Як перестати бути «зручною» та почати жити?
Скромність - чудова якість. Але часто за цією рисою ховаються нездорові явища: пригнічені почуття, страхи, низька самооцінка, бажання догодити. Усе це спричиняє страждання, викликає приховану агресію, перешкоджає саморозвитку.
Як в нас виховують неправильну скромність і як перестати бути «хорошою»?
Як проявляється та розвивається неправильна скромність?
В нормі, скромність - ознака людини зі здоровою самооцінкою. Вона ставиться до своїх здобутків як до чогось природного й не вважає за потрібне їх афішувати, не привертає до себе увагу без необхідності, не потребує очевидної зовнішньої демонстрації свого статусу.
Але найчастіше за скромністю ховається «синдром хорошої дівчинки».
Як проявляється це порушення:
✓відмова відкрито висловлювати свої почуття та бажання через страх несхвалення;
✓невміння відмовляти у невигідних проханнях;
✓хворобливий перфекціонізм, прокрастинація через страх невдачі;
✓«синдром самозванки», небажання афішувати свої переваги через невпевненість у їхній цінності;
✓залежність від думки інших людей, нав'язливі припущення про приховані мотиви довколишніх;
✓надмірна сором'язливість, відмова від можливостей;
✓почуття безсилля, невпевненості у своїх силах;
✓часта дратівливість, спалахи агресії, пасивна агресія у спілкуванні;
✓замкнутість, невпевнена комунікація з людьми.
Всі ці проблеми починають розвиватися ще в дитинстві: там закладається фундамент нашої самооцінки, емоційно-поведінкових шаблонів.
Розглянемо основні особливості виховання та поведінки довколишніх, які виховують у нас неправильну скромність.
Авторитарна сім'я
Насамперед неправильну скромність заохочують строгі, холодні та такі, що надміру опікають батьки. Вони прагнуть зробити дитину слухняною, «зручною», розвиваючи в ній такі порушення:
Почуття безпорадності. Батьки несхвально ставляться до будь-яких самостійних дій та рішень дитини, намагаються контролювати кожен крок.
«Ну, куди лізеш?», «Не чіпай!», «Все одно ж не впораєшся!», «Дай я сама все зроблю!».
«Я ж тобі сказала, як правильно! От виростеш, тоді й сама за себе вирішуватимеш!».
Страх перед власною думкою. Дитині не дозволяють формувати власні судження, без чіткої аргументації присікають незручні питання. На особисту думку дитини реагують глузуваннями, знеціненням, ультиматумами та погрозами.
«Я» - остання буква алфавіту!».
«Ти диви, яка розумна виросла!».
«Ще не доросла з матір'ю сперечатися!»
«Якщо тобі щось не подобається - збирай речі і йди».
Придушення бажань. В умовах строгості та гіперопіки дитина не може навчитися розуміти та висловлювати свої потреби й бажання, адже батьки повністю перебирають цю функцію на себе.
«Мало, що ти там хочеш! Мама краще знає!».
Страх втратити любов. Батьки стимулюють пасивну поведінку - хвалять за абсолютну слухняність, чітке дотримання своєї волі, відмову від особистих бажань. При цьому вони дають зрозуміти, що їхня любов заслуговується лише таким чином.
«Ось вмієш же поводитися правильно!».
«Люблю, коли ти слухняна і не сперечаєшся!».
Почуття провини. Батьки маніпулюють почуттям провини - перекладають на дитину відповідальність за власні емоції.
«Ось бачиш до чого ти мене довела!».
«Я для тебе все…, а ти ..! Невдячна!».
Страх перед вороже налаштованим світом. Для міцнішої прив'язки до батьківського авторитету дитині можуть регулярно нагадувати про небезпеку довколишнього світу.
«Та кому ти крім нас потрібна!».
«Ніхто, крім батьків, тобі краще не порадить!».
«Тихіше їдеш - далі доїдеш». «Будь хитрішою!». «Не висовуйся!».
Атмосфера в школі та вищих навчальних закладах
Після рідного дому естафету виховання неправильної скромності перехоплює школа, інститут та суспільство загалом.
Закріплення пасивної поведінки. У школі дитина остаточно переконується в тому, що краще бути тихою, непомітною і слухняною: тоді вчителі хвалять, а з однокласниками не буває яскравих конфліктів.
«Вискочок ніхто не любить!».
«От Петрик - який молодець. Скромний, спокійний хлопчик, робить все, як вчителька сказала. Діти, беріть приклад!».
Вторинні вигоди. У спілкуванні з однолітками скромна дитина також знаходить вторинні вигоди «зручності»: якщо вона виконує всі прохання і не чинить опір волі активніших однокласників, вона отримує їхній захист, здобуває прихильність та схвалення.
«Я даю їм списувати, це їм подобається! Вони мене не зачіпають, бо я їм потрібна».
«Краще не відстоювати себе і не захищати цього загнаного аутсайдера, тоді і я буду в безпеці!».
Гендерні стереотипи
Пасивність та сором'язливість остаточно закріплюють гендерні стереотипи. Від хлопців чекають активності та прояву агресії, а ось дівчата мають бути лагідними та смиренними, адже їхнє головне завдання в житті - привабити хлопця та сподобатися йому.
«Ти ж дівчинка! Ти маєш бути ввічливою, поступливою, лагідною та скромною!».
І вже у стосунках дівчина стикається з новим витком гендерних стереотипів.
