Притча про нещасну курочку

Якщо ти не задоволена своїм життям, то обов’язково прочитай цю притчу!

 

Маленька сіра Курочка сиділа на галявині поруч зі своїм курником і дуууже сумувала:

 

- Я така бідна, нещасна. Півні мене зовсім не розуміють, кури мене ображають. В курнику темно, страшно, порожньо і сумно.

 

Так вона сиділа і страждала.

 

І раптом повз неї пролетіла велика біла Птаха. Вона почула слова Курочки, приземлилася поруч й промовила:

 

- Не сумуй, Курочко. Хочеш, я тобі допоможу полетіти в чудову країну, де ти будеш дуже щасливою?

 

- Ні, - сказала сіра Курочка. - Це неможливо - кури не вміють літати.

 

- Та це не проблема! - відповіла біла Птаха. - Я навчу тебе.

 

- Ні, - сказала сіра Курочка. - У мене замалі крила для цього.

 

- Не переживай, - промовила Птаха. - Хочеш, я посаджу тебе собі на спину, й ми полетимо разом?

 

- Ні, - зітхнула сіра Курочка. - А коли я прилечу туди, де я житиму?!

 

- Не турбуйся, - заспокоїла її біла Птаха. - Я допоможу тобі влаштуватися. У тебе буде житло.

 

- Ні, - відповіла Курочка. - Що я робитиму там одна? Мені буде сумно.

 

- Не хвилюйся, - усміхнулася біла Птаха. - Я допоможу тобі знайти півника.

 

- Ні, - сказала сіра Курочка. - А що як цей півник виявиться злим, недобрим, а потім зрадить мене?

 

- Не переживай, - зітхнула біла Птаха. - Я навчу тебе жити так, щоб у твоєму житті зустрічалися лише достойні півні.

⠀

- Ні, - заперечила Курочка. - Таких півнів не існує.

 

- ТА ПІШЛА ТИ ДО СРАКИ! - закричала біла Птаха й полетіла геть...

 

А маленька бідненька сіренька Курочка вчергове переконалася, який несправедливий світ, в якому вона живе та як погано до неї ставляться довколишні.

 

🪶Психологічні висновки з цієї притчі:

 

1. Наші крила - належать нам. Курочка могла полетіти разом з Птахою. Але обрала страждати на землі. І знаєш, що найстрашніше? Вона навіть не спробувала. Бо вважала, що це не для неї.  

А скільки твоїх мрій лишилися мріями лише тому, що ти подумала: «я не зможу»? 

 

2. Дива трапляються, але тільки з тими, хто готовий їх прийняти. Біла Птаха з'явилася як шанс. Як людина, яка подає руку. Як ідея, яка могла б змінити життя. Але страх невідомого переміг. 

Чи не тому ти досі там, де тобі погано, але знайомо? 

 

3. Невдоволення - це не діагноз. Це вибір. Коли ми не діємо, ми киснемо. Курочка не просто сумувала - вона консервувала свій біль. 

Жалість до себе - це пастка, з якої вихід починається з руху. Хоч як страшно - дій. 

 

4. Можливості не стукатимуть у твої двері вічно. Не всі Птахи мають ангельське терпіння. У реальному житті допомога, шанс чи запрошення можуть зникнути швидше ніж з'являться. Просто тому, що ти забарилась. 

Світ не зобов’язаний чекати, поки ти зберешся з духом. Наважитись - виключно твоя відповідальність. 

 

5. Твоє «нещастя» - це не доля. Це роль, яку ти граєш. Курочка вирішила, що вона жертва. І весь світ підлаштувався під її сценарій. 

Змінити сценарій можна. Але треба вийти з ролі. І перестати шукати підтвердження свого болю. 

 

6. Світ такий, яким ми його бачимо. Коли ти налаштована бачити зраду - ти її знайдеш. Коли чекаєш несправедливості - вона чатуватиме на тебе всюди. 

Світ не добрий і не злий. Він - як дзеркало. Що ти в нього вкладаєш - те й повертає.

 

Щастя не залежить від того, де ми знаходимося або які обставини нас оточують. Воно залежить від нашої готовності відкритися для змін, довіряти можливостям і не тримати себе в кайданах власних страхів та відмовок. Замість того, щоб нарікати на світ, можливо, варто поглянути на себе й подумати: А чи не я тримаю свої крила складеними?