«Добрий день» чи «Доброго дня»
Зізнавайтеся, ви кажете «Доброго дня!»?
Зі мною так вітаються щодня в усіх закладах, на що я відповідаю «Добрий день!» і бачу в очах того, хто вітається, непохитну впевненість у тому, що він знає мову краще за мене.
Багато хто тепер думає, що українською тільки так і треба вітатися.
Вочевидь, ця форма виникла під впливом «Доброго ранку!», і мовці її підхопили, бо такої немає в російській мові. І сталося це всього 10-12 років тому (спостереження Олександра Авраменка).
Анатолій Жилавий у своїй статті «Як правильно вітатись» згадує іронійні слова професора Пономарева: «Форму «Доброго дня!» придумали люди, які раніше російську викладали як іноземну, а тепер українську викладають як рідну».
Українці віками віталися «Добрий день!» і «Добрий вечір!».
Саме форми в називному відмінку наявні і в народній творчості, і у творах письменників. Натомість «Доброго дня!» і «Доброго вечора!» майже відсутні і там, і там. Вони відгонять штучністю ще й тому, що люди часто вітаються так для буцімто культурнішого (читай улесливішого) звучання, забуваючи, що вітальні формули самі по собі є побажаннями.
У різних піснях ми чуємо «Добрий день вам, люди добрі!», «Добрий вечір тобі, пане господарю!» і так далі.
А побажання «Гарного вам дня!», «Вдалого вам дня!» говорять на прощання, а не при зустрічі.
В інших слов’янських мовах теж використовуються форми в називному відмінку: dzień dobry (польська), dobrý den (чеська), dobrý deň (словацька), добры дзень (білоруська), добар дан (сербська).
До речі, поляки не мають аналога формі «Доброго ранку!» - з самого рання вони кажуть «Dzień dobry!». В Україні теж переважно говорять «Добрий день!» від самого ранку - це не помилка. Можна сказати і «Добрий ранок!».
Але, як сказано в «Російсько-українському словнику сталих виразів» 1959 р. (І.О.Вирган, М.М.Пилинська), в народній мові вже зранку найчастіше кажуть «Добридень!». До речі, стягненi форми вiтань «Добридень!» i «Добривечiр!», окрім того, що дуже гарні, не мають аналогів у сусідніх мовах.
Тож запам'ятайте: правильно казати «Доброго ранку!» (варіант «Добрий ранок!» у корпусі текстів трапляється рідше), «Добрий день!»/«ДобрИдень!», «Добрий вечір!»/«ДобрИвечір!», «Добраніч!»/»На добраніч!».
Етикетні формули - це стійкі сполуки слів (фразеологічні одиниці), видозмінюючи які порушуємо мовну норму.
Дві тези, які лунають у коментарях найчастіше:
1.
«Добрий день!» - це констатація факту, а не побажання.
Це не так.
Вважається, що це скорочений варіант від «Дай, Боже, добрий день!», як і «Доброго дня!» - скорочене «Бажаю доброго дня!».
І те, і те - побажання.
І навіть якщо пристати на версію, що «Добрий день!» - це констатація, філологиня Наталя Марченко коментує: «Такого роду усталені вирази сформувалися в часи «міфічні», коли слово мало силу й ним на марне не кидали.
Стрічаючись, люди встановлюють правила світобудови на мить зустрічі. «Добрий день!» - тобто ми в цю мить стрілися, і це добрий час, і добре місце, і ми добрі люди, і для всіх ця зустріч закінчиться добре.
А вже після розмови, якщо така відбулася, чи іншої взаємодії, залежно від результату, звучать побажання: або «Доброго вам здоров'я!», «Доброго дня!» тощо, або «Щоб тобі дорога колом стала!».
Мова - це сенси, спосіб осягнення світобудови, творення, а не набір правил.
2.
Чому ж тоді «Доброго ранку!» можна?
Мовознавець Олександр Скопненко пояснює, що народний мововжиток узагалі не орієнтується на частини доби під час привітання. «Добрий день!» або «Добридень!» казали і кажуть, незалежно від того, настав ранок чи вечір.
Це підтверджують численні спостереження за живим народним мовленням. У російсько-українському словникові за ред. А.Кримського та С.Єфремова (1924-1933) укладачі навіть подали відповідну ремарку, що «тільки в інтелігентів» уживані форми «Доброго ранку!»; «Добривечір!»; «Добраніч!»; «На добраніч!».
Зауважте, форми «Доброго дня!» немає. Чому ж тоді «Доброго ранку!» є?
Наталя Марченко коментує: «Саме на ранок припадав пік завантаженості роботою, тож вранці не мали часу на розмови, а могли хіба що побажати стрічному добре з усім упоратися».
Говорімо та пишімо правильно, а саме «Добрий день!» та «Добридень!», а не «Доброго дня!».
Авторка: Ольга Васильєва