«Ти ж жінка, маєш бути мудрою!», «Змовч, не сперечайся, погоджуйся», «Не скаржся, змирися!», «Будь тихою опорою».
Наслідки неправильної скромності
Ключова проблема «зручних» людей - відмова від себе, придушення особистості, нерозуміння своїх потреб та бажань.
Це абсолютне самозречення проявляється у всіх сферах життя.
Ментальні та психосоматичні порушення. Нерозуміння й постійне придушення своїх потреб і бажань спричиняє внутрішні проблеми. Це благодатний ґрунт для розвитку невротичних, тривожних і депресивних розладів, залежностей. А вони вже відбиваються на фізичному здоров'ї
Міжособистісне спілкування. «Зручна» людина має досить широке коло спілкування, але глибоких й довірливих зв'язків у неї мало. З нею важко спілкуватися, бо вона повністю розчиняється у спілкуванні, не має власної думки, завжди готова до самопожертв, пропонує допомогу, коли її не просять. В результаті «зручна людина» спершу «знімає останню сорочку», а потім накопичує внутрішнє роздратування та агресію. І ці почуття прориваються спонтанними спалахами невдоволення та люті - іноді зовсім недоречно.
Співзалежні стосунки. У спілкуванні з коханою людиною «зручна» особа прагне повної самовіддачі. Всі зусилля та ресурси йдуть на підтримку близького та сім'ї, а про особистий саморозвиток така людина забуває. Частий підсумок - втрата інтересу обранця, охолодження стосунків та розрив, після якого «зручна» людина залишається в порожнечі, бо вона багато років не робила нічого для себе.
Проблеми на роботі. «Зручні» люди - вічні підлеглі. Вони не виявляють ініціативу, не прагнуть взяти на себе реальну відповідальність, їм комфортніше дотримуватися чужих вказівок. В результаті вони роками працюють на одній посаді, їх легко обходять колеги - у тому числі й менш здібні, але впевненіші та сміливіші.
Як перестати бути «хорошою для всіх»?
Повернення себе після багатьох років жертв - важке, але реальне завдання.
Самостійні практики, які допоможуть розпочати правильний шлях:
Внутрішня доросла\дитина
Запитайте себе:
Чому я так боюся бути поганою для когось?
Звідки мій страх несхвалення та самотності?
Коли ці почуття вперше виникли?
Згадайте ситуації з дитинства, які започаткували ці почуття. Перші епізоди, коли ви вирішили робити щось не на власну користь, пожертвували власними потребами.
Це допоможе розібратися у причинах хворобливих установок. Але якщо згадати не вдається - вигадайте, вам допоможе підсвідомість.
Головне завдання - переграти цю ситуацію.
Прокрутіть її в голові ще раз, але змініть сценарій: ухваліть рішення на свою користь.
Уявіть, що сталося б. Можливо, ви залишилися б самотньою, отримали б засудження. Відчуйте ці почуття і постарайтеся їх прийняти.
А тепер треба «зайти» до цього сценарію. Уявіть, що ви - доросла людина, прийдіть в цю ситуацію й сядьте поряд з собою дитиною. Втіште її. Обійміть. Дайте їй те, чого вона потребує - безумовну любов, прийняття, повагу до її бажань.
«Маленька, ти все зробила правильно!», «Ти молодець!», «Твої почуття та бажання дуже важливі!», «Я люблю тебе!», «Я тебе захищу!».
Знайомство із собою
Складіть список того, що робить вас щасливішою. Почніть з дрібних і здійсненних пунктів.
«Мені подобається дивитися фільми цього жанру».
«Мене тішить їзда велосипедом».
«Я люблю гуляти цією частиною міста».
«Мені подобається ця страва».
Як давно ви робили це? Постарайтеся щотижня виконувати хоча б 3-5 речей зі свого списку.
Також важливо опрацювати великі власні бажання та навчитися відрізняти їх від нав'язаних.
У цьому допоможе техніка «Лотерея».
Спочатку перерахуйте прагнення, які видаються вам правильними. Випишіть їх на аркуш.
А тепер уявіть, що виграли велику суму грошей. Що б ви зробили в першу чергу, а що викинули б зі списку? На які захоплення витрачали б свій час? Якою роботою дійсно хотіли б займатися? З якими людьми спілкувалися б? Чи перебували б у нинішніх стосунках? Які б емоції відчували? Як би поводилися?
Зустріч зі страхами
Навіть якщо є розуміння своїх бажань, діяти заважає страх:
А як це сприймуть довколишні?
А що як мене відкинуть, осудять, засміють?
Перегляньте список своїх бажань та прагнень. Які пункти спричиняють найбільший страх? Саме там криється те, що вам потрібно - можливості для зростання та розвитку.
Щоб позбутися страху засудження за свої дії, зіграйте у 2 гри.
Озвучування. Уявіть собі, що ви зробили бажане. Прокрутіть у голові ситуацію, коли вас уже засудили - у найдрібніших подробицях. Якщо є можливість, попросіть близьку людину озвучити ці страхи: хай вона виступить критиком і скаже написаний вами текст. Прийміть це. Відчуйте, що найстрашніше вже трапилося.
Правильний шлях. Щоразу, коли бажання якоїсь дії викликає тривогу засудження, робіть це. Сприймайте страх як виклик - якщо він прокинувся, ви на правильному шляху. Винагороджуйте себе маленькими подарунками щоразу, коли робите щось із «зони ризику».
