10 психологічних експериментів, які змінять твоє уявлення про себе
10 класичних досліджень, які можуть докорінно змінити твоє уявлення про себе:
1. Людина потенційно здатна чинити зло.
Мабуть, найвідомішим в історії психології був Стенфордський тюремний експеримент в 1971 році, який показав, як соціальні ситуації здатні впливати на поведінку людини.
У підвалі Стенфордського університету дослідники створили антураж в'язниці та відібрали 24 добровольців на ролі ув'язнених та охоронців. Усі вони були здорові психічно та не мали судимостей. В'язні проводили в камерах 24 години на добу, а охоронці працювали, змінюючи один одного через кожні 8 годин. За планом, експеримент мав тривати два тижні, але його довелося припинити через шість днів через образливу поведінку охоронців та надмірну емоційну напругу ув'язнених. Агресія охоронців щодо ув'язнених дуже швидко зростала: вони роздягали в'язнів, надягали їм мішки на голови й навіть примушували до принизливих дій.
Експеримент вийшов з-під контролю, і, побоюючись за життя та здоров'я «ув'язнених», дослідники його припинили.
2. Люди не помічають того, що перед ними.
Думаєте, що ви знаєте, що відбувається довкола? Не будьте настільки самовпевненими. У 1998 році вчені з Гарварду та Кента вивчали, наскільки добре людина усвідомлює, що відбувається довкола неї. Для цього до перехожих у студмістечку підходив актор та питав у них дорогу. Під час того, як актор отримував відповідь, двоє чоловіків проносили між ним та перехожим дерев'яні двері, які на кілька секунд загороджували огляд. За цей час відбувалася заміна актора на особу з абсолютно іншою зовнішністю, яка відрізнялася зростом, статурою, мала іншу стрижку, одяг та голос. Більш ніж половина людей навіть не помітила підміни.
Експеримент показує, наскільки ми вибірково уважні до деталей довкола нас.
3. Чекати на винагороду важко, але овчинка вартує вичинки.
У 60-х роках минулого століття було проведено експеримент над дітьми дошкільного віку, який виявляв здатність протистояти спокусі миттєвого задоволення. В результаті були отримані важливі знання про силу волі та самодисципліну. Під час дослідження дітей у віці чотирьох років залишали одних у кімнаті, де перед ними на столі лежав зефір у тарілці. Діти могли з'їсти ласощі одразу, або могли дочекатися повернення наукового співробітника, що займало 15 хвилин, та отримати два зефіри. Багато дітей заявляли, що зачекають й легко впораються зі спокусою, але зрештою з'їдали ласощі до приходу дорослого. Ті ж малюки, яким вдалося вичекати повних 15 хвилин, вдавалися до всіляких стратегій стримування: відверталися від тарілки із зефіром або заплющували очі.
Сенс такої поведінки дітей дуже глибокий: ті з них, хто зміг подолати свої миттєві бажання, мали меншу схильність до ожиріння, куріння та наркотиків у підлітковому віці. До того ж вони стали успішнішими у дорослому житті.
4. Встояти перед спокусою складно, але ті, кому це вдається, стають успішнішими.
Єльський психолог Стенлі Мілгрем у 1961 році провів жорстокі дослідження, з'ясовуючи, як далеко можуть зайти люди, підкоряючись уповноваженим особам, які накажуть шкодити іншим. Дослідника цікавив напружений внутрішній конфлікт між особистими моральними якостями та обов'язком підкорятися владі. Мілгрем хотів зрозуміти, як нацистські військові злочинці змогли вчиняти такі жахливі вчинки за часів Голокосту. Вчений обирав пару учасників, у якій один був «учителем», інший - «учнем». Щоразу, коли «учень» давав неправильну відповідь, «вчитель» мав пропускати по ньому розряд струму. Насправді «учень» сидів у сусідній кімнаті й струмом його ніхто не бив, але «вчителю» демонстрували записи, на яких було чути, як учень корчиться від болю. Щойно «вчитель» виявляв бажання припинити знущання, експериментатор змушував його продовжувати.
У ході першого експерименту 65% учасників, попри явне небажання та внутрішній протест, доходили до останньої стадії покарання «учнів», при якій застосовувався найболючіший розряд струму 450 вольтів, позначений як «XXX».
Результати цього експерименту розглядалися як тривожний сигнал сліпого підпорядкування людей владі.
Нещодавно дослідження були вивчені глибше, і тепер їх здебільшого вважають показником внутрішнього морального конфлікту.
Людині за природою властиво бути чуйною й дбайливою до родичів і друзів, але при цьому вона може бути жорстокою та злою з представниками інших соціальних груп.
5. Влада псує людину.
Є психологічне пояснення тому, що можновладці іноді поступають стосовно інших неповажливо й з почуттям переваги. У 2003 році було проведено експеримент, у якому студентів поділили на групи по троє, щоб вони разом написали невелику роботу. Двом студентам доручили виконувати завдання, тоді як третій мав оцінювати їхню роботу та вирішувати, кому скільки заплатити.
У процесі виконання завдання студентам приносили тарілку із п'ятьма тістечками. Останнє з них зазвичай залишалося недоторканим, але «бос» майже завжди з'їдав передостаннє, причому робив це недбало, з відкритим ротом.
Коли випробуваним дається влада в експериментах, вони починають дозволяти собі неналежну поведінку, фізичний контакт з рештою учасників, відкрито фліртувати з ними, робити ризикований вибір, першими вносити пропозиції, зухвало висловлювати свою думку і неакуратно їсти тістечка.
6. Люди лояльні до своєї соціальної групи, але сильно схильні до міжгрупових конфліктів.
Класичні експерименти показують, як соціальні верстви виявляються залученими до конфліктів одні з одними. Керівник дослідження взяв дві групи хлопчиків у віці 11 років, назвавши їх «Орли» та «Гримучі змії». Групи чудово провели час у літньому таборі окремо, не знаючи про існування одна одної. Коли дітей об'єднали, почалися взаємні образи. Хлопчики почали конкурувати в іграх, потім конфлікт посилився, й вони навіть відмовилися їсти разом. Примирити підлітків, які розбушувалися, змогло лише спільне розв'язання проблем.
7. Для щастя людині потрібно лише одне.
В одному з Гарвардських досліджень тестували 268 випускників 1938-1940 років впродовж 75 років. Дослідники регулярно збирали дані про різні аспекти життя піддослідних.
І який же був загальний висновок?
З'ясувалося, що любов - це все, що має значення, принаймні коли справа доходить до визначення довгострокового щастя та задоволеності життям.
8. Почуття власної гідності та соціальний статус впливають на здоров'я людини.
Досягнення слави та успіху - це не лише прояв найвищого ступеня егоїзму, а й ключ до довголіття, як показали дослідження володарів премії Оскар.
Ті актори та режисери, які отримали Оскар, живуть у середньому на 4 роки довше за тих, хто був номінований, але не був обраний.
Звісно, це не означає, що вигравши премію, ви проживете довше, або, що всі мають негайно побігти й записатися на акторські курси.
Ні.
Просто соціальні чинники мають велике значення. Внутрішнє почуття власної гідності впливає на наше здоров'я та бажання піклуватися про себе.
9. Людина обманює себе й знаходить виправдання навіть найбезглуздішим власним вчинкам.
Теорія когнітивного дисонансу, з якою знайомий будь-який першокурсник, який вивчає психологію, стверджує, що людям властиво уникати психологічного конфлікту, який виникає через суперечливі або взаємозаперечні поняття.
В одному експерименті учасників попросили впродовж години виконувати шаблонну роботу, наприклад обертати гачок на дерев'яній ручці. Після цього їм заплатили від 1 до 20 доларів й попросили сказати учасникам, які очікують, що завдання було дуже цікавим.
Ті, хто отримав 20 доларів, були менш переконливими, оскільки вони не відчували, що змарнували час. А ось ті, кому заплатили лише 1 долар, відчували потребу виправдати витрачений час, тому енергійніше заявляли, що було весело та корисно.
Іншими словами, ми часто обманюємо себе, змушуючи світ довкола нас бути більш логічним і гармонійним.
10. Люди схильні до стереотипів.
Навіть якщо ми докладаємо зусиль, намагаючись уникати стереотипів, ми все одно схильні до них в межах нашої соціальної, етнічної чи класової належності.
Учасників одного експерименту попросили пояснити слова, пов'язані зі старістю (безпорадний, зморшкуватий тощо). Після тесту вони йшли коридором повільніше, ніж ті, хто пояснював слова, не пов'язані з віком.