Як сперечатися в соцмережах, щоб не зіпсувати собі нерви та репутацію

 

Будь-яка суперечка здатна серйозно потріпати нерви. Навіть якщо здається, що потенційний опонент пише цілковиту нісенітницю, і з ним буде легко впоратися, то він запросто може думати про вас те саме. Тому весь процес ризикує вилитися в затяжну й дуже неприємну дискусію.

 

Уявіть ситуацію: ви побачили щось кричуще, розлютилися один раз, а потім остигли й живете собі спокійно далі. Але якщо вв'язатися в суперечку, є ризик закипати після кожної відповіді й в результаті витратити набагато більше сил, часу і душевних ресурсів на розмову, яка по суті абсолютно даремна.

 

Ще якісь років 20 тому ніхто й знати не знав, що думає якась Олена Оленка невідомо звідки, і нікому на думку не спало б з нею сперечатися... Однак, Інтернет зіштовхнув нас із людьми, з якими ми ніколи не зустрілися б у реальному житті.

 

То навіщо ж стільки уваги приділяти чужій думці?

 

На жаль, пройти повз не завжди буває просто. Наприклад, якщо ви не відповіли людині, але вже другу добу продовжуєте дискутувати з нею у своїх думках, можливо, краще було б одразу посперечатися в Інтернеті - там у вас хоча б реальний співрозмовник.

 

Якщо фокус з ігноруванням дискусійного питання не вдався, варто взяти на замітку кілька простих правил.

 

Визначтесь, навіщо сперечатися

 

Це неймовірно, але у дискусії в соцмережах можуть бути свої плюси:

 

✔Вона дозволяє дізнатися багато нового, хай і не наймирнішим шляхом. Зрештою, у нас не так багато можливостей поспілкуватися з людьми із протилежною позицією. Можна тихо почитати їхні коментарі або зіштовхнутися з ними у запеклій чи не дуже суперечці. Отримана інформація необов'язково змусить вас передумати, хоча це теж нормальний результат. Ще у вас з'явиться можливість збагнути слабкі місця у власній аргументації та підготуватися до майбутніх баталій.

 

✔Суперечки бувають корисними для особистого бренду. Якщо питання лежить у вашій професійній площині, то участь в обговоренні дозволить показати себе фахівцем.

 

✔Переконати опонента у суперечці буває дуже складно та практично неможливо. Але довкола майже завжди є люди, які сумніваються, які можуть прочитати бесіду й схилитися до вашої позиції.

 

✔Є людожерські думки, на які неможливо не реагувати. Хочеться заперечити, щоб стало зрозуміло: не всі це поділяють, і це не норма.

 

Встряючи у дискусію, було б непогано уявляти, навіщо це потрібно. І скоригувати стратегію ведення суперечки залежно від мети, якщо вона є, звісно.

 

Уважно прочитайте все, що написав автор

 

І перечитайте ще 2 рази. У коментарях до практично будь-якого посту, що обговорюється в соцмережах можна зустріти людей, які поняття не мають, про що йдеться. Вони вихопили з тексту два-три речення або просто додумали за автора й тепер сперечаються з аргументами, які є лише у них в голові.

 

Примикати до таких коментаторів не варто, й перш ніж сперечатися завжди краще уважно вивчити текст цілком. Може, войовничий запал й мине.

 

Будьте ввічливі

 

Багато хто дозволяє собі в Інтернеті більше, ніж під час особистої зустрічі. Але загальносвітовий запит на екологічне спілкування змінив розклад. Тепер, щоб стати своїм у компанії пристойних людей, доводиться «лаятися» ввічливо навіть у віртуальному просторі.

 

Це означає не лише не кривословити в бік опонента та його матері, а й приділяти увагу орфографії з пунктуацією. Помилки не смертельні, але ще нікому не допомагали виглядати розумнішими.

 

З'ясуйте експертність опонента

 

Якщо цього не зробити, буває ніяково. Наприклад, у 2019 році після пожежі в соборі Нотр-Дам-де-Парі всі від малого до великого почали критикувати французьких пожежників й розповідати, як їм треба було вчинити. Одна жінка написала у Facebook допис  про те, чому пожежники все зробили правильно.

 

Звичайно, в коментарях миттєво з’явилися «фахівці» з цінною думкою: «А ти точно знаєш різницю між літаком і гелікоптером?», «Тьотя, що ти мелеш?». Щоправда, на відміну від диванних експертів пані Барне уже багато років працювала в пожежній службі та добре розбиралася в темі про яку пише.

