Світ схожий на дзеркало, в якому кожен бачить власне відображення

 

 Двоє дивляться вниз. Один бачить калюжу, другий - зорі. Що кому.

 

© Олександр Довженко

 

Двоє людей стояли біля вікна, спостерігаючи, як дощ танцює в парку. Важкі краплі спадали з небес та перетворювали асфальт на дзеркало, і кожен там бачив власне відображення…

 

- Дощ - це ліки для серця, - сказала Вона, дивлячись на те, як цілюща сила природи відмиває дерева і траву. - Він очищає не лише землю, а й душу.

 

- Дощ - це просто вода, - пробурмотів Він, трохи зневажливо знизуючи плечима. - Ти надто емоційна. Немає в дощі нічого особливого.

 

І тут, як за помахом чарівної палички, крізь важкі хмари визирнуло сонце. Його промені золотили землю, як дорогоцінний метал, наче сама природа грала в якусь власну гру.

 

- Дивовижно, - прошепотіла Вона, усміхаючись до сонячних промінчиків. - Це знак, що життя прекрасне і в найтемніші моменти.

 

- Знову ця клята спекота, - похмуро кинув Він, відводячи погляд. - Ці перепади температури погано впливають на моє самопочуття. Краще вже б падав дощ.

 

За вікном метушливо пробігали перехожі, кожен був зайнятий своїми справами. Всі кудись поспішали, розхлюпуючи воду в калюжах.

 

- Ти помітила, які всі злі, - задумливо мовив Він, спостерігаючи за напруженими обличчями людей.

 

- Мабуть, у них якісь проблеми, – відповіла Вона. - Ніхто не знає, що у людини на душі.

 

***

 

У парку біля лавки лежав чоловік. Люди кидали на нього швидкі, косі погляди, щось бурмотіли собі під носа й обходили стороною.

 

- Напився, як худоба, - відвернувся Він, роздратовано скривившись.

 

- А раптом у нього інфаркт? - налякано вигукнула Вона. - Треба швидше викликати лікаря!

 

***

 

Стежкою повільно йшла закохана пара, вони обмінювалися ніжними поглядами, вдихаючи одне одного, як повітря.

 

- Щасливі… Хай у них все буде добре, - задумливо сказала Вона, дивлячись на пару з ніжністю.

 

- Щасливі? - сказав з роздратуванням Він, - сірі будні це виправлять...

 

Вона все ще стояла біля вікна, захоплюючись заходом сонця. Її очі сяяли від краси природи.

 

- Поглянь, яке гарне небо! - вигукнула вона з радістю.

 

- Вікно треба помити, - буркнув він.

 

Ці двоє абсолютно різних людей жили разом 20 років. Їй світ здавався чарівним, сповненим можливостей й краси. Йому - сірим, похмурим, й таким, що потребує коректив. Вони ділили один простір, один шматок життя...

 

***

 

Світ довкола нас - дзеркало нашої душі. Одні бачать можливості й красу навіть у простих речах, інші - лише недоліки й проблеми. Все залежить від того, як ми вирішуємо дивитися на життя…

Рекомендую прочитати: 

10 порад, які точно зроблять ваше життя кращим