30 цитат з роману Ліни Костенко «Записки українського самашедшого»

  

Роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшого» - це іронічна та глибоко філософська розповідь, яка зачіпає найважливіші теми сучасності. Ліна Костенко майстерно поєднує у своєму творі тонкий гумор, скепсис, аналіз суспільних явищ та непохитну любов до України. Вона з неймовірною точністю передає думки та почуття героя, змушуючи читача задуматися над багатьма життєвими питаннями.

 

У цій статті я зібрала для вас найвлучніші цитати з роману, які вразили мене особисто та яскраво ілюструють глибину й багатогранність цього шедевру української літератури.  

Цитати з роману Ліни Костенко «Записки українського самашедшого»:

 

1.

Огидна річ - наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас.

 

2.

Іноді мені здається, що колись я вийду з дому через вікно, і більше мене ніхто ніде не побачить.

 

3.

Манія величі - це хвороба. Комплекс меншовартості - теж хвороба. Тільки ще гірша.

 

4.

У нас така свобода, наче сміттєпровід прорвало. Свобода хамства, свобода невігластва, свобода ненависті до України. Все, що є ницого й зловорожого, вигрівається під сонцем цієї нашої демократії.

 

5.

Інколи мені здається, що я не живу, а одбуваю життя. У нас всі так живуть. Сьогодні абияк, в надії, що завтра буде краще. А воно завтра та й завтра, і все уже позавчора. А життя як не було, так і нема.

 

6

Часом мені здається, що існує якийсь мозковий центр, що працює на самоліквідацію цієї держави, навіть не так руками її ворогів, як зусиллями власних тут ідіотів

 

7.

Свобода, рівність і блядство! - такий парафраз охлократії. Естетика нуворишів. Диктат грошових мішків. Моральний ексгібіціонізм придурків. На цьому постане література нового часу. На цьому розквітне шоу-бізнес. На цьому нові покоління втрачатимуть сенс життя.

 

8.

У нас на кожну проблему можна лягти й заснути. Прокинутись через сто років - а вона та сама. Ми думаємо, що це у нас шляхетна толерантність, а це у нас воляче терпіння.

 

9.

Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші.

 

10.

Живеш, переймаєшся, на все реагуєш, а згодом озирнешся - уже й не згадаєш, що коли було і чи взагалі було?

 

11.

Я хочу жити у повноцінній країні, розмовляти повноцінною мовою і гарантувати це моїй дитині на майбутнє. Хто зі мною не згоден, хай звертається до психіатра.

 

12.

Людям не те що позакладало вуха - людям позакладало душі.

 

13.

Пристрасть - це натхнення тіла, а кохання - це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.

 

14.

Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона закохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан.

15.

Якогось ранку прокинемося в іншій державі. Бо проспали свою.

 

16.

Тотальне жлобство свідомо прищеплюється людям, перетворюючи їх на масу. Масі не треба мистецтва, масі не треба культури.

 

17.

Сиділи колись за залізною завісою, ловили кожну вісточку зі світу, - інформація була нашою здобиччю. Тепер ми - здобич інформації. Щоб де не сталося, всім віддає в плече.

 

18.

Проблеми ж - як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихо помішані - то вже навік.

 

19.

Мужчини імперських націй мислять категорією сили. Мужчини поневолених, але гордих, націй мислять категоріями свободи. А такі, як оце ми, все надіються, що якось воно буде.

 

20.

Наївний ми народ, українці. Мріємо про свободу в умовах глобалізації. Випустили свою гривню з князями й поетами, коли вже не треба ні історії, ні поезії. Любимо свою Україну, яка ще не вмерла, боремося за мову, яка вже вмирає. Залежні від усіх і від усього, будуємо незалежну державу.

 

21.

Оптимістичний у нас Гімн. Тішимося, що Україна ще не вмерла. Сподіваємось, що наші воріженьки згинуть, як роса на сонці. Випаруються. Віримо, що нам ще усміхнеться доля. Ждемо, ждемо, а вона все чомусь не усміхається.

 

22.

Доля не усміхається рабам. Доля усміхається людям.

 

23.

Сурмлять фанфари секс-революції. Продукується порно і еротичні шоу. Тепер найбільший комплімент жінці - що вона сексуальна. Хоча, як на мене, це комплімент сумнівний. Сексуальність напоказ - прерогатива шльондр.

 

24.

Відсталий ми народ, українці, зі своїми поняттями про кохання. Нам би все, як у пісні: «Я ж тебе, милая, аж до хатиноньки сам на руках однесу». Тепер би він її тричі трахнув по дорозі.

 

25.

Ми добрі, ми великодушні, ми коли перемагаємо - даємо перемогти нас.

 

26.

У кожної нації свої хвороби. У Росії - невиліковна.

 

27.

Все одно за владу буде соромно, за будь-яку владу час від часу буває соромно. А от за Україну соромно вже не буде, і моє місце серед цих людей.

 

28.

Те, що діється тепер у світі, - це кошмар, що приснився людству. Потім його назовуть Історією і приплюсують до попередніх кошмарів.

 

29.

Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо що передати.

 

30

Все наше життя - це чекання найгіршого і надія на краще.