 

Загалом, коментатори виглядали безглуздо, тому що не оцінили рівня експертності автора й не усвідомили, що вона точно знається на цьому питанні краще.

 

Оцініть власну експертність

 

Цілком ймовірно, що адекватно оцінити експертність опонента неможливо. Але нічого не заважає критично поставитися до власної: чи достатньо її, щоб висловлюватися. Необов'язково підтверджувати знання дипломом. Може, ви багато читаєте на цю тему, помітили нестиковки в міркуваннях або якісь суперечливі моменти. Але просто так на весь світ повідомляти власну думку не варто. Ми часто переоцінюємо її важливість.

 

Сперечайтеся з думкою, а не з людиною

 

Усвідомлена дискусія - справа непроста. Назвати автора тупим чи побажати його сім'ї випробувати на собі все погане простіше, ніж шукати аргументи. Проте переходити на особистості не треба, навіть якщо людина дуже бісить. А її близькі взагалі не винні, може, вони теж її терплять з останніх сил.

 

Звичайно, є позиції, які миттєво перетворюють людину на людожера. Якщо вона регулярно переводить стареньких бабусь через дорогу, а потім в коментарях жорстко осуджує всіх людей з татуюваннями, друге все ж таки переважує. Хто ми такі, щоб судити інших?

 

Беріть паузу перед публікацією

 

Навіть дуже поміркованим людям у гарячих дискусіях не завадить взяти за правило: написали коментар, зробили перерву, надіслали коментар. Так з'явиться можливість сформулювати думку максимально чітко й видалити все те, що було написано під впливом емоцій.

 

Наводьте вагомі аргументи

 

Щоб бути переконливим, можна посилатись на авторитетів. Є дослідження, статистика, коментарі фахівців та багато чого ще. Вони виглядають вагомішими, ніж голослівні твердження.

 

Звичайно, висловлювання власної думки також можуть бути правильними. Але чому б нам усім не брати приклад із лікарів-прихильників доказової медицини? Вони вже спеціалісти, але все одно додатково підкріплюють свою думку посиланнями на дослідження.

 

Менше уваги приділяйте особистому досвіду

 

Коли ми з чимось стикаємося особисто, це здається слушним варіантом для прикладу в суперечці. Але особистий досвід із натяжкою можна назвати переконливим аргументом.

 

Ще гірше займати позицію «я цього не бачив, значить, цього немає». З великою часткою ймовірності мало хто бачив пса кущового, а він існує. Проте багато сто разів по телевізору бачив Дарта Вейдера, хоча його немає. Іншими словами, спиратися на особистий досвід у дискусії можна, але зводити його в абсолют - навряд чи.

 

Спробуйте почути співрозмовника

 

Проблема будь-якої суперечки полягає в тому, що люди вступають у неї, щоб висловитися. Але іноді варто й послухати. Деякі речі можуть серйозно нас вразити. Вони змусять почуватися погано, тому що продемонструють, що до цього ми чогось не знали, поводилися не дуже добре або щось робили не так. Це неприємно. Перший порив - оголосити всіх дурнями й забути.

 

Але якщо почати дослухатися й замислюватися про щось, то невдовзі можна отримати революційні відкриття, які зроблять нас кращими.

 

Пам'ятайте про глядачів

 

Публічна суперечка - це завжди показовий виступ. Але варто подивитися на дискусію з боку: яке враження ви справите, якщо долучитеся до неї, чи вдасться вам своїми висловлюваннями схилити спостерігачів до вашої думки.

 

Дискусії важливі, вони справді можуть повільно, але правильно змінювати світ, залучаючи нових прихильників тієї чи іншої ідеї. Можна уявити себе амбасадором власної  позиції та відстоювати її з гідністю.

 

Вчасно зникніть

 

Деколи дискусія триває так довго, що стає вже нікому не цікавою, а кожному учаснику просто хочеться залишити за собою останнє слово. Але ж ми не в п'ятому класі. Якщо використовувати добре продумані аргументи, у яких опонент не зможе знайти реальні, а не вигадані діри, залишити розмову можна будь-якої миті.

 

Якщо суперник визнає це програшем і зливом, що ж, мабуть, він таки залишився в п'ятому класі. А іншим учасникам дискусії краще пошукати доросле заняття.

 

А ви сперечаєтеся в соцмережах? Поділіться своїм досвідом у коментарях.