5 ознак, що тебе знецінюють, а ти цього навіть не помічаєш
Уяви: ти ділишся з близькою людиною своїм болем, радощами чи досягненнями, а у відповідь чуєш:
«Ой, та не перебільшуй, це дрібниці!».
«Ну, вдалося то й вдалося, не бачу, чого тут так радіти».
«Інші живуть гірше, а ти ще й скаржишся!».
Знайомо?
Це не підтримка і не «об’єктивна оцінка» - це знецінення. Його легко не помітити, особливо коли воно ховається за маскою турботи чи мудрих порад. Але з часом воно роз’їдає самооцінку, змушує сумніватися у власних почуттях і навіть у собі.
Знецінення - це не просто слова, це форма психологічного насильства, яка може роками отруювати життя.
Як розпізнати, що твої почуття знецінюють? І що робити, коли це відбувається систематично? Розберемо найпоширеніші ситуації та дієві способи реакції.
1. Применшення досягнень
«Твоя стаття - не шедевр, звісно, але хай буде», «Для нашого міста це не надто велика зарплата, але непогана» - і тому подібні висловлювання на кшталт «твої здобутки, безперечно, не блиск, але вже, як є».
Що насправді мається на увазі:
З якоїсь причини співрозмовнику некомфортно слухати про твої успіхи, і він хоче знизити їхню значущість. Ми всі іноді відчуваємо заздрість, і через це, в певні моменти, можемо поводитись некоректно. Хтось чутливий до теми успіху в особистому житті, когось хвилює власна фінансова неспроможність, і тому деякі люди збуджено реагують на повідомлення про підвищення зарплати чи подорож на дорогий курорт.
Важливо, наскільки часто відбувається знецінення твоїх успіхів у контакті з тією чи іншою людиною. Можливо, немає нічого страшного, якщо близька чи знайома людина одного разу допустила нетактовність, таке трапляється. Але якщо це відбувається системно, то це дуже тривожний дзвіночок: у взаєминах надто багато конкуренції та агресії, а отже, менше довіри та теплоти.
Гру в «принизь успіхи» люблять батьки - зазвичай ті, які перебувають у несвідомій конкуренції з дитиною, або ті, які досі вважають, що завищення планки - це хороша мотивація до прориву. «Виховувати» таким чином продовжують і двадцятирічних, і сорокарічних.
Що робити:
«Для мене це успіх, і я ним пишаюся». Ти пояснюєш співрозмовнику, що не має значення, яка середня зарплата на ринку чи літературна цінність твоєї статті, ти пишаєшся своїми досягненнями й не дозволиш принижувати їхню значущість. Зрештою, жодного «об'єктивного» успіху для всіх не існує. На жаль, подіє ця фраза не на всіх. Але має послужити сигналом: у цієї людини, на жаль, підтримки чи схвалення шукати не варто.
2. «А у багатьох ще гірше!»
Це просто класика знецінення: у відповідь на твої скарги тобі пропонують подумати про тих, у кого справи ще гірші. «Подумай про тих, кому зараз гірше», Співрозмовник вдається до філософських міркувань про те, що треба бути вдячним за те, що є, адже багато хто мріяв би й про таке: про такий будинок, такого чоловіка, таких дітей. Міркування теоретично навіть правильні… Але несвоєчасні.
Що насправді мається на увазі:
Не всі здатні перебувати в контакті з чужим болем, розчаруванням та образою. Відсилання до «великих страждань» допомагає дистанціюватися від співрозмовника й водночас знецінити його переживання, як незначні.
Тим часом важкими почуттями іноді просто необхідно ділитися. І в цей момент зовсім неважливо, «черствий хліб» чи «дрібні діаманти». Безперечно, якийсь безхатько мріяв би про твою однокімнатну квартиру з бабусиним ремонтом. Але ти з дитинства мріяла про гарний будинок на березі річки... А саме зараз тобі «болить» нездійснена мрія й передчуття того, що вона, можливо, ніколи й не справдиться.
Що робити:
«Вибач, але для мене це важливо, і я справді засмучена». Ти відверто кажеш співрозмовнику, що відмовляєшся вважати свої почуття малоцінними. Якщо людина готова тебе почути, може вийти цілком конструктивний діалог про цінності, цілі та про те, як можна вирішити твої проблеми. Якщо ж ні - можливо, поруч з тобою не та особа, перед якою варто демонструвати свою вразливість і, знову ж таки, сподіватися на підтримку.
3. Звинувачення у «зайвій емоційності»
Коли ти скривджена чи ображена, тобі повідомляють, що твоя реакція неадекватна. «Та ти надто емоційна!», «Чому ти так гостро все сприймаєш», «Ти що, взагалі жартів не розумієш».
Що насправді мається на увазі:
Справді, бувають дуже чутливі люди, вразливі та сприйнятливі до всього. До того ж у кожного трапляються періоди втоми, стресу, підвищеної дратівливості, коли ніби немає шкіри й зачіпає буквально все. Тому розрізнити часом буває важко: це я така емоційна і скрізь бачу образливий підтекст, чи співрозмовник справді мене кривдить під маскою «жартів» та «дружніх підколювань».
Важливий критерій: людина, яка не хотіла б тебе образити, навряд чи агресивно оборонятиметься й перевалюватиме все на тебе, швидше розгубиться. Якщо ж посилання до «надчутливості» люди використовують після образливих жартів, відверто різких слів, грубих висловів, а потім посилаються на твою «надмірну образливість» - це справжнісінька маніпуляція та психологічне насильство.
