Коли любов має ціну: 10 ознак нарцисичних батьків
Бути дитиною нарцисичних батьків - це жити в реальності, де любов має ціну, де будь-яка помилка - це зрада, а ваша власна особистість - лише додаток до батьківського его.
Ви могли рости з відчуттям, що щось з вами не так, хоча насправді проблема не в вас. Чому дитинство з нарцисичними батьками залишає невидимі шрами? Ось десять причин.
1. Їхня любов - це бартер, а не справжні почуття
Вони любили вас лише тоді, коли ви відповідали їхнім «стандартам». Хороші оцінки, правильна поведінка, зручні для них рішення - ось що приносило схвалення. Якщо ж ви виходили за рамки їхніх очікувань, вони карали вас мовчанням, презирством чи навіть агресією. Ви жили в постійному страху розчарувати їх.
2. Ваші почуття для них - це вигадки
Ви ніколи не мали права на біль чи образу. Коли вам було страшно або самотньо, ви часто чули: «Та перестань», «Що ти собі вигадав(-ла)?», «Дурниці, от у мене справжні проблеми». Будь-яка ваша емоція знецінювалася, поки ви не навчилися придушувати свої почуття самостійно.
3. Ваш голос для них - це шум, який треба заглушити
Ви пробували сперечатися, відстоювати свою думку, мати власні переконання? Вони миттєво обривали вас насмішкою, сваркою або наказовим «Я краще знаю!». Вам дали зрозуміти: тільки їхня думка має значення.
4. Вони навчили вас жити з постійним відчуттям провини
«Я все життя тобі віддала, а ти…?», «Та як тобі не соромно?», «Я стільки для тебе зробив(-ла), а ти…». Вони змусили вас вірити, що ваші бажання, мрії, рішення - це егоїзм. Ви виросли з відчуттям, що завжди комусь щось винні.
5. Ваша цінність для них вимірюється вашими досягненнями
Вони не підтримували вас, а вимагали ідеальних результатів, щоб похизуватися вами перед знайомими. Якщо ви отримали 10, то чому не 12? Якщо вступили до престижного університету, то чому не на їхню улюблену спеціальність? Вас не хвалили за старання, а використовували для підвищення власного статусу.
6. Вони не просять вибачення, бо не вважають себе винними
Конфлікт у родині? Вони не винні. Вони накричали? Це ви їх довели. Ви висловили образу? «Ой, знову щось вигадуєш». Вони не просять вибачення - ніколи. Бо в їхній картині світу помилятися можуть усі, крім них.
7. Ви для них - їхня власність, а не окрема особистість
Вони вирішували, ким вам бути, що одягати, кого любити, де жити. А коли ви намагалися відсторонитися, вони реагували болем, злістю або маніпуляціями: «Ти що, мене кинути хочеш?», «Як це ти живеш своїм життям?». Ви не мали права на незалежність.
8. Вони з вами конкурують, а не підтримують
Ваші успіхи - загроза для них. Ви досягли чогось - вони робили це раніше, краще й без зайвого шуму. Ви отримали підвищення - вони у вашому віці були на кілька щаблів вище. Вони не могли щиро радіти вашим успіхам, бо бачили в вас суперника, а не дитину.
9. Вони вважають себе святими, а всіх інших - невдячними
Вони створюють ілюзію, що завжди мають рацію, і довкола них усі невдячні, злі, несправедливі. Якщо щось у їхньому житті йде не так - винні всі навколо, але не вони. «Якби не ти», «Якби не твій батько/мати», «Якби не вони..» - ви чули це з дитинства і, можливо, навіть вірили.
10. Ви їм винні
Вони не визнають, що у вас є своє життя. Ваші стосунки, друзі, робота - це все для них «дрібниці», бо головне, щоб ви завжди були поруч. «Я тебе виростила - тепер будь біля мене», «Ніхто тебе так не любитиме, як я» - ігри, які вони ведуть, щоб втримати вас під своїм контролем.
Що з цим робити?
Якщо ви впізнали у цих пунктах своїх батьків, знайте: це не ваша вина. Ви не занадто чутливі, не невдячні і не егоїстичні - ви просто людина, яка має право на повагу, власні почуття та свободу жити так, як хочеться вам, а не так, як зручно їм.
Нарцисичні батьки не зміняться - вони не бачать проблеми у собі, вони бачать проблему у вас. Але ви можете змінити своє життя.
Визнайте правду. Це боляче, але звільняє: ви не зобов’язані догоджати їм усе життя.
Встановіть кордони. Вам не треба пояснювати свої рішення, виправдовуватися чи відчувати провину. «Я так вирішив(-ла)» - це достатня причина.
Припиніть чекати схвалення. Воно ніколи не буде достатнім. Будьте самі своїм головним авторитетом.
Шукайте підтримку. Друзі, психолог, навіть книги чи спільноти людей з таким самим досвідом - усе це допоможе вам зрозуміти, що ви не самі.
Дозвольте собі жити. Ви маєте право на щастя, незалежність та спокій. І ви не зобов’язані страждати лише тому, що хтось називається вашим «батьком» чи «матір’ю».
Ваше життя належить вам. І настав час його забрати.