повірити у власну удачу. 

 

Раніше, коли він полював разом з усім плем'ям, було багато втрат, і їжа завжди була рясно приправлена скорботою за загиблими товаришами.

 

Вождь збагнув, наскільки жінка, яка вірила в його перемогу, є мудрою і йому захотілося підійти до неї.

 

- Ти вбив звіра, вождю. Ти врятував нас. Ти - великий воїн! Я завжди пам'ятатиму твій подвиг. А тепер, веди нас туди, де ми будемо в безпеці.

 

- Добре, жінко, я обов'язково приведу тебе туди.

 

Й тут вождь збагнув: «Ця жінка - мій щасливий талісман. Я щодня хочу чути її слова віри в мене. І, поки вона вірить в мене, я завжди приходитиму до неї за її вірою!».

 

А жінка подумала: «Він потребує мене навіть більше, ніж я його! Я надихатиму його на подвиги. Поки я вірю в нього - він мій!».

 

Через роки вона співала колискову пісню своїй доньці. У перекладі на нашу мову її зміст звучав приблизно так:

 

«Виростеш - обери собі чоловіка, і вір в нього всім своїм серцем.

 

Щоразу говори йому те, що хочеш, щоб він робив для тебе - й він обов'язково зробить.

 

Ти потрібна йому своєю силою віри, як сонцю потрібні планети довкола, як всьому живому потрібне повітря.

 

Ти потрібна йому, щоб він міг бути героєм.

 

Ти потрібна йому, тому що без твоєї віри він не доживе й до ранку.

 

Вір в нього і хай твоя віра щодня долинає до нього у твоїх словах.

 

Якщо говориш з чоловіком - хай твої слова будуть сповнені віри, якщо мовчиш - хай мовчання теж буде повним віри в нього.

 

І він принесе тобі все, що ти захочеш».

 

Ось про цю жінку та її пісню я хотів розповісти вам, любі жінки, дочки й матері. Хай її пісня допоможе вам завжди отримувати те, що вам хочеться легко й зі спокоєм у серці!

 

За матеріалами статті Марка Іфраїмова