Чому люди дають непрохані поради? 15 мотивів нав'язливих порадників
Потім з'ясуємо мотиви порадників, а наприкінці статті на вас чекають рекомендації, як реагувати на непрохані поради.
5 основних груп непроханих порадників:
Досвідчений. «У мене ж досвіду більше». Це особа, котра дуже любить демонструвати свій досвід. Своїми порадами вона показує й підкреслює власну перевагу. Мовляв, «плавали - знаємо». Висловлення особистого досвіду, випинання своїх заслуг - улюблені заняття. При цьому така людина не збирається реально допомогти розв'язати проблему.
Контролер. Тривожна особа. Намагаються контролювати все та всіх довкола. Така людина не розуміє того, що вона не може впливати на чуже життя чи переробляти інших людей. Часто вона докоряє й звинувачує себе за те, що відбувається у близьких. Емоціями такої людини, як правило, керує почуття страху, страху бути непотрібною.
Молодець. Особа, яка прагне та потребує похвали. Такий порадник-нарцис із захопленням роздає свої рекомендації на ліво і на право. Основна мотивація - почути слова, вдячності та схвалення. Почуття власної значущості змушує таку людину постійно давати непрохані поради.
Епіцентр уваги. Особа, яка вважає, що завжди має рацію. Вона не помічає жодних меж - ні власних, ні чужих. Такій людині дуже важливо привернути до себе погляди довколишніх та стати центром уваги. Часто це дуже нетактовні люди, для них надважливо мати рацію у всьому. Часто ситуація в якій вони дають поради, абсолютно не стосується їх особисто.
Теоретик. «Швець без чобіт». До цієї групи віднесемо тих, хто дає поради про те, чого не може досягти сам. Як правило, це «експерти» практично з усіх питань - як схуднути, як перемогти у війні. Як швидко вийти заміж та як правильно виховувати дітей. Часто такі порадники знають все про те, як розбагатіти чи стати знаменитим, але сидять без роботи. Це люди, які перебувають й блукають у дрімучому лісі власних хибних переконань. Їхні поради - це проєкції того, чого вони не здатні досягти самі.
Знайомо?
Ви, мабуть, читаєте ці рядки й згадуєте когось зі свого оточення - «так, це ж точно про нього, він завжди такий пуп землі», «а вона саме така, завжди лізе зі своїми моралями» і «це точно про неї, завжди недоречна зі своїми репліками та порадами».
Основні мотиви порадників, що ж спонукає людей давати нав'язливі поради:
1.
Бажання допомогти. Часто людина, яка дає непрохані поради, щиро вважає, що її життєвий досвід дуже корисний довколишнім й дозволяє їй давати поради іншим, навіть якщо їх не потребують.
2.
Нарцисизм (себелюбство). Для нарцисів непрохана порада - як повітря, потреба. Для підтримки власної самооцінки вони й дають поради. Мета - змусити вас почуватися гірше і мати можливість підживитися вашою енергією.
3.
Бажання почути вдячність. Тут все зрозуміло й без особливих коментарів. «І не дякуйте мені потім😋».
4.
Почуття власної значущості. Демонстрація особистого досвіду (нагород, досягнень, шрамів). Такі поради зазвичай починаються зі слів «коли я була…», усередині таких порад можна зустріти фрази «я б зробила так…», «послухай мене…». Ну і насамкінець є шанс почути «мені вдалося, значить і тобі вдасться».
5.
Гіперопіка. Бажання зробити когось залежним й нездатним впоратися з життєвими труднощами.
6.
Критика. Складні ситуації загострюють стани психічно нестабільних людей. І критика виникає не від того, що вам погано, а погано тій особі, яка звалюється на вас з критикою та нав'язує свої поради.
7.
Прагнення домінувати. Непрохані поради за таких обставин виглядають як інструменти для затвердження позиції порадника, це породжує нездорові стосунки та безперервне суперництво.
8.
Спроба потоваришувати чи стати ближчим. Іноді людина, даючи ненав'язливі поради, дуже прагне зблизитися з кимось. Намагаючись почати таким чином невимушену дружню розмову, сподіваючись бути корисною.
9.
Переповненість знаннями. Так іноді буває, що особа вважає себе експертом та знавцем, практично зі всіх питань. Тому таким людям дуже важко стримувати себе, вони просто не можуть мовчати, їх переповнює, буквально розпирає, і вони роздають свої непрохані поради. У народі про таких кажуть: «як затичка у кожній бочці».
10.
Безпорадність та збентеження. Зазвичай, це рефлекторні поради, спрямовані на те, щоб хоч якось перекрити власну бездіяльність у ситуаціях, коли реально нічим не можуть допомогти тим, кому дають поради.
11.
Емоційний мотив. Загалом - це відносно невинні непрохані поради. Їх можуть давати навіть щасливі люди, які подолали якусь складну ситуацію й тепер поспішають поділитися своїм способом, що спрацював, чи не з усім світом, у тому числі й з вами. Такі особи переконані, що ваша ситуація дуже доречна для застосування їхнього досвіду. Часто такі люди самі шкодують про те, що їм ніхто не підказав раніше подібного рішення.
12.
Потреба бути (або здаватися) потрібним. Тут історія пов'язана з тим, що деякі люди самі не знають, як реалізувати цю потребу й тому лізуть зі своїми непроханими порадами. І, як правило, отримують гостро негативну реакцію.
13.
Відповідь на скаргу. Найпростіше пояснення та мотивація. Непрохана порада як реакція на чиюсь скаргу. Зазвичай це безтактна ситуація, замість співчуття та співпереживання - непрохані поради. Думки порадників дуже прямолінійні. Якщо хтось поскаржився - значить йому потрібна порада.
Ну і на десерт дві найнеприємніші мотивації, якими можуть бути одержимі порадники:
14.
Бажання завжди мати рацію. Затяті
сперечальники, відчайдушні азартні гравці, диванні експерти які мають свою
думку практично з будь-якої теми. І вважають її єдиноправильною.
15.
Провокатори конфліктів. У цій категорії непроханих порад особливо токсичні люди, які живляться чужою енергією. Їхні поради, як правило, виникають у найневідповідніший час, часто при великому скупченні сторонніх очей і вух (до прикладу у соцмережах), безтактні поради, нав'язлива думка.
Тепер, ви знаєте майже все про непрохані поради та про тих людей, які їх дають.
Але що робити в ситуаціях, коли вам дають непрохані поради?
1. Проігнорувати пораду. Найпростіший спосіб не вступати у різні дискусії та конфлікти - просто промовчати у відповідь.
2. Погодитись і подякувати за пораду. «Я обов'язково подумаю над сказаним». Це досить дієвий спосіб зупинити порадника.
3. Присоромити, встановити межі свого простору, які не можна порушувати. Це змушує вступати в дискусії, навіть у суперечку й не обіцяє, що більше не буде жодних порад.
4. Змінити тему, а краще перевести обговорення на порадника. У такому разі його увага буде сфокусована на ньому самому й в такий спосіб буде задоволена потреба власної значущості.
Це найбільш дієві способи уникнути непрошених порад.
А що робите ви, коли дають поради, яких ви не просили?