Господи, навчи мене мистецтва маленьких кроків...

Господи, я прошу не про дива та міражі, а про щоденну силу.

 

Навчи мене мистецтва маленьких кроків.

 

Зроби мене спостережливою й винахідливою, щоб у буденній метушні я вчасно спинилася на відкриттях та досвіді, які мене схвилювали.

 

Навчи мене правильно розпоряджатися часом мого життя.

 

Подаруй мені тонке чуття, щоб я могла відрізнити головне від другорядного.

 

Я прошу про силу стримання й міру, щоб я життям не порхала й не ковзала, а розумно планувала перебіг дня, щоб могла бачити вершини й далечінь, і хоча б іноді знаходила час насолоджуватися прекрасним.

 

Допоможи мені зрозуміти, що мрії не можуть бути допомогою. Ні мрії про минуле, ні мрії про майбутнє.

 

Допоможи мені бути тут і зараз, сприймати цю мить як найважливішу.

 

Вбережи мене від наївної віри в те, що у житті все має бути гладко.

 

Подаруй мені ясне усвідомлення того, що складності, поразки, падіння і невдачі - всього лише природна частина життя, завдяки якій ми ростемо й дорослішаємо.

 

Нагадай мені, що серце часто сперечається із розумом.

 

Пошли мені в потрібну мить того, у кого не бракне мужності сказати мені правду, але сказати її з любов’ю!

 

Я знаю, що багато проблем можуть вирішитися, навіть якщо нічого не робити, тож навчи мене терпіння.

 

Ти знаєш, як сильно я потребую дружби. Дозволь мені бути достойною цього найпрекраснішого й найніжнішого подарунка долі.

 

Дай мені багату фантазію, щоб у потрібну мить, в потрібний час, в потрібному місці, мовчки чи промовляючи, подарувати комусь таке необхідне тепло.

 

Зроби мене людиною, котра вміє достукатися до тих, хто зовсім «унизу».

 

Вбережи мене від страху пропустити щось у житті. Дай мені не те, що я хочу, а те, що мені дійсно потрібно.

 

Навчи мене мистецтва маленьких кроків…

 

За матеріалами одного з моїх улюблених текстів, автором якого ймовірно є Антуан де Сент-Екзюпері