Про фемінітиви: Чому редакторка, психологиня, науковиця, пілотеса?
Сьогодні рівноправність чоловіків та жінок забезпечується світовими впливами - фемінізмом, гуманізацією та інтелектуалізацією суспільства.
В українському законодавстві немає положень, які відображали б дискримінацію жінок у якійсь сфері життя, тому в назвах професій із маскулінативами нарівні повинні вживатися фемінітиви (фемінативи) - це справедливо та закономірно.
✔Вони ніколи не зникали з української лексики, а найперші фіксувалися ще в давньоукраїнській мові (XI – XV ст.): дьвьрница, ключьница, господарыня, попадья, боголюбица, мироносица тощо.
✔Фемінітиви староукраїнської мови (XVl - XVll ст.) вже набували народнішого звучання: перекупка, швачка, боярка, подкоморянка, ігуменка, паламарка тощо.
✔У новий український період (ХVІІІ - ХІХ ст.) фемінітиви стають різноманітнішими за формою: гончариха, козачка, женькиня, хліборобка, сірничниця тощо. Збільшилася кількість і спільнокореневих утворень: бондарка, бондарівна, бондариха; робітниця, робітничка, робітнонька, роботуха тощо.
✔У ХХ ст. до «Російсько-українського словника» А.Кримського (1924-1933 рр.) увійшли: делегатка, інструкторка, інспекторка, друкарка, мулярка, лікарка, випробовувачка, викладачка, професорка, демократка, виборниця, законодавиця, чинниця (діячка), заводовласниця, коштодавиця, виконавиця та інші.
Як бачимо, фемінітиви в нашій мові - це не данина моді.
Вони дуже органічні та різноманітні на всіх історичних етапах, а їх загальна кількість в «Історичному словнику фемінітивів української мови» становить близько 8000 одиниць.
Усі нові жіночі назви не суперечать морфологічним канонам української мови, натомість уникання фемінітивів збіднює мову і робить її більш канцелярською.
До речі, новий правопис не пропонує жіночих назв професій - він тільки подає суфікси, за допомогою яких їх можна утворити: -к-(а), -ин-(я), -иц-(я), -ес-(а).
Багатьох фемінітивів ще немає в словниках. Правопис також не вказує стилів мовлення, в яких слід уживати фемінітиви, але найбільш доцільні вони в художньому, розмовному й публіцистичному стилях.
Натомість в офіційно-діловому та науковому в назвах звань та посад вживатимуться на вибір або маскулінативи, або фемінітиви. Є назви посад, які не зміняться, наприклад, «секретар судового засідання», тому що посада «секретарка» має інший функціонал. Так само незмінним буде слово «посол», проте поза документами можна вживати «пані посол».
У дописі використано тези з монографії М.Брус «Фемінітиви в українській мові: генеза, еволюція, функціонування» та статті М. Лозової «Фемінітиви у новій версії українського правопису».
Якщо була корисною, тисніть уподобайку, поширюйте, коментуйте.
P.S. За результатами проведених опитувань, проти фемінітивів висловлюються переважно чоловіки. Що б це означало?
Авторка: Редакторка Ольга Васильєва