Дисфункційна сім'я: як розпізнати приховані проблеми
«Та хіба існують взагалі здорові сім'ї?», «Ой, та у всіх так було!», «У мене була нормальна родина… То чому ж я така нещасна?».
Часто поняття дисфункційної сім'ї асоціюється з крайніми випадками: наркоманія, алкоголізм у батьків, жорстоке поводження з дітьми. Але насправді, дисфункція охоплює значно ширший спектр поведінки та взаємин.
Чим здорова сім'я відрізняється від нездорової, і чому це важливо знати?
Що відрізняє здорову сім'ю від дисфункційної?
Здорова сім'я - це функціональна система, яка вміє визнавати й розв'язувати свої проблеми. В ній є підтримка, взаємоповага, довіра, чіткий поділ ролей між батьками й дітьми. У такій сім'ї всі почуваються захищено й комфортно.
Дисфункційна сім'я має порушені функції та ролі. Це може проявлятися не в усьому, а частково, але наслідки все одно впливають на життя її членів. І хоча дисфункційні сім'ї часто асоціюють із важкими проблемами, реальність значно складніша.
Основні ознаки дисфункціональної сім'ї:
Брак емпатії та нерівність. Члени сім'ї не співпереживають один одному, а підтримка часто розподіляється нерівномірно.
Заперечення проблем. Сім'ї звикли замовчувати насильство, залежності, хвороби та інші травматичні ситуації.
Відсутність особистих кордонів. Члени сім'ї порушують фізичні та емоційні кордони одне одного, і це сприймається як норма.
Крайнощі у конфліктах. Сварки доходять до крайнощів - або до образ, або до бойкоту й ігнорування.
Але ці «класичні» симптоми - лише верхівка айсберга.
Далі розглянемо дев'ять характерних типів дисфункційних сімей, про які говорять менше, але які зустрічаються не рідше.
Типи дисфункційних сімей:
1. Співзалежні сім'ї
У таких сім'ях взаємини стають хворобливими через психологічну або емоційну залежність одного члена сім'ї від іншого. Найчастіше це стосується сімей, де є хімічна залежність - алкоголізм чи наркоманія. Інші члени сім'ї жертвують своїми потребами й інтересами, щоб «врятувати» залежного. Наприклад, батьки чи подружжя наркомана забувають про власні потреби, прагнучи допомогти залежному родичу, покриваючи всі його витрати та побутові проблеми.
Але не завжди проблема полягає в залежності. Співзалежність може виникати й у випадку надмірної турботи про фізично хворого родича. Жертвуючи своїм життям заради іншого, члени такої сім'ї втрачають власну ідентичність.
2. Сім'ї з «аутсайдером»
Ще одна поширена проблема - це коли один з членів сім'ї займає позицію «аутсайдера», і його сприймають як нижчого за статусом. Йому надають менше підтримки, турботи, емпатії та уваги. Причини можуть бути різними: від неприйняття батьками одного з дітей до того, що когось постійно використовують як «цапа-відбувайла» - на ньому зривають злість, його звинувачують у всіх негараздах сім'ї.
Також це може бути літня або хвора людина, яка потребує допомоги, але отримує її лише мінімально, при цьому залишаючись у ролі незаслуженої «жертви» сімейного життя.
3. Сім'ї з «коаліціями»
Ці сім'ї характеризуються постійними внутрішніми конфліктами, у яких формуються своєрідні «коаліції». Наприклад, один із батьків або дитина стабільно конфліктує з усіма іншими членами родини. Інший варіант - це «коаліції поколінь», коли діти об'єднуються проти батьків або різні члени родини з різних поколінь утворюють тимчасові союзи, щоб протистояти іншій групі.
У таких сім'ї немає відчуття єдності, і структура постійно змінюється на тлі конфліктів, що дестабілізує всю систему.
4. Сім'ї з перевернутою структурою (парентифікація)
У здорових сім'ях батьки беруть на себе відповідальність за добробут і виховання дітей. Але в дисфункційних сім'ях ці ролі можуть бути перевернуті. Дитина змушена виконувати функції батьків: дбати про молодших братів і сестер, виконувати дорослі обов'язки, приймати складні рішення. Це може статися через хворобу, залежність або емоційну незрілість батьків.
Наприклад, старші діти в таких сім'ях часто стають «маленькими дорослими», на яких покладають непосильні завдання з догляду за молодшими або навіть за батьками.
5. Сім'ї з «золотою дитиною»
В такій родині одна дитина стає центром всесвіту для батьків, що призводить до надмірної опіки або жорсткого контролю. Дитину балують, задовольняють всі її бажання або, навпаки, суворо контролюють і нав'язують свої амбіції. Батьки намагаються через дитину реалізувати власні нездійснені мрії, що часто завдає шкоди її психіці.
6. Сім'ї з «мінливою» структурою
У цих сім'ях один із батьків регулярно змінює партнерів, що порушує стабільність у родині. Кожен новий партнер змушує дітей знову й знову адаптуватися до нових умов. Це створює атмосферу непередбачуваності й нестабільності, у якій діти не відчувають себе захищеними.
7. Сім'ї «з діркою»
Цей тип сім'ї характерний тим, що один із батьків постійно відсутній через роботу, хворобу або інші обставини. Відсутність батька чи матері змушує інших членів сім'ї брати на себе додаткові функції, що порушує сімейну структуру.
8. Сім'ї «з примарами»
В таких сім'ях важко переживають втрату когось із членів. Речі та спогади про померлого зберігаються, а члени сім'ї часто живуть у минулому, ніби ця людина ще поруч. Це породжує нездорову атмосферу постійної скорботи та ностальгії.
9. Сім'ї «зі скелетом у шафі»
Ці сім'ї мають ганебну таємницю, яку вони намагаються приховати від інших. Це може бути алкоголізм, залежність, ментальні розлади або інші проблеми у когось з членів сім'ї, які стають джерелом тривоги й постійного напруження.
Що робити, якщо ваша сім'я дисфункційна?
Розуміння того, що сім'я може бути дисфункційною, не означає, що треба звинувачувати своїх батьків чи себе. Це перший крок до зцілення. Усвідомлення цих моделей і типажів допоможе краще зрозуміти, що саме з вами сталося в дитинстві і як це продовжує впливати на ваше життя. Зміни можливі - самостійно або з допомогою психолога.
Колись ви озирнетеся назад й зрозумієте, що не лише подолали труднощі, але й стали сильнішою людиною, здатною допомогти іншим. І це найкращий результат, до якого варто прагнути.
Рекомендую прочитати:
