5 міфів про прощення: як пропрацювати образу? Думка психолога
«Треба вміти прощати!», «Пробач образу і стане легше!»… Довкола теми прощення образ існує ціла низка хворих стереотипів, і зараз їх активно підтримує поп-психологія та «культ усвідомленості».
Головні міфи про прощення та як допомогти собі впоратися з образами без шкоди для власного ментального здоров'я:
Міф №1
«Обов'язково треба пробачати. Пробачити можна все. Це приносить зцілення»
Ідею прощення як універсальної зцілювальної емоції можна поставити в один ряд із «токсичним позитивом» та іншими деструктивними модними тенденціями «усвідомленості».
Ви часто можете почути такі переконання:
«Пробач та відпусти це, і тобі одразу ж стане легше!»;
«Треба обов'язково прощати образи, бо вони з'їдають тебе зсередини!».
Але навіть якщо ці фрази вимовлені «з добрих спонукань», вони ранять і не приносять жодної користі, бо прощення - це не універсальні ліки проти образ.
Образа - це складна та дуже важлива для нас реакція психіки. Вона з'являється у відповідь на несправедливість: коли нас образили, зневажили, обдурили, зрадили довіру. Тому образа тісно пов'язана з нашими особистими цінностями, моральними орієнтирами.
І якщо ми «насильно» намагаємося змусити себе пробачити людині за провину, яка суперечить нашим переконанням та розумінню справедливості, це провокує внутрішній конфлікт. Ми відчуваємо провину за те, що не можемо пробачити, а прощення означає «легалізацію» несправедливості.
Саме тому ідея «обов'язкового всепрощення» є деструктивною. Ми не зобов'язані прощати те, що суперечить нашим переконанням - і це нормально.
Міф №2
«Щоб пробачити, треба просто ухвалити рішення»
Ви, напевно, могли чути рекомендації в такому стилі:
«Просто відпусти ситуацію!»;
«Просто прийми рішення вибачити кривдникові!».
Але, на жаль, це так не працює. Образа провокує сильні негативні емоції: гнів, розчарування, жалість до себе.
Ми можемо керувати своєю поведінкою: вдавати, що все в минулому, продовжувати ввічливе спілкування з людиною. Але керувати своїми почуттями та «відмикати їх» нам не вдається. Спроба це зробити запускає ще один захисний механізм психіки - витіснення.
Образа й пов'язані з нею емоції не зникають безвісти, а лише пригнічуються і витісняються в несвідоме. І цей захований біль стає «бомбою уповільненої дії»: пригнічені емоції провокують підвищену тривогу, недовірливість до людей, дратівливість, психосоматичні розлади.
Міф №3
«Час лікує, а образа згодом мине сама»
Люди, які досить часто переживають образу, стикаються з порадами, здивуванням й засудженням на тему «терміну давності» події.
«Нічого, час лікує, ти поступово все забудеш і перестанеш ображатись!»;
«Як, ти досі ображаєшся? Це ж було сто років тому!»;
«Та годі вже носитися зі своєю образою, стільки часу минуло!».
Але ми пам'ятаємо, що образа - це, перш за все, реакція на порушення наших цінностей. І якщо це порушення було доволі серйозним, якщо людина нічим не загладила своєї провини й не визнала її, якщо не сталося чогось, що могло б відновити відчуття справедливості - почуття образи може супроводжувати нас роками.
Так, згодом можуть притупитися емоції, спричинені образою. Але сам факт неприйняття провини іншої людини - це даність, яка не залежить від часу.
А спроба звинуватити людину у надмірній вразливості чи дріб'язковості на тлі непрощеної образи лише знецінює переживання, викликає почуття ірраціональної провини та сорому, провокує внутрішній конфлікт.
Міф №4
«Пробачити - значить забути образу»
Ще один закид у рамках деструктивного міфу про прощення:
«Ти все ще про це пам'ятаєш?»;
«Ти ж уже пробачив людині, навіщо це все?».
Прощення - це насамперед звільнення від негативних почуттів стосовно кривдника, відмова від права вимагати плату за завданий біль.
Ви можете позбутися злості на людину і жалю до себе, спраги компенсації. Але це зовсім не означає, що при цьому необхідно забувати про провину, якщо вона все ще суперечить вашим цінностям.
Щобільше, образа дає нам розуміння того, де пролягають наші кордони та як їх порушили. Знати про те, як з нами НЕ МОЖНА чинити й пам'ятати про це - здорова та природна позиція.
Міф №5
«Пробачити - означає оновити та відновити стосунки/спілкування»
Ще один хворий стереотип про прощення може виливатися в такий закид:
«Ти ж кажеш, що вибачила. Отже, ми можемо повернути стосунки та спілкування на колишній рівень!».
Тут у нас та сама ситуація, що й із «забуттям» образи. Так, ми можемо відмовитися від негативних переживань та вимог компенсації збитків. Але факт зради наших цінностей залишається незмінним. І це цілком нормально - вирішити, що ви більше не хочете спілкуватися з людиною, яка зруйнувала довіру і завдала вам болю.
Як допомогти собі впоратися з образою?
Прощати когось лише тому, що це «обов'язково треба» - неправильно. Але якщо негативні емоції, спричинені образою, приносять вам внутрішній дискомфорт, провокують тяжкі переживання, позначаються на вашому психологічному та фізичному стані, порушують соціальне життя - їх важливо пропрацювати. Зробити це безпечно та з користю для себе допомагають такі правила-етапи.
1. Дозвольте собі почуття
Прислухайтеся до своїх відчуттів, назвіть їх.
«Що саме я відчуваю? Як називається ця емоція?»
Дозвольте собі відчувати біль, гнів і жалість до себе - і не засуджувати себе за це. Спробуйте максимально дати вихід цим почуттям: поділіться з кимось близьким та тим хто зрозуміє, запишіть ваші думки та переживання у щоденник, послухайте музику та поспівайте, малюйте, танцюйте, робіть фізичні вправи, йдіть на прогулянку, влаштуйте прибирання у будинку. Дозвольте собі прожити емоції образи, не пригнічуйте їх.
2. Займіть свою сторону та зрозумійте себе
Тепер важливо легалізувати свою образу. Встаньте на свій бік, захищайте себе!
Подумайте про те, які саме цінності й моральні орієнтири були зачеплені, що саме викликало гостре почуття несправедливості?
«Що саме сталося? Що зачепило мене найсильніше? Чому я відчуваю ці емоції? Чому я вважаю, що кривдник неправий?»
Прийміть, що маєте повне право на образу. Дозвольте собі НЕ пробачати й дослухайтеся до своїх почуттів, оцініть, що при цьому змінюється? Перелічіть аргументи, які роблять вас постраждалою стороною.
3. Проаналізуйте позицію кривдника
Тепер, коли вас не відволікає період найяскравіших негативних емоцій, і ви не відчуваєте провину та сором за сам факт своєї образи, можна проаналізувати позицію кривдника. Ставте собі запитання.
«Чому людина так вчинила?»;
«Які в нього були передумови такої поведінки?»;
«Чи є якісь фактори, які могли б знизити рівень його провини у ваших очах?».
На цьому етапі ви можете відчути сум'яття: можливо, ви відчуєте розуміння та співчуття до людини, але при цьому емоції образи до неї залишаться. Не звинувачуйте себе за це: ви можете брати до уваги ситуацію кривдника, але не знімати з нього відповідальність за провину. Це нормально.
4. Спостерігайте за своїми почуттями
Не поспішайте з прийняттям рішення (пробачати чи не пробачати, відновити спілкування чи віддалитися назавжди).
Прийміть той факт, що проживання образи та прощення - це не кінцева дія, а тонкий і найчастіше тривалий процес. Ви навряд чи зможете швидко позбутися болю, навіть якщо зрозумієте бік кривдника.
Тому просто дайте собі час та спокійно спостерігайте за своїми почуттями. А щоб не допускати нав'язливих думок про образу, але й не придушувати їх, можна взяти за звичку записувати свої почуття в особистий щоденник. Це допоможе вам проаналізувати, як поступово змінюються, чи НЕ змінюються, ваші почуття до людини, яка завдала болю, та до ситуації загалом.
5. Прийміть рішення
Якщо відчуєте, що шквал емоцій вщух, можна задуматися про результат ситуації.
Кінцева мета - не прощення як факт, а відновлення власного ментального здоров'я.
У вас є кілька варіантів: ви можете пробачити, можете не пробачити, маєте право обірвати спілкування та звести його до мінімуму, або, навпаки, зробити якісь кроки для відновлення стосунків. Рішенням також може бути відмова приймати будь-яке рішення: просто спостерігайте за розвитком подій і продовжуйте оцінювати почуття до людини.
6. Перетворіть образу на позитивний досвід
Образа - це не просто негативна емоція, яку треба «викинути» чи «забути». Вона може стати точкою росту, важливим уроком про себе, свої цінності та межі.
Подумайте:
✓Що ця ситуація показала вам про людей та їхню поведінку?
✓Як вона допомогла вам краще зрозуміти свої емоції та реакції?
✓Чи навчила вас краще захищати себе і не дозволяти іншим порушувати ваші особисті кордони?
Якщо зробити правильні висновки, навіть гіркий досвід можна використати собі на користь. Не обов’язково пробачати - достатньо дозволити собі йти далі без тягаря минулого.
А ви пробачаєте всім і завжди? Чи, можливо, маєте власні правила щодо прощення? Поділіться в коментарях!