Притча про нещасну Курочку: психологічні висновки, які варто зробити кожному
Якщо ти не задоволена своїм життям, то обов’язково прочитай цю притчу!
Маленька сіра Курочка сиділа на галявині поруч зі своїм курником і дуууже сумувала:
- Я така бідна, нещасна. Півні мене зовсім не розуміють, кури мене ображають. В курнику темно, страшно, порожньо і сумно.
Так вона сиділа і страждала.
І раптом повз неї пролетіла велика біла Птаха. Вона почула слова Курочки, приземлилася поруч й промовила:
- Не сумуй, Курочко. Хочеш, я тобі допоможу полетіти в чудову країну, де ти будеш дуже щасливою?
- Ні, - сказала сіра Курочка. - Це неможливо - кури не вміють літати.
- Та це не проблема! - відповіла біла Птаха. - Я навчу тебе.
- Ні, - сказала сіра Курочка. - У мене замалі крила для цього.
- Не переживай, - промовила Птаха. - Хочеш, я посаджу тебе собі на спину, й ми полетимо разом?
- Ні, - зітхнула сіра Курочка. - А коли я прилечу туди, де я житиму?!
- Не турбуйся, - заспокоїла її біла Птаха. - Я допоможу тобі влаштуватися. У тебе буде житло.
- Ні, - відповіла Курочка. - Що я робитиму там одна? Мені буде сумно.
- Не хвилюйся, - усміхнулася біла Птаха. - Я допоможу тобі знайти півника.
- Ні, - сказала сіра Курочка. - А що як цей півник виявиться злим, недобрим, а потім зрадить мене?
- Не переживай, - зітхнула біла Птаха. - Я навчу тебе жити так, щоб у твоєму житті зустрічалися лише достойні півні.
⠀
- Ні, - заперечила Курочка. - Таких півнів не існує.
- ТА ПІШЛА ТИ ДО СРАКИ! - закричала біла Птаха й полетіла геть...
А маленька бідненька сіренька Курочка вчергове переконалася, який несправедливий світ, в якому вона живе та як погано до неї ставляться довколишні.
🪶Психологічні висновки з цієї притчі:
1. «Я не можу» зазвичай означає «мені страшно».
Курочка не безсила. Вона просто дуже добре вміє пояснювати собі, чому сьогодні - не той день, не той момент і взагалі не та погода для змін. Страх тут працює як PR-менеджер: красиво упаковує тривогу в логічні аргументи - з пресрелізом, дедлайном і перенесенням на «колись потім».
2. Звичне пекло здається безпечнішим за невідомий рай.
Курник темний, тісний і неприємний - зате рідний. Мозок любить передбачуваність більше, ніж щастя. Тому нове автоматично записується в розділ «небезпечне», навіть якщо це шанс на щось краще - раптом ще доведеться звикати до хорошого.
3. Казати «ні» - це теж спосіб відчувати контроль.
Коли життя не дуже піддається керуванню, завжди можна керувати хоча б своєю відмовою. Курочка нічого не змінює, зате зберігає відчуття: «що вона вирішує». Навіть якщо вирішує залишатися там, де погано - зате стабільно.
4. Допомога лякає тих, хто не вірить у себе.
Бо підтримка - це не тепла ванна, а запрошення рухатися. А рух завжди означає ризик. Курочці простіше залишитися нещасною, ніж перевірити, а раптом вона таки може більше, ніж про себе думає - і тоді вже доведеться щось з цим робити.
5. Жалість до себе - солодка, але дуже підступна.
Вона заспокоює, як цукерка: на хвилинку легше, а потім знову порожньо. Співчуття до себе без дій поступово перетворюється на стиль життя, де страждання стає головною роллю - з постійними гастролями в одних і тих самих сценах.
6. Образ «нещасної» - це теж ідентичність.
Якщо людина роками живе в ролі жертви, то виникає логічне питання: а хто вона без цього? Страждання стає знайомою територією, а перспектива змін - порожнечею, яка лякає і в якій доводиться вигадувати себе наново.
7. Коли всередині сидить «я недостойна», все хороше здається підозрілим.
Шанси виглядають як пастки, допомога - як нечисті мотиви, а надія - як наївність. Простіше нічого не пробувати і не розчаровуватися - і водночас ніколи не перевіряти, а що було б, якби.
8. Ми бачимо світ не таким, як він є, а таким, яким дозволяють наші переконання.
Курочка шукала загрози - і знаходила їх у кожній пропозиції Птахи. Бо фільтр «мені не можна, мені не вдасться» працює краще за будь-які факти - ще до того, як факти встигають відкрити рота.
9. Роль жертви як стиль життя.
Для частини людей роль Курочки - це не тимчасовий стан, а свідомо обраний спосіб життя. Вічна незадоволеність дає їм відчуття сенсу, увагу і моральну перевагу над світом, який їм «завжди щось винен». У такій позиції не потрібно ризикувати, змінюватися чи відповідати за власні вибори - достатньо залишатися завжди ображеною і правою - у власних очах та в суб’єктивному осуді всього світу.
Замість висновків:
Проблема Курочки була не в курнику, не в півнях і навіть не в «несправедливому світі». Вона жила в системі переконань, де будь-яка можливість виглядала як загроза, а будь-яка допомога - як зайва морока.
І в реальному житті навіть найбільш терпляча Біла Птаха розуміє: якщо людина вперто обирає залишатися там, де погано, то світ рано чи пізно перестає її переконувати - і просто летить собі далі, а такій Курочці чесно промовляє: «ТА ПІШЛА ТИ ДО СРАКИ!».
Пропоную прочитати статтю:
Припиніть страждати: 10 порад для жінок, які не мають щастя в особистому житті