Що робити:
«Мені було неприємно», - кажеш ти та пояснюєш, що образливого почула у фразі чи жарті. Таким чином ти одночасно транслюєш, що не вважаєш свої почуття зайвими та не доречними. Далі все залежить від реакції у відповідь. Людина, яка хоче зберегти добрі стосунки, швидше вступить у діалог: постарається дізнатися, що саме тебе зачепило, пояснити, що вона мала на увазі. Якщо ж особа продовжує знецінювати твої почуття - варто подумати про збільшення дистанції чи припинення стосунків. Така поведінка токсична: вона спрямована на те, щоб спочатку викликати у тебе сильні негативні почуття, а потім запевнити тебе у тому, що це ненормально.
4. Магічне мислення
Тобі повідомляють, що про погане не можна говорити й думати: «Не гніви долю (Бога)», «Говоритимеш, що все погано - все і буде погано».
Що насправді мається на увазі:
Знову ж таки, небажання стикатися з чужим болем плюс магічне мислення.
Немає жодного закону природи, за яким людина, яка згадала щось погане, неодмінно це до себе «притягує». Є деякі рамки сприйняття, які справді можуть змусити людину більше звертати увагу на тривожні й образливі події, а менше - на хороші. Зазвичай це відбувається після психологічних травм, непростого дитинства, якихось втрат та стресів. Нічого ненормального в цьому немає, не всі в цьому світі є оптимістами.
Ще є стан, у якому ми приймаємо погані рішення, і тоді неприємності справді сиплються нам на голову, як з рогу достатку. Але й у цьому немає ніякого злого чаклунства: просто людина, приміром, у стані хронічного недосипання та стресу цілком логічно запізнюється, переплутує розклад й менш ефективно справляється зі справами - просто тому, що вона втомлена та її когнітивні здібності знижені. Але жодного закону «тяжіння поганого» не існує.
Що робити:
Спробувати пояснити близькому чи знайомому, що саме турбує тебе у ситуації, яка склалася і чому справа не в долі, а у твоїй тривозі, обґрунтована вона чи ні. А чи спілкуватися з таким песимістом - вирішувати йому. Але звинувачувати тебе у «неправильному мисленні» не зовсім чесно.
5. Позитивна психологія у поганому значенні цього слова
«Просто подивися на речі позитивно», «Все залежить від твого ставлення» - фрази, сказані в той момент, коли у тебе серйозні неприємності або коли щось загрожує.
Що насправді мається на увазі:
Це приклад того, як було спотворено хорошу і здорову ідею відповідальності дорослої людини за власне життя. Від нашого ставлення залежить далеко не все.
Є робота з високою зарплатою, а є з низькою. Люди змушені змінювати місце праці не тому, що вони не вміють бачити хороше, а тому, що хочуть отримувати гідну зарплату за свою працю та треба годувати дітей. Є чоловіки добрі, а є не дуже. Налагодити стосунки можна з людиною, яка хоче їх налагоджувати, а від того, хто жбурляє у тебе важкі предмети та верещить, краще триматися якомога далі. Не можна силою кохання змусити чоловіка-алкоголіка перестати пити, а начальника-психопата позитивною філософією не відучиш волати на кожній нараді.
Відповідальність у цьому випадку полягає в тому, щоб подумати про припинення стосунків або зміну роботи. Позитивно дивитися на аб'юзивного партнера небезпечно для життя.
Що робити:
У легких випадках, наприклад, коли пропонують «подивитися позитивно» на тимчасові неприємності на роботі, можна спробувати обговорити ідею позитивного погляду на бажання звільнитися. Можливо, адекватні аргументи й справді знайдуться, чи співрозмовник погодиться, що все не дуже райдужно й тебе доречно підтримати якось інакше.
У важких випадках, наприклад, коли тобі пропонують «позитивно подивитися» на чоловіка аб'юзера або тяжку хворобу, цілком можна відреагувати різко. Можливо, співрозмовник залишить свою альтернативну реальність і замислиться про твою фізичну безпеку та серйозність проблем зі здоров'ям. Але загалом стосунки з людьми, які не розуміють елементарного мають небагато шансів.
***
Знецінення - це не просто необережні слова, а механізм, який може роками підточувати твою самооцінку, змушувати сумніватися у власних відчуттях, знецінювати власні досягнення та навіть ставити під сумнів своє право на емоції.
Але правда в тому, що ти маєш право відчувати те, що відчуваєш. Ніхто не може вирішувати за тебе, чи важливий твій біль, чи достатньо великий твій успіх, чи адекватно ти реагуєш. Ти не зобов’язана пояснювати, виправдовуватися чи доводити, що твої емоції справжні. Люди, які тебе люблять та поважають, не змусять тебе сумніватися в собі.
Якщо ж хтось систематично знецінює тебе - це не твоя проблема, це їхній страх перед чужими почуттями, їхні внутрішні комплекси, їхня незрілість. І ти маєш повне право захищати себе, встановлювати кордони й не дозволяти нікому змушувати тебе почуватися менш значущою. Бо твої почуття - це частина тебе. Тож, поважай свої емоції - і ніколи не дозволяй іншим знецінювати тебе.