8 речей, за які не треба просити вибачення
Просити вибачення - це ознака зрілої особистості. Але іноді це перетворюється на спосіб виживання. Людина починає перепрошувати не тоді, коли справді винна, а коли боїться зіпсувати враження, втратити прихильність чи здатися «не такою».
Ми засвоїли з дитинства, що бути зручною, м’якою, поступливою - це добре. Що власна думка, потреби, кордони й навіть емоції - це щось, за що варто просити пробачення.
Цей текст - про звільнення. Про те, як відділити щире каяття від нав’язаного сорому. І про те, що деякі вибачення - не акт доброти, а віддзеркалення старих ран.
Як часто ти просиш вибачення?
Зрозуміло, що здатність перепросити дуже корисна. Вона демонструє, що людина шанобливо ставиться до чужих особистих кордонів, має стійку систему моралі та етики, ставиться до себе зі здоровою критичністю. Але дуже часто вибачення приносяться «не доречно» і «підсвічують» психологічні проблеми людини: низьку самооцінку, звичку придушувати власні потреби, бажання та прагнення стати «зручною» для кожного.
За що не треба перепрошувати?
Цей список - яскрава ілюстрація нездорового почуття сорому та вини, які нам нав'язують у процесі виховання (дисфункційні сім'ї) і навіть у дорослому віці (аб'юзивні любовні, дружні та робочі стосунки).
Важливо запам'ятати ці пункти, щоб захистити себе та свою самооцінку від маніпуляцій.
8 речей, за які не треба просити вибачення:
1. Індивідуальність, думка та смаки
Не варто просити вибачення за те, як тобі комфортно проявляти себе в цьому світі - за самопрезентацію у поведінці, зовнішньому вигляді.
«Ой, мені щось так захотілося щось яскраве одягнути. Пробач, не занадто вийшло?»
Поважай свою думку та право її висловлювати. Це стосується і твоїх переконань і поглядів.
«Мені здається, що вони помиляються. Вибачте, напевно я просто чогось не розумію! Не буду про це…»
Те саме стосується й смаків. Як відомо, про них не сперечаються і за них не просять вибачення.
«Ой, а мені не подобається авангардне кіно… Вибачте, напевно, я просто не маю гарного смаку».
Звичайно, є тонка грань: якщо ти висловлюєш свої погляди вільно, логічно дозволяти іншим людям робити те саме.
2. Право відмовляти
Ти маєш повне право говорити людям тверде «ні» і не просити вибачення за це.
«Ні, я не хочу виконувати цю роботу замість тебе».
Почуття провини, яке до нас приходить у такі моменти, найчастіше пов'язане зі страхом виявитися «незручною», егоїстичною людиною. Але намагаючись просити вибачення, ми відкриваємо людині шлях до маніпуляції нашим почуттям провини.
«Пробач, але я не зможу це зробити. А ти не образилася? Вибач, але в мене ось такі обставини…»
У відповідь ти однозначно отримаєш:
«Так, я образилася. Ні, не вибачаю. Як ти могла!..»
3. Потреби, бажання, цілі та мрії
Твої особисті бажання, мрії та потреби, розставляння життєвих пріоритетів - лише твоя справа. Ти не повинна почуватися винною за те, що вони у тебе є, і ти їх поважаєш.
«Я так хочу поїхати на цей захід… Пробач, ти не образишся на мене?»
«Я мрію стати фотографом. Пробач, дурість, звісно… Але дуже хочеться».
Страх своїх бажань - природне відлуння виховання попередніх поколінь: ти маєш робити все заради батьків, дітей, партнера у стосунках, робочого колективу. Будь-який крок у бік особистих потреб таврується «егоїзмом». При цьому нам не пояснюють, навіщо потрібні бажання та мрії і хто їх реалізовуватиме, якщо їх не можна озвучити чи навіть відчувати.
