Історія про Франца Кафку, маленьку дівчинку та втрачену ляльку. Чи була вона насправді?

Цю історію дуже полюбляють психологи, тому вона часто зустрічається на різноманітних психологічних сайтах у вигляді притчі. 

Та й взагалі, якщо пошукати в різних соцмережах, то можна зустріти безліч її інтерпретацій. Іноді навіть закрадається підозра, а чи було таке насправді? Аж надто все красиво.

 

Ви, напевно, чули цю історію. Але про всяк випадок таки нагадаю її сюжет.

 

Франц Кафка з подругою прогулювався якось парком та зустрів там заплакану дівчинку. Дитина ридала за свою втраченою лялькою. Письменник одразу запропонував пошукати згубу, однак, на жаль, їхні зусилля не увінчалися успіхом. Дівчинка вже приготувалася знову почати плакати, але Кафка запевнив її, що завтра лялька неодмінно повернеться й чекатиме на неї в парку.

 

Коли наступного дня дівчинка прийшла до парку, то ляльки там все ж не було. Натомість був Кафка, який тримав у руці записку. Він прочитав її дівчинці. Там було написано: «Будь ласка, не плач. Я вирушила в подорож, щоб подивитися світ. Писатиму тобі про свої пригоди».

 

Так почалася історія, яка тривала до кінця життя Франца Кафки. Вони регулярно зустрічалися в парку, Кафка щоразу приносив дівчинці новий лист від її ляльки, в якому та повідомляла захопливі подробиці своїх далеких мандрівок.

 

Якось письменник прийшов на місце зустрічі не з листом, а з лялькою. Він придбав її в магазині та віддав дівчинці. «Але це не моя лялька», - здивувалася вона. І тоді Кафка дав їй ще одну записку, в якій говорилося: «Мої мандри змінили мене». Дівчинка була щаслива віднайти свою улюбленицю.

 

Наприкінці цієї історії зазвичай пишуть, що через багато років усередині ляльки дівчинка, яка підросла, знайшла лист від Кафки: «Все, що ти любиш, ти можеш втратити, але зрештою любов повернеться до тебе іншим способом».

 

Але звідки взялася ця казка? Невже таке справді трапилося з Кафкою?

 

Що ж, ця історія не фейк, хоча такі підозри у багатьох неодноразово виникали.

Її розповів світові друг письменника Макс Брод. Той самий, котрий після смерті Кафки не виконав його волі й не спалив усі рукописи.

 

Макс Брод розповідає про епізод із лялькою у своїй статті «Відчай та порятунок у творчості Франца Кафки». Правда, сам він не був його свідком, йому переповіла все це Дора Діамант, близька подруга Кафки.

 

Дещо в оригіналі відрізняється від описаної вище притчі. Там немає точного змісту «листів від ляльки». Там немає фінальної записки, виявленої дівчинкою за багато років. Там немає навіть останньої зустрічі Кафки з дівчинкою. Насправді письменник не дарував їй ляльку особисто, а переслав її, бо сам у цей час поїхав.

 

Виглядає історія з лялькою у викладі Макса Брода ось так:

 

«...З цього почалося справжнє лялькове листування, що тривало кілька тижнів й завершилося лише тоді, коли хворому поету довелося змінити своє місце проживання, вирушивши в останню поїздку: Прага - Відень - Клостернойбург. Під кінець він не забув серед усієї метушні печального для нього переїзду послати дитині ляльку представивши її як втрачену, яка просто від усього пережитого в далеких країнах дещо змінила свій вигляд…».

 

Тобто мудрих висловів про любов не було. Вони, швидше за все, були додумані пізніше самими психологами. Й дослівних реплік дівчинки не було. І зміст листів лише загалом позначено. Але все одно історія виглядає дуже живою, милою та зворушливою.