Притча про проблеми, рішення та вічне скиглення
Коротка та надзвичайно правдива притча про проблеми, рішення та вічне скиглення.
Рекомендую почитати:
15 дій, щоб добряче струсонути своє життя
Якось один пан йшов вулицею повз будинок і побачив стару бабусю в кріслі-гойдалці, а поруч з нею у такому ж кріслі дідуся, який читав газету.
Між ними на ґанку лежав собака й скиглив так, наче його щось
болить.
Наступного дня, коли пан вдруге йшов повз цей будинок,
стара пара знову сиділа в кріслах-гойдалках, а між ними лежав собака й жалібно
скиглив.
Спантеличений пан пообіцяв собі, якщо й завтра собака
буде скиглити, він вже не зможе не відреагувати й нарешті запитає у пари що з їхнім псом.
На третій день він побачив ту ж сцену: старенька
задумано хиталася в кріслі, дідусь читав газету, а собака лежав на старому місці та
продовжував скиглити.
- Вибачте, пані, - звернувся він до старенької, - що
трапилося з вашим собакою?
- З ним? - перепитала бабуся, - Він лежить на цвяху.
Спантеличений її відповіддю чоловік запитав:
- Якщо він лежить на цвяху і йому боляче, чому ж він
просто не встане?
Старенька пані посміхнулася й сказала привітним
голосом:
- Значить, голубчику, йому боляче настільки, щоб
скиглити, але не настільки, щоб зрушити з місця…
Мораль цієї притчі дуже проста: ми часто скиглимо,
що нам дуже погано, що треба щось змінювати, але при цьому не зрушуємо з
місця...