Поліанна: як добути радість із милиць, отриманих у подарунок замість ляльки
Гра «Знайди радість» з «Поліанни»
Книга Елеонор Портер «Поліанна» - класика світової дитячої літератури, а дівчинка Поліанна відома у всьому світі не менше, ніж хлопчик Том Соєр.
Мені завжди було цікаво, що в ній такого особливого й чому її так часто згадують, коли говорять про життєву стійкість й непробивний оптимізм.
І ось настав момент познайомитися з нею особисто.
Поліанна - дівчинка з провінційної Америки початку 20 століття, сирота, яка в ранньому віці втратила матір, а тепер ще й улюбленого батька, скромного священника. Вона переїжджає до єдиної родички - тітки Поллі, яка сприймає племінницю як тягар й погоджується взяти на виховання виключно з почуття обов'язку.
Однак дівчинка не сумує і йде напролом.
Вона не помічає тітчиного невдоволення (або вдає, що не помічає), багато базікає й все робить по-своєму, порушуючи всі можливі правила етикету, часто висловлює захоплення й дуже рідко плаче, згадуючи про свого улюбленого татка. І підкорює серця всіх довкола.
Так, наприклад, служниця Ненсі проймається до Поліанни любов'ю й співчуттям, особливо, коли та розповідає їй про гру, в яку грає щодня.
Називається гра – «Знайди радість». Її сенс - спробувати знайти радість у тому, що є. Навіть у сумному та нецікавому. Поліанну навчив у неї грати улюблений татко.
Будучи бідним священником, він нечасто мав нагоду побалувати доньку. Зазвичай все, що діставалося Поліанні, дарували благодійники, й дівчинка мріяла, щоб хтось добросердний прислав їй ляльку.
І ось одного разу прийшла посилка, в якій ляльки не було, але були... дитячі милиці. Благодійниця написала, що ляльки в неї немає, але ось є милиці - може, якійсь дитині знадобляться. Розповідаючи про це служниці, Поліанна підмітила, що і тут їй вдалося зіграти в улюблену гру. Ненсі здивувалася:
- Боже милостивий! Яка радість може бути в милицях? Отримати в подарунок милиці, коли мрієш про ляльку!
На що у відповідь почула:
- Це ж так просто! Радість у тому, що вони вам не потрібні, - переможно проголосила Поліанна. - Розумієте? Зовсім не потрібні!
І тут я збагнула, що вже люблю цю героїню, і вдячна їй. Її життєва філософія, попри простоту й наївність, дуже важлива й психотерапевтична.
***
Так, наша реальність невтішна. Війна, загиблі й поранені, зруйновані будинки та життя…
Але є й інший бік реальності. Мені пощастило, кожного ранку я почуваюся вдячною за те, що жива, у мене є дорогоцінне життя, тож я не витрачатиму його даремно.
Навіть під час війни можна знаходити те, що радуватиме.
Радійте, поки маєте можливість.
Цінуйте прості задоволення, які нічого не варті та з'являються самі по собі - з'їсти морозиво на лавочці в парку, погладити кішку, побачити веселку.
Шукайте радість у дрібницях і будьте вдячні за все, що у вас є.