4. Час витрачений на себе
Мало перестати соромитися власних бажань та потреб. Набагато складніше навчитися їх втілювати в життя без почуття провини та нездорового потягу до виправдань.
«Ну так, я нарешті дозволила собі омріяну відпустку/придбала давно бажану річ. Я так давно про це мріяла… Хіба я часто собі дозволяю подібне?!
«Вирішила не економити на собі та заплатила за спа процедури. Вперше в житі. Вибачте, але мені це справді дуже потрібно!»
5. Емоції та переживання
У багатьох сім'ях з дитинства привчають придушувати будь-які яскраві прояви емоцій, «тримати все в собі». Так ми привчаємося до того, що наші почуття нікому не потрібні, мізерні та ганебні.
«Ой, я чомусь розплакалася/розчулилася. Вибачте…»
«Я так розлютилася, мене просто трясе! Так соромно, я маю бути вище за це».
Вже давно відомо, що придушення емоцій підвищує ризик ранньої смертності від серцево-судинних та онкологічних захворювань. Сором за почуття та звичка «тримати все в собі» також формують психосоматичні порушення внутрішніх органів.
6. Чужі очікування
Корінь виховання «зручних людей» - навчити людину не відчувати межу між своїми та чужими емоціями, потребами та бажаннями. Саме тому багатьом із нас так незручно і хочеться оправдовуватися, коли довколишні говорять про своє розчарування в нас, коли їх необґрунтовані (не погоджені наперед з нами) очікування зруйнувалися.
«Не думала я, що ти така людина! В тебе взагалі незрозумілі для мене пріоритети».
«Ти так змінилася, постійно відмовляєш, не мовчиш, якщо тобі щось не сподобалося…»
«Ми з татом вважали, що ти поступиш у медичний, виявиш повагу до батьків! А ти думаєш тільки про себе!»
7. Поведінка інших людей
Якщо дитину не навчили психологічно відокремлювати себе від довколишніх, вона відчуватиме сором і провину навіть за ті ситуації, де винна не вона. Наприклад, те дивне відчуття «іспанського сорому», коли ти маєш непрямий стосунок до того, що відбувається.
«Ох, цей фільм виявився просто жахливим, якби ж я тільки знала! Будь ласка, пробачте, що я вас покликала!»
«Перепрошую за поведінку мого знайомого. Я зовсім не очікувала, що він може бути таким запальним, мені так соромно!!»
8. Незнання
Іноді нам соромно чесно зізнатися, що ми чогось не знаємо. Особливо часто це відбувається з людьми, які виросли у нездоровому оточенні, де будь-яка непоінформованість приймалася за слабкість, можливість для жорсткої критики та глузувань, самоствердження коштом того, хто чогось не знає.
«Ой, я не зрозуміла цей жарт, вибачте!»
«Мені соромно, але я не читала цю книгу».
Важливо пам'ятати: не соромно не знати, соромно не бажати дізнаватися важливі для тебе речі та приховувати свою некомпетентність через гординю.
Як перестати за все перепрошувати?
Позбутися зайвих вибачень допоможуть кілька корисних звичок.
Роби паузи. Намагайся частіше робити паузи у спілкуванні, коли відчуваєш дискомфорт, провину та сором. Дай собі час поміркувати, чому ти відчуваєш ці почуття та наскільки вони об'єктивні. Не поспішай просити вибачення лише тому, що боїшся втратити прихильність до тебе інших людей.
Придивися до оточення. В аб'юзивних маніпулятивних стосунках люди самі підштовхують тебе до необґрунтованих вибачень. Якщо ти часто відчуваєш потребу просити вибачення у розмовах з певними людьми, варто проаналізувати: чому це відбувається?
Грай на рівних. Важливо сприймати спілкування з людьми не як звіт чи іспит, а як рівноцінний обмін. Не треба нічого заслуговувати чи доводити. Просто, взаємно ділися інформацією про себе та своє життя.